Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Ангедонія, АнєчкаLB 📚 - Українською

Читати книгу - "Ангедонія, АнєчкаLB"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ангедонія" автора АнєчкаLB. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 34
Перейти на сторінку:

- Щойно був тут. Чесне слово. Давай разом пошукаємо. Ходімо зі мною. Не бійся. І не соромся.

Погано контрольованою рукою він витягнув телефон із кишені.

- Зараз ми дізнаємося, де ховається цей монстр.

Звідкись почулася музика. Вони озирнулися по сторонах.

- Чуєш? Я ж кажу, він десь поруч.

На виклик ніхто не відповідав. Вони вирішили піти на звук. Телефон був за рогом будинку. Як і його власник. Він стояв і всім тілом притискав якусь дівчину до стіни, однією рукою зачепившись за кишеню її джинсових шортів, а другою - схопивши її за груди. Ді Трой присвиснув:

- Спалився, старий. Вибач. Не знав.

Пола не помітила, як її супроводжуючий пішов. Їй взагалі було не до нього.

Ліам відірвав від малознайомої п'яний погляд, але не руки і зустрівся з очима Поли.

- Що це? - нарешті, змогла заговорити вона.

- Це Несті.

Довгі ноги і мінішорти, яскравий макіяж, лялькові вії і волосся, переконливий розмір не особливо прикритих футболкою грудей. Ну, ви знаєте, як це буває. Навіщо хлопцям потрібні такі дівчата? Крім підвищення своєї самооцінки, рейтингу і потіхи самолюбства, можна подумки поставити плюсик за ще один трофей відповідної якості. Тільки навіщо вона Ліаму? Тому що п'яний?

- Що ти намагаєшся мені цим сказати? Як розуміти твою поведінку? - Пола зовні спокійна, а всередині - зламана на друзки.

- Просто дурію від нудьги. Не звертай уваги.

"Знаєш, це важко. Особливо, коли ти ось так її затискаєш. Ти хотів, щоб я це побачила?" Пола відвернулась і втекла.

- Що ти взагалі тут робила? - крикнув навздогін їй Ліам і повернувся до свого перерваного заняття.

 

Потрібно бігти. Якнайдалі від побаченого. А що, якщо бігти швидше? Стане легше? Навряд чи. Пола змінила біг на звичайний крок. Ще один його проступок можна покласти в сумку провин. Скільки ще таких деліктів поміститься туди? І як довго вона носитиме їх із собою? Напевно, поки в сумки не відірвуться ручки від важкості та зношеності.

До будинку далеко. Можна зробити зупинку і зайти в кафе. Морозиво? Мабуть.

 

Час стоїть чи мчить? Скільки вона вже тут? Холодний десерт давно з'їдений, а пейзаж за вікном вивчений до молекул. Цікаво, ангедонія - це заразно? Зараз відчуваються її виражені симптоми.

- Ти відмовилася від зустрічі, бо хотіла на самоті з'їсти "Містера Пінгвіна"? - поруч стояв Рей і, усміхаючись, дивився на Полу. - Це нечуваний егоїзм! Я теж його люблю.

- Я... - з його появою день став трохи світлішим. - Вибач, що так вийшло.

- То ми побачимося іншим разом чи, якщо вже побачилися, можна присісти?

- Так. Авжеж. Було б чудово.

- Що саме " чудово"? "Іншим разом" чи "присісти"?

- "Присісти".

- Щось сталося? - турботливо поцікавився новий знайомий.

- Сталося? Ні, - дівчина спробувала посміхнутися.

- А в тебе гарна усмішка. Навіть така несправжня, як зараз.

Пола посміхнулася вже більш невимушено.

- То як щодо ще одного "Містера Пінгвіна"? Він буде нещадно спожитий чи, помилуваний, стане й далі кричати на всю Арктику? - запитав Рей.

- Мені більше не потрібно морозиво. Настрій покращується.

- Тобто це ліки?

- Типу того. А які в тебе "ліки"?

- Я трощу табурети й тумбочки доти, доки мені не полегшає.

Дівчина в усі очі дивилася на співрозмовника, не розуміючи, жартує він чи ні.

- Я пожартував, - розсміявся Рей. - Тільки табурети. Тумбочки довго лагодити.

А з ним добре. Він простий і приємний. Хоч і говорить якусь нісенітницю. Багато нісенітниць. Проте кілька годин спілкування з ним підняли настрій Поли. Емоційний стан став значно кращим, ніж був. Вони приємно розмовляли в кафе, прогулювалися вулицями, сиділи в парку і дійшли до будинку дівчини. І встигли обговорити все на світі.

- Як ти дивишся на велопрогулянку? Я завтра вихідний. Вмієш крутити педалі? - з надією дивився Рей.

- Завтра перевіримо.

Пола посміхнулася, а Рей миттєво поцілував її в щоку. І тут же відскочив:

- Даремно? Зарано?

- Я подумаю.

Дівчина зайшла в будинок, а щасливий юнак, майже танцюючи, покрокував тротуаром.

 

Ліам розплющив очі. Зображення розмите, роздвоєне і кружляюче. Слабкість. Підійшовши до умивальника, змочив обличчя холодною водою. Взяв зі столу мінералку й осушив півпляшки. А потім знайшов телефон і набрав Ді Троя.

- Привіт, друже. Живий? - запитав той замість привітання.

- Є трохи, - відповів Ліам. - Ти як?

- Нормально. Це ж не я з Несті запалював.

1 ... 13 14 15 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ангедонія, АнєчкаLB», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ангедонія, АнєчкаLB"