Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Леся Українка. Книги Сивілли, Тамара Гундорова 📚 - Українською

Читати книгу - "Леся Українка. Книги Сивілли, Тамара Гундорова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Леся Українка. Книги Сивілли" автора Тамара Гундорова. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 70
Перейти на сторінку:
видозмінює звичний спосіб життя і є особливим — зі своєю атмосферою, психологією, повсякденною культурою і часопростором. В оповіданні «Жаль» вона подає чимало подробиць із курортного побутування: розпорядок дня, пиття води, демонстрацію туалетів, курзал із грою на фортепіано, паркові алеї; значну увагу приділяє деталям і предметам побуту: шаль, несесер, парасоль, капелюшок, газета «Figaro» з хронікою балів. Курорт як задзеркалля модного світського життя маркований присутністю французької мови, романами про «парижанок» і мріями про поїздку в Париж. Частиною курортного життя, яке змальовує літераторка, стають легкий флірт і випадкові зустрічі, а також неврози, різкі зміни настрою й французькі любовні романи. Особливу увагу приділено детальному опису жіночих туалетів — від «легких поранніх, досить штучних, хто б сказав, навіть надто штучних, але на порядних водах так ведеться» [91, с. 73], до загального образу «вичепурених дам, виглянсованих панів, вицяцькованих дітей» [91, с. 83].

До речі, накреслюючи план оповідання, Леся Українка досить конкретно уявляє епізод на водах, очевидно, на той час уже знаючи його подробиці й коди. Зокрема вона звертає увагу на одну з важливих прикмет курортного існування, а саме на читання як компенсацію зовнішнього зв’язку й життя в мріях. У її плані відсилання до читання трапляється разів п’ять: «читання»; «Йдіть читать “Figaro”»; «Читання хроніки»; «Політики не читають»; «Читають: різні вирази модні». У саме оповідання авторка вводить неприхильні коментарі баронеси про переклади російських романів, які та називає «нудотою», а французів критикує за те, що «напустили на себе якусь філософію». Золя, на думку баронеси, взагалі написав такий нудний роман, що й читати неможливо. Сама Леся Українка 1888 року в листі до Драгоманова, до речі, зазначала, що твори новітніх натуралістів школи Золя «мені зовсім не подобаються, бо мені здається, що в їх більше страхів різних та ефектів ніж тої правди, або сама безпросвітня бридота» [94, с. 56]. Баронеса також доходить висновку, що «нічого в теперішніх романах нема» — ні дотепності, ні величності. І, як виявляється, на курорті читання гендерно розділене: окрім «Пригод трьох парижанок» для жінок, існують і «Пригоди трьох парижан» для чоловіків.

У творчості Лесі Українки «Жаль» не єдиний твір, присвячений курортному життю. У 1901 році в «Літературно-науковому вістнику» публікується оповідання «Над морем» — виразно локалізоване, ялтинське. Закінчила вона його 1898 року й навіть читала на зібранні Київського літературно-артистичного товариства мало не того самого дня, коли завершила писати. У ньому ще виразніше, ніж у «Жалю», відбилися автобіографічне підґрунтя й власний досвід, з одного боку, і літературна конвенціональність — з іншого. Якщо в першому оповіданні курортну ситуацію зображено досить загально, то в другому її змальовано значно конкретніше. Увиразнюється й культурна та літературна топіка. Не випадково зринає в тексті й згадка про «Весняні води» Тургенєва. Загалом, вплив цього популярного твору відчутний уже в «Жалю», зокрема звідти паралельність двох світів — буржуазного (світського) і курортного, який випробовує людські цінності й легко підриває їх. Імовірно, історія чистого кохання молодого Саніна до Джемми, яке так легко перетворюється на цинічний фарс на курорті у Вісбадені, могла служити емоційним тлом в історії про «нещасливу хоч і дурну Софію». Десь 1888 року Леся Українка писала Драгоманову, що має всі твори Тургенєва, їх подарувала їй мати, а сестра «теж гризе його, і я тому рада, бо вона багато глупості читає, а Тург[енєв] може її одіб’є від того» [94, с. 57]. А пізніше, 1899 року, вона буде навертати Ольгу Кобилянську на те, щоб Тургенєва «з перших рук» приймала, себто читала в оригіналі.

У 1898 році, коли писала «Над морем», стан її погіршився, вона зауважувала з розпукою, що над нею медицина експериментує, «мов над морською свинкою, чі кроликом» [95, с. 79], але водночас іронізувала: «Не журіться, ich habe zahes Leben[19] і так хутко світ мене не позбудеться» [95, с. 79], готуючись до операції в Берліні. Її мучить істерія — як плата за писання, читання, товариські зустрічі в Києві. Під час роботи над оповіданням вона називає себе в листі до Павлика «трохи біснуватою» [95, с. 87] і звітує про «регулярні напади», зауважуючи: «Я, здається, хутко до них звикну», як вельможні пані звикають до світських балів [95, с. 89]. Вона ж зізнається Людмилі Драгомановій, що пише оповідання «без просвітку» вже три дні.

Перед тим письменниця завершила першу свою драму «Блакитну троянду» (1896) — із життя української інтелігенції та відсиланнями до модних тем епохи modern: спадковості, жіночого божевілля, «нової жінки», платонічного кохання, самогубства. В останній дії драми з’являється курортна ялтинська тема, ніби фіксуючи маршрути самої Лариси Косач. В оповідання «Над морем» вона теж цікавиться характером «нової» жінки — героїні, подібної до Любові Гощинської, якби та дожила до зрілих літ, однак для якої авторка не бачила майбутнього в період написання «Блакитної троянди».

«Над морем» навіяне, імовірно, спогадами про недавнє перебування й лікування в Ялті, зокрема на віллі «Іфігенія» в доктора Дерижанова, а ще курортними зустрічами з різнонаціональною публікою, та враженнями київського життя, зокрема заняттями малюванням. Звідси — мальовнича рамка на початку оповідання й «ландшафтний погляд» на місто й на море, асоціації з далекою і близькою перспективою, картинами Рєпіна й грубими нитками підрамника. Звідси — згадки про місто, котре здалеку асоціюється з «частиною пейзажу без людей», а в житті позбавляє спокою й безлюддя навіть у себе вдома, але дає і роботу, і думки, і знайомства.

Курортне життя здобуває обрамлення й перспективу — воно протиставлене і місту, і морю. Безіменна оповідачка залюблена в природність і чистоту моря, але вона не любить міста, яке нагадує про те, що від людей не можна заховатися навіть удома, а ще зізнається, що хоча «мізантропія не в моїй натурі, але часом буває, що хочеться на який час втекти від людей власне для того, щоб не почати ненавидіти їх» [91, с. 159]. Власне курорт, як виявляється, також не є альтернативним місцем до цивілізації, куди можна втекти від людей, не є земним раєм, але є фальшивим світом, де хвора, наркотизована лінню й спекою юрба грає свої ролі, а самотня людина почуває відчуженість.

Імовірно, сюжет про «знайому панночку» в оповіданні «Над морем» був спровокований особистим досвідом. Принаймні письменниця згадує в листах, що в «Чукурларі» задля заощадження їй довелося ділити помешкання з дівчиною-курсисткою, і «се було не дуже пріятно, бо ми з нею були мало знакомі, а гірше всього, що вона вночі спала неспокійно і лякала мене» [94, с. 471]. В усякому разі, про випадкову курортну «знайому панночку» як «літню хвилеву

1 ... 13 14 15 ... 70
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Леся Українка. Книги Сивілли, Тамара Гундорова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Леся Українка. Книги Сивілли, Тамара Гундорова"