Читати книгу - "Крісмас сторі, Ярл Конг"

Кев

***

Треба негайно діяти, бо дівчинка в ступорі. І я прекрасно знаю цей стан. Коли все твоє тіло ніби стискає залізними прутами, з кожною секундою все сильніше та сильніше, що вже відчуваєш, як хрускотять ребра, як серце стікає кров'ю, як дихати практично нічим... Як однією ногою ти ще тут, а вже іншою - далеко. В сторонньому світі.

- Гаразд, давай так, дзвони до мами й скажи їй, щоб виносила цього пацієнта на вулицю, щоб ми не витрачали дарма часу. Ми через пару хвилин будемо на місці, - я чудово усвідомлюю, що наразі переживає ця дівчинка, тож беру все у свої руки. Як це зробила моя бабуся, коли не стало моїх батьків. Коли світ в одну мить став чорним, противним, непотрібним. Зараз Евелін переживає те саме. Наразі їй теж це все не миле, похмуре, гидке, коли її чотириногому другу кепсько.

- Добре, зараз.

Хочеться кожного, хто змусив цю дівчинку страждати, покарати, провчити, наочно продемонструвати, що так робити не можна. Та кого карати? Кого провчити? Її діда? Того, хто зіпсував шлунок коту? Чи, можливо, того, хто виростив ту курку, інфаркт би її схопив, за те, що її частинка опинилася в животі котяри?

- Вад, здоров, тут така справа, ти де? - Це все можна. І з дідом дівчини провести профілактичну бесіду, що кіт це не свиня, що попало кидати йому в баняк не потрібно. Що завод ідентифікувати, котрий вирощує тих бройлерів. Та варто зайнятися порятунком вусатого, це найголовніше. Змусити цю малу знову посміхатися, а не проливати сльози. Бо від цієї картинки мене самого пробирає до кісток. Краще б той дід моїми кістками вусатого нагодував, можливо, я не настільки противний, як та обскубана куріпка.

- Та дома, Різдво все ж таки, де мені ще бути? - Звичайно, Вадим здивований таким моїм дзвінком в такий святковий день. Вад один з моїх дуже хороших друзів, хто знає про ситуацію з моїми рідними, тож в курсі, що я не відмічаю це свято, тому навряд чи дзвоню привітати та побажати веселого Крістмаса.

- Слухай, я, звичайно, вибачаюся, що відриваю тебе у свято від родини, та ти мені дуже потрібен. По заріз потрібен. Готовий відшкодувати всі фінансові та моральні збитки, але сьогодні мені катастрофічно необхідні твої неймовірні здібності ветеринара. Потрібно допомогти одному малому, але такому чудовому жителю цієї планети.

З однієї сторони й добре, що друг вже сімейна людина, отже, в таке свято не буде тинятися по різних клубах чи висіти в якоїсь незрозумілої дівки, ігноруючи мої дзвінки. Та водночас прикро, що хочу відірвати Вада від сім'ї. Від дітей. Від коханої дружини.

- Через двадцять хвилин буду на місці. Ти прямо як відчував, ми ось тільки сіли за стіл, не встигли відкоркувати різдвяні запаси.

- Я твій пожиттєвий боржник.

На таких людях як Вадим і тримається цей світ. Він не заради грошей вибрав професію, оскільки ветеринаром явно не заробиш чимало, та і він не той, хто буде гнатися за купюрами, даючи надію тим, кого вже не врятувати, та ігнорувати тих, в кого дуля в кишені. І зараз Вад покидає родину посеред свята не через мої обіцянки золотих замків, а через те, що друг. Справжній друг. Який завжди виручить.

- В тебе є друг ветеринар?

"Двом чудовим жителям цієї планети" - забув уточнити Вадиму, оскільки дивлюся на цього жителя планети в моєму автомобілі, і розумію, що все ж таки є якась магія цього свята. Попри моє особисту трагедію саме в цей день багато років тому, все ж щось є приємне в цьому світі, інакше як пояснити зустріч з цією дівчиною?

- Не просто ветеринар, а ветеринарищще, з двома "щ" прошу зауважити, він приведе твого малого в порядок, навіть не сумнівайся, - та я готовий стати поряд з Вадом і побути асистентом друга, лише б витягнути хвостатого, повернути посмішку на обличчя цієї красуні. - До речі, а як звати нашого пацієнта?

- Кашалотик.

Це не можна назвати повноцінною посмішкою, скоріша її подоба, та видно, що мені вдалося налаштувати Евелін на оптимістичну стежку, і тепер на мені висить подвійна відповідальність, щоб слова виявилися реальністю. Не підвести ні її, ні себе, ні вусатого.

- Незвичне ім'я, - як і сама дівчина, як ця зустріч, як цей вечір. Без сумніву особливий вечір, навіть якщо завтра і не буде продовження. Навіть якщо... Чорт, а ця думка якась болюча. Якась максимально неприємна. Якась...

- А он і він, - тицяє пальчиком кудись в лобове скло і мені здалося, чи...

- Зачекай, - вона справді хотіла вискочити з машини, яка була на ходу? Чи це привід доторкнутися до неї? Оскільки моя рука опускається на її ногу і міцно тримає, не даючи зрушити з місця. Таке враження, начебто я повернуся до думки про те, що цієї дівчини в завтрашньому дні не буде поруч, і таким чином хочу цього не допустити. Не дати піти від мене. Ні сьогодні, ні завтра.

Кіт! Врятувати кота! Повернути їй повноцінну посмішку на обличчя. Знову запалити ці неймовірні очі яскравим блиском.

Саме такі даю собі настанови та забираю руку від Евелін, зупиняю машину й одночасною з дівчиною вискакую назустріч її матері та Кашалота. Котрий виглядає в'ялим, змарнілим, та все ж кидає на мене нетямущий погляд, типу "а хто це з тобою? Що це за мужик? Ти впевнена, що йому можна довіряти?"

- Давай його сюди, - дівчина перехоплює свого друга, а я не втручаюся, бо нічого малого бісити, та і моя пика мене влаштовує, розмальовувати кігтями її не потрібно. Все ж таки переддень Різдва на вулиці, а не Гелловін в самому розпалі.

- А ви куди? А що? - Якщо Евелі молодчинка, вийшла з трансу та вже діє, рушаючи до автомобіля, з пацієнтом на руках, то от її мама повна протилежність, жінка не розуміє, що тут твориться.

- Ми у ветеринарну клініку, рятувати кота, - кидаю на ходу та біжу до дверей, щоб прочинити їх та допомогти присісти цим двом милим жителям.

- А ви хто?

Якось воно не на часі, хіба жінка цього не розуміє? Та і за своїм батьком, чи то свекром варто було краще дивитися, щоб той не пхав коту всяку гидоту в рота. Цим треба було займатися, щоб не проводити зараз допит, з ким, хто і чому, тому розпалений цією ситуацією вибовкую наступне:

- Наречений Вашої доньки.

Потрібно повідомляти якими величезними очима проводжала наш від'їзд мати Евелін?

А чи треба говорити, наскільки шокована виглядала сама дівчина?

Та що там, навіть кіт, якому явно було так собі, навіть в його очах я прочитав німе запитання "а тобі точно можна за кермо? Ти там тишком-нишком не накотив пару пляшечок валеріани за день народження Ісуса Христа?"