Читати книгу - "Крісмас сторі, Ярл Конг"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Так от, надіюся, що всі з мого братнього кола залишилися, а щури здриснули, бо я переходжу до таємниці. Я дуже сильно переймався стосовно того, що колечко не підійде коханій. Що виявиться замаленьке або, навпаки, завелике. А облажатися, коли робиш пропозицію... Ну, по відчуттях це так само соромно, як то було в дитинстві в день закоханих підійти до дівчинки, яка тобі дуже сильно подобається, і подарувати їй валентинку та очікувати, як вона відреагує на цей жест. Ой, і не треба тут розказувати, що всі такі мачо-мени, які пачками завалювали однокласниць паперовими сердечками й приймали подяки у вигляді відносин, які починалися з тієї ж секунди, як ти всучив їй це визнання. Не повірю. Хіба якщо тільки всіх пацанів замість дитячого садка батьки віддавали на курси по прокачці самооцінки й в перший клас вони вже йшли з тільки но укладеною зачіскою в барбершопі та поглядом бувалого ловеласа.
Загалом, суть така - коли кохана спала, я зробив зліпок її пальчика. І ні, я не повалив з ним в магазин прикрас, звичайно, ні. Лінієчкою поміряв ці сантиметри, зліпок якщо що, той, що з пальчика Евелін, а вже після вирушив за колечком. І все одно хвилювався. Все одно були сумніви, чи правильно зробив зліпок, чи вірно виміряв. А зараз споглядаю й душа радіє - вгадав, воно ідеально сіло на пальчик моєї коханої. Начебто з нею з народження. І скажете після такого ідеально результату деколи не потрібно використати дещо... цікаві способи досягнення цілі?
- Ні, не його, воно само собою тепер зі мною. На все життя. Ти ж не думаєш, що зможеш від мене тепер відвертітися?
- Навіть намагатися не буду, - як можна відмовитися від цих солодких губ? Котрі я зминаю поцілунком та вже хочу продовження, відправляти вас за двері, а ще краще з цього дому і...
- Так що, завтра втрьох йдемо? - Кохана відчуває, яке продовження вечора буде з секунди на секунду, тож ставить питання ще раз, хоч я прекрасно бачу, як блищать її оченята, як червоніють щічки, як вся вона вже палає. В неї те саме на розумі, що й у мене. Вже на тій самій хвилі розсікаємо своїми сапами.
- Ну, якщо врахувати, що Кашалот і Принцеса нерозлийвода, то, напевно, ти їх маєш на увазі? - Цей будинок схоже призначений для почуттів. Для гарних емоцій. Для кохання. Тут склалася не одна пара, а відразу дві, і таке враження як у нас з Евелі відносини з кожним днем тільки міцнішають, стають сильнішими та пристраснішими, так і в наших менших членів родини теж все дуже і дуже супер. Деколи складається таке враження, що Кашалотик не дарма заходить зі мною у ванну, коли я приступаю до чищення зубів, тільки тоді, ні в якому разі, коли я приймаю душ (боронь Боже), а щоб поглядом поставити запитання "чуєш, мужик, а в тебе не буде пару карбованців, щоб відправити мене з моєю Принцесою в якийсь круїз з безлімом мокрого корму?"
А я все не допетраю, що малий від мене хоче, і той з розчарованим "спробую завтра", прямує до своєї панянки, щоб кожну хвилину цього дня провести з нею поряд.
- Думаю, вони куди більше зрадіють, якщо шкіряні злиняють та залишать їх вдвох в це свято.
- О, так, для них це тоді буде по-справжньому свято, - вже уявляю їх задоволені мордочки, коли ми з коханою закриємо з того боку за собою двері, і вони влаштують святковий "тигидик", пинаючи бідну колишню Кашалота по всьому житлу. - Та тоді про кого третього ти говориш, я, чесно кажучи, не розумію.
- Про ось цього...
І після Евелі нічого не говорить, тільки підіймає руки та опускає їх на свій животик, починаючи його погладжувати...
- Ти...? - Тепер вже моя черга застигнути на місці від шоку. Тепер вже я нічого не можу вимовити.
- Як думаєш, варто всі новини завтра розповісти за столом? Чи не шокувати всім підряд, а дещо залишити на десерт? На саме Різдво?
Маленьким я дуже сильно любив Різдво. Цю магію чуда. Ці усміхнені рідні обличчя поруч. Це відчуття легкості та нестримного позитиву. І все це зникло. Все це припинило існувати. В один день. В одне Різдво. Все це зникло, ніби ніколи цього свята і не було. Начебто все це було сном, який пропав з настанням світла.
І я клянуся, клянуся своїм життям, що захищу ту людину, яка відновила в мені віру в чудеса. Яка запевнила, що магія існує. Я клянуся захищати цю людину, двох улюбленців та нашу дитинку. Це моя родина, а моя родина і є та магія, яка трапилася зі мною одного Різдва, про яке я ніколи не забуду. Про магію чуда якого я буду все життя пам'ятати й дякувати цьому святу, що в той день я зустрів дівчину, яка знову змусила мене повірити в дива. Дивуйтеся, дивуйте інших і запам'ятайте, що щастя поруч, просто його потрібно помічати. Просто протягнути руку. Просто заговорити. Просто. Щастя просто поруч. Повірте, я в цьому знаюся.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Крісмас сторі, Ярл Конг», після закриття браузера.