Читати книгу - "Крісмас сторі, Ярл Конг"

Евелін

***

- Коханий, це ти? - Чую, як спочатку відкриваються, а після і закриваються двері, і чудово усвідомлюю, що це Кевін, мій коханий, моя друга половинка, мій всесвіт. Моє все.

- Так.

Та мені потрібно дуже мало для щастя. Просто знати, що він повернувся. Просто почути його голос. Просто... Трішки образливо, що без фірмового "маленька" з його вуст, та, скоріш за все, це я вже присікаюся до дрібниць. Коханий, на відміну від мене, сьогодні ще мав повноцінний робочий день перед тижнем відпустки. Це я вчора мала останні пари в університеті, а сьогодні вже з передріздвяним настроєм пурхаю по кухні як бджілка, підспівуючи улюбленим музичним виконавцям, та одним оком спостерігаючи за своїми фаворитами в відділі фільми.

- А я тут вирішила тортики зготувати, - весело заявляю, бо тортик коханого вже настоюється в холодильнику, Кевін любить звичайний вафельний, а от верхній поверх медовика наразі лягає на нижні, завершуючи конструкцію та заявляючи, що готовий завтра відправлятися на Святвечір до моїх рідних. Це буде перше сімейне свято в такому колі. З моїм улюбленим чоловіком. Який за рік став таким рідним, ніби ми знайомі не триста шістдесят п'ять діб, а рази так в чотири більше.

Нічого не лунає натомість, та і самого коханого немає. Кожного дня, кожнісінького дня, починаючи з того Різдва, Кевін цілував мене, повертаючись з роботи додому. Ми з'їхалися буквально на третій день нашого знайомства. Чоловік взагалі запропонував ще на той Святвечір залишитися в нього, але це вже було б занадто. Тож під приводом того, що не хочу псувати батькам свято, а вони б точно засмутилися, дізнавшись, що їхня улюблена донечка, їхня кровиночка з'їжджає, та ще й з собою забирає Кашалота (який, до речі, зі скрипом покидав свою Принцесу), поїхала додому. Та виявилося, що мені не менше ніж Кеву хотілося бути поряд кожну хвилину, кожну секунду, тож так-сяк дотягнувши до закінчення свята, я заявила рідним, що їду від них і якомога скоріше почала пакувати речі.

Звичайно, мама з татом засмутилися через цю приголомшливу для них новину, звичайно, мені було кепсько на душі, коли я спостерігала за ними такими морально роздавленими. Та був один персонаж в нашому домі, котрий ледве не плигав від щастя, що змінює прописку. Хочте вірте, хочте ні, я не люблю брехати, тим більше в переддень такого великого свята, але Кашалот помітивши, що я кудись пакуюся, ніби відчув, куди саме, і почав зубами стягувати до сумки свій лежак, тарілочку та навіть свою улюблену мишку. А це вже багато чого вартує, адже ця мала з нами з першого дня появи мого бегемотика.

Можливо, він переймався, що я його покину та залишу з батьками. Та я чомусь думаю, що малий відчував якимось своїм котячим інстинктом, куди саме я намилилася і тільки підтримав мою ініціативу, ставлячи своєю кігтистою лапкою жирнючу вподобайку моєму рішенню. Його ж явно зачекалася Принцеска (до речі, ще по дорозі до житла Кева в той вечір мала отримала своє ім'я, бо поводилася як леді, як вишукана мадам. Хоча, чому тут дивуватися? З таким то джентльменом поруч) і він має що їй показати. Я про улюблену мишку. Про свою улюблену, з якою Кашалот був готовий розпрощатися, розмінявши її на нову пасію. Ех, чоловіки, такі чоловіки, кастровані, а все туди ж...

- Втомився, любий? - Тривога посилилася всередині мене, як тільки я зайшла в кімнату й побачила коханого, котрий лежав на ліжку та дивився в стелю. Зазвичай життєрадісний та енергійний Кев наразі виглядав змарнілим, втомленим якимось ніби... Копією Кева. Того Кева, якого я не знала. Чи про якого він не давав мені дізнатися, приховуючи під завжди веселою маскою.

А що це за претензії, Евелін? Що це за звинувачення? Саме він заробляє для нашої родини, саме він відповідає за фінансову стабільність кожного члена нашої сім'ї, і я хоч беру замовлення, виготовляючи різного роду букети, та очевидно, що це лише капля в морі. Комуналку закрити - вистачить. На щось більше розраховувати наразі не реально.

- Нам потрібно поговорити.

Кев сів на ліжко, а моє серце впало. Саме після таких фраз розпочинається непоправне, і завжди це непоправне з жахливими наслідками...

- Про що? - Якби не суцільна тиша, котра прямо дзвеніла від цього напруження, то навряд чи б чоловік почув мене, оскільки я це промовила одними лиш губами, оскільки в роті пересохло, а все моє тіло заніміло. Зараз станеться щось погане, дуже погане...

- Вибач, але я не хочу завтра йти до твоїх родичів під приводом того, що ти моя дівчина й у нас з тобою любов...

Кев

***

Ніколи б не подумав, що буду знаходитися в такій позі, стоячи на одному коліні. Ніколи б не міг допустити, що буду тримати в руці маленьку коробочку, начебто вона найважливіша річ в цьому житті. Ніколи б не повірив, що буду робити пропозицію дівчині, яка без будь-яких "начебто" найважливіша в моєму житті. Та ця людина зламала всі мої "ніколи", всі мої принципи стосовно дівчат та загалом відносин, і я їй за це безмежно вдячний. Бо вона відкрила того Кева, веселого, наївно щасливого Кева, котрого я поховав разом зі своїми батьками. Це ж чудо воскресило мої позитивні емоції. Привело до тями мене самого, показавши, що кожен день може бути особливим, неймовірним, неперевершеним. І знову ж таки ще одне минуле "ніколи", яке тепер вже не існує в теперішньому. Я ніколи не думав, що можна мчати якомога скоріше додому з широчезною посмішкою на всю пику, щоб тільки поглянути у ці вічі. Поцілувати ці вуста. Обійняти це дівча.

- Я хочу завтра на повну тішитися цим чудовим святом в колі твоєї сім'ї під приводом того, що ти моя чарівна дружина, а в нас з тобою шалене кохання.

Дороги назад немає, ти ж в курсі, Кев? Можливо, ще подумаєш? Все зважиш? Все ще можна переграти та...

- Кохана, - до біса цю дорогу назад. До біса ці зважування та перегравання! Я все вирішив, і зараз без жодних сумнівів відкриваю цю коробочку та вдивляюся в ці найкращі у світі очі, - ти вийдеш за мене?

- Так, звичайно, вийду.

Евелі думала буквально пару секунд, і то тільки через те, що шок охопив мою кохану дівчинку й вона просто втратила здатність розмовляти. А коли зрозуміла, що це правда, що це реальність... Жодних сумнівів. Ні єдиного. Взагалі немає. Що вкотре підтверджує, що минуле Різдво стало чудом для нас обох, а це...

- Виходить, що завтра втрьох підемо на Святвечір?

Моя маленька, моя маленька, наївна дівчинка. Так перехвилювалася, що говорить речі, котрі не піддаються логіці.

- Якщо ти маєш на увазі колечко, то так, очевидно, я не збираюся приховувати від твоїх рідних своїх справжніх намірів на їхню красуню.

Дечим поділюся з вами, тільки це залишиться нашим Різдвяним секретом і Евелі не слова, домовилися?