Читати книгу - "Крісмас сторі, Ярл Конг"

Евелін

***

Дощик? Звичайний дощик, котрим прикрашають ялинку? Виходить, що я дарма намовляла на дідуся? І дарма вважала, що Кашалотику зовсім не цікаві ні дощики, ні кульки, ні навіть сама ялинка, як предмет, котрий варто помітити. Малий ще коли був малим, вибачайте за мій куций словниковий запас, але я досі в шоку стискаю цю прикрасу й не можу повірити, що це було в моєму коті, не цікавився цим всім, тож я і не нервувала, коли ставила різдвяне деревце та одягала на нього красиві шати. Хто ж знав, що хвостику на старості років (ну, гаразд, гаразд) що хвостику в повному розквіті сил захочеться проковтнути це яскраве лушпиння? Невже надивився на апетитні курячі стегенця і замріявся, як він буде ними ласувати, прийшовши до тями тільки тоді, коли цей дощик вже був в нього в шлунку?

- Так а що ти думаєш далі робити з цією мадам?

Мені жаль мого мало, що в нього зіпсований шлунок ще змалечку, тож багацько чого не можна їсти. Та ще більше прикро за цю кішечку, яка виявилася нікому не потрібною, яку позбавила житла та любові. Та ще й вдвічі прикріше за те, що це було зроблено в такий день. Коли всі навпаки один біля одного гуртуються, спілкуються, сміються, радіють святу. А вона одна-однісінька, без родини, без їжі, і це ще добре, що друг Кевіна така добра людина, яка не залишила малечу в біді. Дала їжу, прихисток, трішки уваги.

- Сьогодні-завтра ще тут побуде, а післязавтра відвезу в притулок. Жаль її, що так з нею вчинили, та до себе додому забрати не можу по вже відомій причині. А тут залишати це теж не діло. Люди звертаються до мене за допомогою з різними тваринами, і не всі хвостаті мають медовий характер, не всі сприймуть цю мадемуазель так, як сприйняв наш джентльмен.

А мій Кашалотик ніби помолодшав на очах. Псс, ну ми ж це можемо обговорити між собою, поки малий зайнятий знайомством з красунею, гаразд? Він любитель смачно поїсти, а оскільки дуже рідко йому щось перепадає крім камінчиків, то великий поціновувач сну. Після сієсти мій хвостик аналізує ситуацію, що там хто приніс смачненького додому, і чи йому випадково з цього нічого не перепаде, та відправляється відпочивати, позначаючи у своєму особистому блокнотику, що ці люди не надто приємні й варто від них валити, адже не поділилися з ним ні чималим шматком жирненької ковбаски, ні сиром з дірочками. Який теж пролетів мимо нього. Зараз же цей статечний кіт перетворюється в котика, якому все і всі (гаразд, гаразд, тут теж є нюанс - не всі, а тільки ця мадам) подобається і складається таке враження, що кинь йому м'ячика, так він полетить за ним, буцаючи зі сторони в сторону, ніби займається такими тренуваннями по пару разів в день.

- А якщо я заберу її до себе?

Неочікуваний поворот подій, і не тільки для мене однієї, бо Вадим теж не приховує свого здивування, а він то знає свого товариша явно довше, ніж пару годин.

- До себе? Прямо до себе до себе?

- Так, до себе до себе, додому, а що тебе так дивує?

- Пригадується мені, що хтось казав, що не бажає брати відповідальності ні за тварин, ні за дівч...

- Дехто раніше зависав у клубах до шостої ранку та виходив звідти за ручку з декількома дівчатами відразу. Підказати, хто це, чи й так зрозуміло, що йдеться про одного персонажа, котрий має дружину, дітей та парочку зірвиголову собачок? - Кевін перебиває свого друга, натякаючи тому, що він теж знає багато чого з його минулого, що може не сподобатися дружині Вада.

- Та забирай, я що проти? Навпаки круто, що вона так швидко знайде новий дім. Прямо якесь невеличке чудо.

- До речі, щодо чудес, - ці двоє вели між собою діалог, я не вмішувалася, тільки раділа тому факту, що кішечка вже сьогодні поїде додому, де її будуть любити та про неї дбати, як неочікувано Кевін розвернувся до мене, заставши зненацька, я навіть відхитнулася назад, і якби не його рука, котра перехопила мене за талію, то б навернулася. Довелося б їхати в іншу клініку. Вже для людей. Де б зафіксували забиття сідниць, а заодне і те, що ми з Кашалотиком ідеально одне одному підходимо. Яке йшло, таке... Далі ви по тексту самі, бо тут мені ніколи, тут я розпливаюся від цього уважного погляду. - Евелі, як ти дивишся на те, щоб разом провести святвечір?

- Разом? - Губи пересихають, язик прилипає до піднебіння так, що це геройство з мого боку відліпити його звідти й вимовити це одне-єдине словечко. Моє ж тіло і надалі утримує чоловік, хоч я вже і нікуди не падаю, навпаки, мій тиск пробиває верхні межі, видаючи хвилювання.

- Купу народу та багато наїдків я тобі не обіцяю, але гарну компанію та смачну кутю гарантую. Що скажеш?

- Я... - Напевно, дико згоджуватися на пропозицію практично незнайомого чоловіка поїхати до нього на квартиру та провести разом час?

- Тим паче не можна засмучувати наших хвостатих улюбленців в такий вечір, вони тільки но познайомилися, тільки-тільки намітили плани на вечір, а Ваду потрібно додому, до родини, тож давай не будемо його затримувати, беремо наших закоханих і гайда до мене на святвечір.

Напевно, дико... Та цей переддень свята я запам'ятаю назавжди. Через свого кота, якийсь з якогось дива вирішив поласувати дощиком. Через свої дикі вчинки. Які б в інший день, при інших обставинах я б не прийняла. Через цього чоловіка. Який вже з третьої фрази збісив мене до межі кипіння, а через рік... Зробив те саме.