Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Поезії, що не ввійшли до збірок (1900-1916), Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "Поезії, що не ввійшли до збірок (1900-1916), Франко І. Я."

178
0
15.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поезії, що не ввійшли до збірок (1900-1916)" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 17
Перейти на сторінку:
я:

«Один при однім пуп’янок сріблистий

З лущинок, наче очко, вигляда».

І мовив голос: «Глянь по всьому краю

Прутків подібних міріади скрізь:

А з кожного се сам я виглядаю

Очима власними…»

 

В кінці життя І. Франко відкинув ці строфи і під шостою строфою вірша «По краю йду. Сади та виногради» поставив дату «Написано р. 1906». Цикл подається за автографом (ф. 3, № 248). Назву дано за назвою останнього вірша циклу, дописаною рукою І. Франка в останні роки життя.

Патріот. Вперше надруковано у кн.: Іван Франко. Пісня і праця. Вибір оповідань і поезій. Львів, 1926, с. 164, Збереглися два автографи вірша: перший - чорнова редакція (ф. 3, № 243), що істотно не відрізняється від друкованого тексту, і чистова редакція (ф. 3, № 232), за якою вірш подається у нашому виданні.

Д. Б. («Я стовп, поставлений на роздорожжі…»). Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 326. Подається за автографом (ф. 3, № 243). Датується умовно.

Д. Б. - мабуть, Богдан Дідицький, що в 1906 р. видав спогади «Своє - життєвії записки».

«Посварилась сойка з дубом…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 327-328. Подається за автографом (ф. 3, № 292). Датується умовно. Цей вірш у редакції 1878 р. (автограф ф. 3, № 216) мав такий вигляд:

 

СОЙКА

 

Посварилась сойка з дубом,

А за що, й сам чорт не втне.

Враз він ї - «врагом», «нелюбом»,

«Гниллю» і «революційоне…»

 

«Всього лісу він закала»,-

Крекче сойка на клену.

Хоть би-м прем здихати мала,

Жолуді його й не ткну!

 

Бо не то, щоб ту паскуду

Другі їсти не могли,

Де ї найду, сей час буду

Загрібати всю в земли!»

 

Дуб на теє головою

Захитав: «Лиш загрібай,

А з тих жолудів весною

Зійде, ввидиш, новий гай!»

 

«Що ж се має означати,

Що в тій байці за мораль?» -

«Друже, хоть мя вбий на паль,

Того й сам не втну сказати!»

 

«То пощо ж таке й писати?» -

«От, писалось! Так собі!

Цур, волиш ми розказати,

Як судили соц’ялі…»

 

1913

 

Притча про двох рабів. Вперше надруковано в журн. «Сяйво», 1913, № 4, с. 102-103.

Подається за першодруком. Датується умовно.

«Сяйво» - літературно-мистецький місячник демократичного напряму, виходив у Києві 1913-1914 рр.

 

1914

 

Притча про сліпця і хромця. Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 376-381. Подається за автографом (ф. 3, № 233).

Вірш є переробкою давньоруського оповідання XII ст. «Притча о тѣле человѣцьствѣ, и о души, и о въскресении мертвых». Про це оповідання І. Франко написав широку наукову розвідку «Притча про сліпця і хромця» («Причинок до історії літературних взаємин старої Русі») і надрукував її в «Сборнике по славяноведению» (1905). Меншу розвідку «Притча про Сліпця і Хромця». Пам’ятка староруського письменства» І. Франко вмістив у журн. «Неділя», 1912, № 37, с. 3-5.

Притча про колесо. Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 382-383. Подається за автографом (ф. 3, № 233). В автографі І. Франко зазначив джерело твору: «За Теофілактом Сімокаттою «Історія цісаря Маврикія», кн. VI, розд. 11».

Не алегорія. Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с 384. Подається за автографом (ф. 3, № 232).

Військо тіней. Друкується вперше за автографом (ф. 3, № 232, с. 167-168).

Із поучень батька синові. Вперше надруковано в газ. «Літературна Україна», 1966, 26 серпня, с. 4. Подається за автографом (ф. 3, № 232, с. 169-170).

Відданиця. Вперше надруковано в газ. «Літературна Україна», 1966, 26 серпня, с 7. Подається за автографом (ф. 3, № 233).

Три стирти. Вперше надруковано у кн.: «З великого часу. Воєнний літературно-науковий збірник», Львів, 1916, с. 48. Подається за автографом (ф. 3, № 232). В автографі до вірша зроблено примітку: «На основі оповідання мого братанича Антона Франка».

На смерть М. Павлика д[ня] 26 січня 1915 р. Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 385-386. Подається за автографом (ф. 3, № 232). В автографі до вірша зроблено примітку:

«Зараз по смерті М. Павлика де в кого з його прихильників виринула думка устроїти йому величний та многолюдний похорон без попа, згідно з його останньою волею […]. Се оказалося неможливим, і дехто з проводирів національно-демократичної партії, до якої покійний як член радикальної партії, все ставився вороже, устроїв похорони зі звичайною панахидою та в супроводі духовних - пароха Успенської церкви (Ставропігії) о. В. Давидяка та його сотрудника - і звичайної церковної процесії при участі публіки. Була думка, аби хтось зі знайомих покійного - з його сопартійників ані одного визначнішого члена не було тоді ві Львові - виголосив над його гробом коротку промову. Я зголосився як довголітній товариш покійного, та хоча мій особистий [виступ] на похороні признано з деяких причин невідповідним, я в день перед похороном написав ось який концепт промови, який міг би був виголосити хтось із молодіжі:

«Не жаль по страті горожанина й письменника, товариша й співробітника на ниві публічного життя змушує мене в тій хвилі промовчати те, що слід би було сказати над його могилою, але та велика постороння сила, котрій ми тепер усі мусимо коритися.

В особі Михайла Павлика ми стратили талановитого робітника, завзятого поборника неправди та кривди людської, одного з будителів народного духу та народної свідомості, яких пам’ять не гасне ніколи.

Він належав до тих, котрих хоч і гне, та не може зламати життєва нужда, котрі не бачать противностей там, де їм присвічує вища ідея, і не щадять ні противників, ні приятелів там, де можуть, як їм здається, послужити загальному добру.

Його заслуги оцінить історія; його хиби враз із його тілом нехай

1 ... 13 14 15 ... 17
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поезії, що не ввійшли до збірок (1900-1916), Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поезії, що не ввійшли до збірок (1900-1916), Франко І. Я."