Читати книгу - "На крилах пісень, Леся Українка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Contra spem spero! - Вперше надруковано у зб. «На крилах пісень», 1893, с. 13-14. Автограф: ф. 2, № 11, с. 11-12. Датується за автографом: 2 травня 1890 р.
До першодруку не ввійшли дві наявні в автографі строфи. В автографі після п’ятої йшла така строфа:
Я співатиму пісню дзвінкую,
Розганятиму розпач тяжкий,-
Може, сам на ту гору крутую
Підійметься мій камінь важкий.
Після сьомої йшла така строфа:
Буде погляд мій вельми палати,
Може, згинуть всі хмари сумні,
Може, зірка, як буде сіяти,
Ясний промінь пошле і мені.
Ще на дві строфи вірш був скорочений у виданні 1904 р. Перед заключною строфою зняті сьома і восьма строфи першодруку:
Я не дам свому серденьку спати,
Хоч кругом буде тьма та нудьга,
Хоч я буду сама почувати,
Що на груди вже смерть наляга.
Смерть наляже на груди важенько,
Світ застеле суворая мла,
Але дужче заб’ється серденько.
Може, лютую смерть подола.
«Коли втомлюся я життям щоденним...» - Вперше надруковано у зб. «На крилах пісень», 1893, с. 14-15. До київського видання 1904 р. Леся Українка вірш не включила. Автограф: ф. 2, № 11, с. 26-29. Дата автографа: 10 липня 1890. Між автографом і першодруком є різночитання.
Подається за першодруком.
Мій шлях.- Вперше надруковано у зб. «На крилах пісень», 1893, с. 16. Автограф: ф. 2, № 11, с. 3-4. Дата автографа: 22 мая 1890.
У першодруку опущено кілька рядків автографа, в тому числі повністю заключну строфу (після рядка «Як починала: з співом на устах!»):
Коли кому замріють тії зорі,
І він їх привітає гімном вільним,
Хоч не побачу я нічого у просторі,
Не назову співця я божевільним.
Бо часом ясний промінь світовий
Не видно через порох шляховий…
В’язень.- Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1889, № 21, с. 335. Автограф: ф. 2, № 747, с. 1-4. Датується за першодруком 1889 р.
Співець.- Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1889, № 21, с. 350-351. Автограф: ф. 2, № 747, с. 19-20. Датується за першодруком 1889 р.
Розбита чарка.- Вперше надруковано у зб. «На крилах пісень», 1893, с. 21. В архіві Лесі Українки є три автографи цього вірша, більш ранній: ф. 2, № 11, с. 31-32. Датується за першодруком 1889 р.
Сосна.- Вперше надруковано у зб. «На крилах пісень», 1893, с. 21-22. Автографи: ф. 2, № 702 (чорновий); ф. 2, № 11, с. 71 (чистовий). Дата чорнового автографа: 1892 р.
«Якщо прийде журба...» - Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891, № 15, с. 286-287, під заголовком «Розвага». Автограф: ф. 2, № 747, с. 14-15. Датується орієнтовно за першодруком 1891 р.
Сафо.- Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1884, № 23, с. 195. Автограф: ф. 2, № 1407, з посвятою «Любій Шурі Судовщиковій на спомин». У публікаціях посвяту знято. Дата автографа: с. Колодяжне, 1884, 3 ноября.
Судовщикова Олександра Євгенівна (1867-1924) - приятелька Лесі Українки з дитячих літ. Родина Судовщикових була в дружніх стосунках з сім’єю Косачів. Олександра стала дружиною старшого брата поетеси Михайла Косача, й, очевидно, Леся Українка зняла посвяту через те, що після одруження подруги з її братом вказівка на трагедію Сафо могла видатися недоречною. Натомість поетеса посвятила Судовщиковій інший вірш - «Сон».
До мого фортепіано (Елегія).- Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1892, № 8, с. 149-150. Автографи: ф. 2, № 11, с. 8-10; ф. 2, № 747. Дата автографа: 15 марта 90 р.
Досвітні огні.- Вперше надруковано у зб. «На крилах пісень», 1893, с. 25. Автографи: ф. 2, № 11, с. 69-71; ф. 2, № 747, с. 22. Дата автографа (ф. 2, № 11): 1892 р.
У виданні 1904 р. опущена третя строфа першодруку (після рядка «Навколо все спить, як у могилі...»):
Розкинула темная ніч свої чари,
Налинули сни, мов ті хмари,
Мов чорнії хмари страшні,
І сняться мені все дивні
Привиддя, непевнії чвари.
Опущена в цьому виданні також сьома строфа, якою у першодруку закінчувався вірш:
З віконечок ллється стяга та просвітла,
Одрадість у серці розквітла,
Огні золотії мигтять,
Одважним промінням зорять.
Мов кличуть: до праці! до світла!
В магазині квіток.- Вперше надруковано в газ. «Буковина», 1891, 25 березня, під заголовком «Квіти». Автограф: ф. 2, № 747, с. 23-25. Датується орієнтовно 1890 р. До київського видання 1904 р. поезія не була вміщена. Подається за зб. «На крилах пісень», 1893, с. 26-27.
Надія.- Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1887, №24, с. 413, під заголовком «Пісня заволоки». Автограф не зберігся. Дата за авторизованою копією вірша (ф. 2, № 747, с. 27): Луцьк, 1890 р.
Це перший вірш Лесі Українки. В ньому йдеться про долю тітки Лесі з боку батька Олени Антонівни Косач (в одруженні Тесленко-Приходько). Під час навчання в Петербурзі вона була звинувачена в причетності до опозиційного руху і відбувала в той час заслання в Сибіру.
СЛЬОЗИ-ПЕРЛИ
Вперше під заголовком «Ридання» цикл з трьох віршів надруковано в журн. «Народ», 1891, № 7, с. 113-116, з посвятою І. Франкові. Автограф першого вірша «Сторононько рідна! коханий мій краю!»: ф. 2, № 11, с. 38-39. Автограф всього циклу: ф. 2, № 747, с. 29-32. Датується за першодруком 1891 р. До видання 1904 р. цикл не ввійшов. Подається за зб. «На крилах пісень», 1893, с. 29-31.
Сон («Був сон ме ні колись: богиню ясну...»).-
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На крилах пісень, Леся Українка», після закриття браузера.