Читати книгу - "Лінкольн у бардо"

Нині, під час цієї перерви, вони мені якісь особливо дорогі. На щастя, це лише дрібна, цілком безпечна операція. Рідкісна, як по правді, нагода ненадовго зупинитися і переглянути своє…

джейн елліс

Навколо місіс Елліс — розкішної, величавої жінки — постійно плавало у повітрі три драглисті кулі, кожна з подобизною котроїсь із її доньок. Часом ці кулі виростали просто велетенські і напосідали на неї, витискали з неї кров та інші рідини, вона ж лише корчилася під їхньою страшною вагою, проте не видавала ні звуку, адже це розцінили б як вияв невдоволення; іноді кулі, навпаки, від неї відлітали, і вона дуже цим мучилася, і бігала навколо, їх шукаючи, а коли знаходила, то аж плакала від полегшення, вони ж тим часом знову заходилися на неї насідати. Та найгірша мука чигала на місіс Елліс тоді, коли одна з тих куль, завбільшки така самісінька, як у житті, зупинялася у неї перед очима і ставала зовсім прозора, тож можна було розрізнити всередині найдрібніші деталі доньчиного одягу, побачити вираз обличчя, відчути настрій тощо, а дівчина тут-таки починала виливати душу, розповідаючи про труднощі, з якими останнім часом зіткнулася (особливо з огляду на раптову відсутність матері). Виявляючи свою безмежну любов, місіс Елліс одразу ж відгукувалася, виносила вельми проникливі судження і співчутливим тоном пояснювала, як стурбованій дитині найкраще повестися у ситуації, що склалася. Тільки-от, на лихо (у тім-то й була мука), та дитина матері не бачила й не чула і просто на очах у місіс Елліс аж руки заламувала від дедалі глибшого розпачу, а бідолашна жінка вже тільки кидалася то туди, то сюди, намагалася втекти від кулі, що переслідувала її з якоюсь садистською, інакше й не скажеш, кмітливістю, передбачаючи кожен рух і повсякчас опиняючись просто у неї перед очима, заплющити ж їх, наскільки я розумію, вона тоді була неспроможна.

преподобний еверлі томас

А бували дні, коли кожен, хто їй траплявся, мав вигляд велетенських вусів з ногами.

ганс воллмен

Еге ж, нелегкий у неї шлях.

роджер бевінс ііі

Та чого вже там нелегкий. Вона ж багата.

Це навіть по голосу чути.

місіс ебіґейл бласс

Юний добродію, можна попросити вас… про одну послугу, коли ваша ласка?

джейн елліс

Ач, як дере носа.

місіс ебіґейл бласс

Якщо вам дозволять повернутися туди, у ту попередню місцину, вам же не важко буде подивитися, як одягається Кетрін, розрадити Мерібет і сказати Еліс, що невдала перша спроба — то ще не кінець світу, правда? Перекажіть їм, що я думаю про них, відколи тут опинилася, і намагаюся потрапити назад додому… навіть тієї миті, коли мені дали ефір, я думала про них, про них і тільки про…

джейн елліс

Візьміть, кажу, гроші. Я спокійний.

містер максвелл бойс

Знову хтось пхається поперед мене?

Це тому, що я така мала?

місіс ебіґейл бласс

А може, тому, що ви така брудна?

роджер бевінс ііі

Я мешкаю при самій землі, сер. Думаю, що й ви…

місіс ебіґейл бласс

Подивіться на свої капці, вони ж геть почорніли від бруду.

роджер бевінс ііі

Візьміть, кажу, гроші. Я спокійний.

І ви, сер, кажу, будьте ласкаві зберігати спокій. Наскільки мені відомо, жодних причин для ворожнечі між нами немає. Пропоную поставитися до цього як до звичайної ділової операції. Я віддам вам свій гаманець, ось так, а тепер, з вашого дозволу, піду своєю…

Ні-ні-ні.

Ні-ні-ні.

Те, що ви збираєтеся зробити, — цілковито неправильно і геть нелогі…

Зірки низько… дахи розпливаються…

У мене встро мили ножа.

містер максвелл бойс

Спробуйте зараз, місіс Бласс.

роджер бевінс ііі

Місіс Бласс, горезвісна скнара, брудна, сива і дрібна (менша за немовля), збавляла ночі за тим, що знай никала туди й сюди, гризла камінці та патички, збирала їх, ревно оберігала і цілими годинами рахувала та перераховувала ті свої мізерні пожитки.

преподобний еверлі томас

І тепер, коли у цієї крихітної пані з’явилася нарешті можливість звернутися до хлопця — тут-таки, на очах у радісного натовпу, — її раптом охопив страх перед публікою.

ганс воллмен

У вас є тисяча триста доларів у «Першому банку», правильно?

преподобний еверлі томас

Так.

Дякую, отче.

У мене є тисяча триста доларів у «Першому банку». В одній кімнаті нагорі — не уточнюватиму, в якій саме, — у мене лежить ще чотири тисячі золотом. Я маю двох коней, п’ятнадцять кіз, тридцять одну курку і сімнадцять суконь загальною вартістю десь три тисячі вісімсот доларів. Але я — вдова. Все це скидається на достатки, а насправді — сущі злидні. Відплив жене воду від берега і ніколи — на берег. Камені котяться вниз і ніколи — вгору. Тож ви напевне зрозумієте моє небажання віддаватися марнотратству. Я маю понад чотири сотні патичків і близько шістдесяти камінців різного розміру. Маю дві частинки мертвих пташок, а грудок землі стільки, що й не злічити. Перш ніж лягти спати, я перераховую свої частинки мертвих пташок, патички, камінці та грудки, а щоб переконатися, що все це справжнє, пробую кожну річ на зуб. Коли ж прокидаюся, то частенько чогось та й не дорахуюсь. Отже, тут є злодії, а певні мої звички, за які (мені це добре відомо) багато хто тут мене суворо засуджує, таки небезпідставні. Але ж усі ті злі язики — то не літні жінки, слабкі й оточені ворогами, у яких припливу вже не буває, а є лише відплив, відплив, відплив…

місіс ебіґейл бласс

Так багато ще чекають   Мінлива сіро-чорна маса   Доки сягає око   Штовхаються і пхаються вперед там, у місячному світлі, стають навшпиньки, і все це тільки для того, щоб побачити

Мене

Просовують у двері голови, щоб вибовкати все своє сумне   Те чи те   Вдоволених тут немає   З усіма повелися несправедливо   Усіх занедбали   Знехтували   Неправильно зрозуміли   Багато хто одягнений у старомодні рейтузи, з перукою на голові та

віллі лінкольн

Коли у повному Розквіті Юності я проходив у своєму славному Мундирі з червоного Оксамиту повз Заквітчані Живоплоти, то Враження справляв таки неабияке. Хоч хто мене бачив, кожен був про Мене гарної думки. Помітивши мене, Чоловіки у Місті ніби язики Ковтали, а мої КІПТІ у страху розступалися, коли я Проходив Мимо.

Мені хотілося б, щоб