Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій 📚 - Українською

Читати книгу - "Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій"

551
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій" автора Оксана Стефанівна Забужко. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 139 140 141 ... 199
Перейти на сторінку:
воно й є, і писати про любов, любов, любов — аж доки й нам самим воно не знудиться. Ось що насправді значить бути другою статтю. Всі твої радощі й гризоти вважаються за другорядні порівняно з тими, котрі ти поділяєш зі статтю протилежною» (Jong Erica. Fear of Fifty: A Midlife Memoir. London: Vintage, 1995. — P. 132).

117

Гундорова Т. Femina Melancholica. — С. 60.

118

Див.: Бузина Олесь. Была ли Леся Украинка лесбиянкой? // Киевские ведомости. — 13.09.1997

119

Див., напр.: «Почуття без назви»: Леся Українка і Ольга Кобилянська (листи між рядків) // Один з нас. —2003. — № 6 (30); а також: www.lesbi.ru/news/2003/february.htm

120

Про це докладніше див.: Павличко С. Канон класиків як поле ґендерної боротьби // Павличко С. Фемінізм. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. — С. 213—218; її ж таки: Дискурс модернізму в українській літературі // Павличко С. Теорія літератури. — С. 68–77 (про конфлікт між естетикою О. Кобилянської та панівною народницькою критикою і позицію в цьому питанні Лесі Українки).

121

Див. про це: Bernard, Jessie. The Female World. — New York: Macmillan, 1981; Lenz, Elinor and Myerhoff, Barbara. The Feminization of America: How Women's Values Are Changing Our Public&Private Lives. — Los Angeles: Jeremy P. Tarcher, Inc., 1985 (особливо розділ «Feminine Friendship: The Art of Intimacy». — P. 37—56).

122

«Зазвичай нам важко уявити собі надзвичайну душевну ранимість середньовічної людини, її неповстримність і несамовитість» (Хейзинга Й. Осень средневековья. — Москва: Наука, 1988. — С. 19). Справді, те, що всі чоловічі персонажі давньої європейської літератури, до барокової включно, леда крок заходяться риданнями, кричать страшним криком, рвуть на собі волосся й навіть непритомніють від надміру почуттів (!), нинішнім читачем сприймається вже як метафора, але ніяк не дослівно, як і слід, з погляду історичної достеменности, сприймати подібні пасажі. Навіть наше літературознавство, й те механічно списує, напр., всі надмірно афектовані прояви козацьких емоцій у думах XVI—XVII ст. («дрібними сльозами поливали», «словами промовляли» — замість мовчки скреготати зубами, як вчинив би кожен голівудський герой) на кошт буцімто жанрових риторичних фігур, таких собі неуникненних дискурсивних прикрас-мелізмів (виняток становлять праці американського антрополога Наталі К. Мойл, яка розглядає українські думи як складову європейського середньовічного епосу, див., зокрема: Moyle, Natalie К. Ukrainian Dumy — Introduction // Ukrainian Dumy. Toronto-Cambridge: Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1979. — P. 8—21). Насправді більш-менш адекватну ілюстрацію гідної чоловічої поведінки в минулому дають нині хіба що історичні фільми А. Куросави (де герої верещать і тупають ногами скільки їм заманеться!), але в жодному разі не Є. Ґофмана. Чоловіки доіндустріальної доби (незалежно від соціального стану) просто не знали табу на чуттєву афектацію, сучасного «мужчини не плачуть», — отож, як можна припустити, були звільнені од значної порції наших сьогоднішніх неврозів.

123

Цит. за: Smith-Rosenberg, СагоІІ. The Female World of Love and Ritual: Relations Between Women in 19th Century America // Signs. — Chicago: Univ. of Chicago Press, 1975. А тепер порівняймо з цими рядками невідомих американок наведений Т. Гундоровою фрагмент буцімто «еротичного змісту» з листа О. Кобилянської до X. Алчевської: «Коли ми будемо видітися, Христечко, любенька моя? Коли поцілую Вас в Ваші губки, котрі так дуже люблю?» (Цит. за: Гундорова Т. Femina Melancholica. — С. 67): різниці, як бачимо, жодної, це та сама обичайність XIX ст., тільки затримана в австрійській провінції ще на кілька десятиліть (лист датовано 1910 роком — ні у Відні, ні в Києві інтеліґентні жінки натоді вже так не писали).

124

Гундорова Т. Femina Melancholica. — С. 68.

125

Прикметно, що перший (!) «Короткий словник жаргонної лексики української мови», укладений Лесею Ставицькою (К.: Критика, 2003), здобув певний медійний розголос, але в науковій громаді жодної дискусії не викликав (!!!). У передмові укладачка, — либонь, почасти передбачаючи таку реакцію, — нарікає на десятиліття централізованого мовного нормування, що призвели до «вивчення української мови такою, якою вона мусить бути, а не такою, якою вона є» (С. 10), а відтак уже й до цілком програмового, концептуального іґнорування нашими лінґвістами всього, що виходить за межі літературної норми.

126

«Зараз не можна гамочки, моя крихто <…> Жижа! А як вичахне, тоді гам» (Г. Тютюнник. «Син приїхав»). Це «фізіологічний нарис» із 1970-х, але старі селяни й досі переходять з малими дітьми на таке арґо — зі своїм сталим вокабуляром («жижа» — гаряче, «гамати», «гам», «гамочки» — їсти, «хойцяй» — іди, «сюпай» — сідай і т. д.), із своїм синтаксисом, з обов'язковою зменшувальною суфіксацією тощо, — нормативною українською з малятами розмовляють хіба що в інтеліґентних родинах, із спеціальною педагогічною метою. У «Сестрах Річинських» І. Вільде власне в такій інтеліґентній (галицькій міжвоєнній) родині поступова «педагожиця» Зоня ще провадить завзяту боротьбу з дитячим арґо, виправляючи кожне почуте «спатки» чи «їстки».

127

Можна припустити, що тут маємо до діла з рештками збережених мовою дуже древніх магічних вірувань, зокрема з так званим «табу на ім'я» у випадку особливо дорогого об'єкта: заміна хресного імени дитини на вигадане «дитяче псевдо» або принаймні зменшене, здеформоване ім'я мусила відігравати для архаїчної свідомости функцію нестак експресивну (виразити емоційну афектацію), як магічно-оборонну («відвести» від дитини «вроки»). Тут відкривається широке поле для діяльности етнологів — у кожному разі, довше терпіти брак фахових лінґвістичних досліджень стає, як бачимо, дедалі проблемніше.

128

«Ми навчаємо знань, але випускаємо найважливіший для людини різновид навчання — те навчання, що може здійснюватися тільки через присутність зрілої, люблячої особистости. У давніші епохи нашої культури, у культурах Китаю й Індії найвище цінувалася людина, наділена визначними душевними чеснотами. І вчитель був не лише, і навіть не насамперед джерелом інформації — його призначенням було передавати певні людські настанови. У сучасному капіталістичному суспільстві — це стосується і російської комуністичної системи також, — люди, якими захоплюються і яких наслідують, є ким завгодно, тільки не носіями визначних душевних чеснот. Громадську увагу стягують на себе головно ті, хто забезпечує середній людині сурогатне почуття вдоволення. <…> Якщо нам не вдасться зберегти уявлення про те, яким має бути зріле життя, то ми опинимося перед реальною загрозою цілковитого припинення нашої культурної традиції. Ця традиція ґрунтується насамперед на передаванні з покоління в покоління не тих чи тих знань, а певних людських якостей. Якщо наступні покоління більше не бачитимуть цих якостей, то п'ятитисячолітня культура загине, навіть якщо знання й далі

1 ... 139 140 141 ... 199
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Notre Dame d&#039;Ukraine: Українка в конфлікті міфологій», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Notre Dame d&#039;Ukraine: Українка в конфлікті міфологій"