Читати книгу - "Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі"

А старому здалося, що геть усе про килим мені відомо, тільки чомусь я вирішив приховати це й відбуваюся жартами. Я відчув, що пора брати себе в руки, витер сльози, що навернулися від раптового сміху, попросив Усатова вибачити мені й продовжувати свою цікаву розповідь.

— Так ось, ваша ясновельможність, доставили ми Спарапета разом з килимом,— розважливо вів далі Усатов.— Тільки хотіли допитувати, коли заходить пан Зарандіа й забирає все — і килим, і Спарапета... Я гадав, вам про все це доповіли!.. Від того дня з наших очей зникли і власник килима, і всі його родичі, І облогу поліцейського управління вони зняли, і мене перестали мучити своїми проханнями.

— Він і злодія забрав, кажете? — Я відчув, що вимальовується щось важливе.

— Атож, повів Спарапета... і килима забрав. А мені наказав: ми нічого не знаходили, нікого не забирали, нікого не відпускали і взагалі нічого не чули. Це зрозуміло, але...— Усатов змовк, і знов його примружені маленькі оченята почали провірчувати й свердлити мене.

Очевидно, Зарандіа спровадив потерпілих далі від поліції, пообіцявши їм, що килим неодмінно повернуть.

— Але? — дуже вже загаявшись, спитав я нарешті Усатова. Але, ваша ясновельможність, три дні тому... три дні тому Спарапет продав килима... за дванадцять тисяч, ваша ясновельможність, і зник з Тифліса!

— Продешевив усе-таки.

— Та певно, товар же крадений...

— А кому продав?

— Хаджі-Сеїдові, а сам зник!.. Випарувався... Я можу в Хаджі-Сеїда конфіскувати килим як крадений товар, та дуже боюся, ваша ясновельможність: а що, як пан Зарандіа має намір розпорядитися килимом якось інакше... І знову ж таки, я прикидаю, раптом килим і цього разу щезне?!

Мені легше стало на серці, бо Усатов говорив про відомі мені речі: Хаджі-Сеїд, Зарандіа... Тут не треба було великої проникливості — крадіжку килима підстроїв Зарандіа, навіщось йому це було потрібне.

Я запросив касира.

— Чи клав Зарандіа в касу якісь гроші перед від’їздом?

— Дванадцять тисяч асигнаціями, ваша ясновельможність.

— Щоб здати в скарбницю?

— Ні, для тимчасового зберігання.

— Нічого собі, він Спарапетові навіть винагороди не лишив,— мовив я сам до себе.

— Пробачте, ви щось сказали, ваша ясновельможність?

— Нічого, ви вільні.

Касир пішов, а я повернувся до Усатова:

— Зарандіа зараз у Дагестані, Іване Михайловичу. Він має приїхати через тиждень. А поки що вам треба робити так, як він просив.

— Я розумію вас, ваша ясновельможність, розумію, але ж Спарапет... та й килим... теж!

Я не міг обіцяти Усатову, що Спарапета повернуть поліції,— для цього старому довелося б заново шукати й брати його, а що килим неодмінно повернуть власникові — цю обіцянку я зміг узяти на себе. І раптом у мене сяйнула думка: Зарандіа змусив украсти килим Великих Моголів зовсім не через бажання допомогти скарбниці. Раз килим продано Хаджі-Сеїду, то само собою зрозуміло, він має лишатися в нього доти, доки Зарандіа не повернеться з Дагестану. Збагнувши всі ці обставини, я сказав Усатову:

— Іване Михайловичу, я розраховую на ваш досвід і на ваші таланти. До тих пір, поки Зарандіа не повернеться,— килим має бути там, де він є зараз. Якщо його спробують вивезти — негайно разом з покупцем до вас, у поліцію! Вам зрозуміла моя думка?

— Єсть, разом з покупцем у поліцію, ваша ясновельможність! — Усатов виструнчився переді мною, клацнув шпорами й вийшов.

На душі в мене лишився неприємний осадок через той килим, і мотанину навколо нього. Мене ображало, що операцію провели) не повідомивши мене про неї заздалегідь. Виправдувало Зарандіа те, що він залишив Тифліс на два дні пізніше від мене. Я гадаю, що той викрутас із килимом був зумовлений новими, несподіваними обставинами.

Я запросив заступника Зарандіа — Шитовцева.

— Що ви можете розповісти про цю історію?

— Усе, ваша ясновельможність. Я чекав від пана Зарандіа телеграми. Сьогодні вранці я її одержав.

— Далі...

— Основна операція потребує попередньої підготовки. Необхідно встановити факт продажу килима. А потім ми відправимо Усатова до Хаджі-Сеїда з обшуком, який має виявити, що Хаджі-Сеїд купив крадений товар та ще й перепродав його... Перепродав — це треба довести, так звелів пан Зарандіа. Отже, Усатов документально підтвердить цей факт і, нібито для з’ясування якихось додаткових обставин, килим залишить у Хаджі-Сеїда... взявши, звісно, в нього розписку. Пан Зарандіа найбільше наполягав на тому, щоб до його приїзду килим залишився в Хаджі-Сеїда.

— Зрозуміло! — сказав я, хоч далеко не все було мені зрозуміле. Одне я бачив виразно: вся ця операція ставила Хаджі-Сеїда перед Зарандіа в становище злочинця. Ця позиція в їхніх майбутніх взаєминах давала Зарандіа важливу перевагу. Все це так, але є тут щось недоговорене. Поки я намагався розібратися в своїх невиразних почуттях, секретар приніс мені телеграму, яка сповіщала, що невдовзі має приїхати Сахнов. Давно ми чекали на цей візит полковника в Тифліс, але треба було своїми очима прочитати цю звістку, щоб мене осяяла дивовижна думка: сім’ї вищої російської аристократії любили похвалитися одна перед одною особливими вподобаннями й смаками. Сім’я Романових у всій імперії, а може, І в цілому світі вважалася власницею найбагатшої колекції діамантів; Наришкіни мали прекрасні кінні заводи; у Голіциних була рідкісна колекція кришталю й фарфору; Юсупови мали унікальну колекцію годинників і таке інше й тому подібне. Мати Сахнова, уроджена Шереметьєва, одержала в спадщину казкову колекцію килимів, яку подарувала єдиному синові в день його весілля. З похвальною запопадливістю шереметьєвський нащадок поповнював ту колекцію. Якийсь час ширилися чутки, нібито він повіддавав у заставу ліси в Пермській губернії, жінчин посаг, щоб купити ще кілька килимів еміра Бунарського, і взагалі значна частина його доходів витрачалася на килими. Це було захоплення аж ніяк не безкорисливе: по батьку дворянин скромного походження й достатку, він із шкури пнувся, щоб перевершити хоч у килимах людей того кола, куди йому пощастило піднятися!.. Передчуття, що томило мене, почало вимальовувати свою причину: чи не в цій сахновській мізерній пристрасті тут річ?.. А Зарандіа... Як багато чекав він від цього візиту Сахнова, як готувався до нього! Килим Великих Моголів і колекція килимів Сахнова...— тут є якийсь зв’язок, вони звучать в унісон...

— План операції у вас готовий? — повернувсь я до перерваної розмови.

— Готовий! — відповів Шитовцев.

— Хто склав?

— Я... але на основі заміток Зарандіа. Він звелів мені показати