Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Практична педагогіка, Ксенія Демиденко 📚 - Українською

Читати книгу - "Практична педагогіка, Ксенія Демиденко"

269
0
09.12.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Практична педагогіка" автора Ксенія Демиденко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 141 142 143 ... 182
Перейти на сторінку:


—    Що?

—    Невже у вас така думка не народжувалася?  Я не повірю. Теж жінка. А різниця у віці у вас невелика. Ми з вами знаємо приклади різниці й більше. Взяти ту саму Аллу Пугачову. Голлівудські діви теж дають привід для роздумів.  Елізабет Тейлор, Лайза Мінеллі та Демі Мур. Прецеденти є і дуже, я вам скажу, вдалі.


—    А нічого, що я не голлівудська зірка? - все ж таки заперечувала я. Але Аля мала серйозний багаж прикладів та фактів:

—    Я назвала вам відомих людей, бо це публічні ситуації. А рядових випадків ще більше. Соціологи свідчать, що на заході в наявності тенденція: з року в рік стає все більше подружніх пар, в яких дружина набагато старша за свого чоловіка.


—    У нас не захід, а звичайна школа, - заперечила я.

—     Ось воно, - нарешті сказала Аля. – Вас турбує громадська думка.


—    А кого вона не турбує?

—    А ви не бажаєте розібратися в дилемі: він і ви? - це була спокуслива пропозиція.


—    Можна.

—    Він інфантильний? Не взмозі впоратися з вантажем життєвих проблем й хоче перекласти усе це на чиїсь плечі? Наприклад, ваші?


—    Ні. Самостійний до кісток. Іноді я відчуваю себе некомфортно, коли він знає більше в жититтєвій ситуації, ніж я.

—    Мамин синок? Звик до підвищеної уваги та постійного контролю?


—    Ні. Він не має батьків. Тільки опікун бабуся, але останнім часом Вовка сам про неї піклується.

—    Можливо, ви схожі на його маму?


—    Він казав, що характером схожі, але Вовка її погано пам’ятає. Маленьким був, коли батьків не стало.

—    Характером – то важливо. Чи багато ви бачили біля нього дівчат?


—    Багато. Але він якось примудрився досі лишитися  незайманим хлопчиком.

—    Це він вам розказав? Між вами такі довірчі стосунки?


—    Це я перевірила сама, - відчула, як обличчя залила фарба. – Бо такі у нас стосунки.
 
—    Вибачте, я правильно зрозуміла: ви були близькими? І стали його першою жінкою?


—    Так. Це було всього раз. Я просто втратила контроль, а Вовка взагалі з катушок злетів… Ви засуджуєте? Я сама себе страшенно звинувачую. Якби повернути  час назад…. Я б цього собі не дозволила. Ганебна нестриманість.

—    Заспокойтеся. Нічого ж страшного не відбулося. Він шукав досвід, якого не знаходив серед ровесниць.


—    Аля, він не знайшов серед ровесниць? – я зробила наголос на слові «він». – Вам ще фотографію показати? Ви вірите, що такий не зміг знайти серед ровесниць?

—    Ну так. А якщо гіпотетично уявити, що після закінчення школи… змінити місце проживання. Де ніхто не знатиме, хто ви й хто він. Вам буде психологічно дуже зручно.


—    Я буду знати. Проблема в тому, що знатиму я.

—    От ви й відповіли на питання, - підвела підсумок Аріадна, зітхнула й зосередила мою увагу на останніх словах.


—    Ви хочете сказати, що все маю вирішити я?

—    Звичайно. З вашої розповіді я зрозуміла, що хлопець  уже все  вирішив. Йому теж було несолодко: ваш жених, його однокласники. Він весь цей час теж боровся зі своїми почуттями заради вас, боячись завдати вам шкоди. І в якийсь момент не витримав… Тут зрозуміло, не залізний. Ви йому дуже потрібні, якщо він так старався, тому що такому нічого не варто було з меншими зусиллями знайти партнерку молодше й краще, і… я не знаю, які ще аргументи вам навести, але не в цьому суть. Тепер все залежить від того, який шлях ви оберете: вперед чи убік. Назад не можна – це згубно і для вас, і для нього. Будь-який крок буде болючим. Але ви це знаєте й самі. Може, варто собі дозволити стати щасливою? Не зараз, коли він школу закінчить?


—    Я стара для нього. Поставити нас разом, напевне, це виглядатиме дивно. Це жах!

—    Це вам так здається, Софіє. Якби я зустріла вас десь на вулиці, то нізащо не сказала б, що між вами шість років різниці. А далі ця різниця поступово згладжуватиметься. Те, що він молодший, буде змушувати вас підтримувати себе у формі. Нічого не тримає жінку в такому тонусі, як розуміння того, що їй необхідно постійно відповідати статусу або вигляду чоловіка, який поруч. Але нагадувати хлопцеві весь час, що ви старші, не варто. Взагалі, забудьте про це.


—    Я правильно зрозуміла, ви вважаєте, що зараз я маю заморозити будь-які стосунки, а після  його випуску дозволити подіям розгортатися стрімко? – нарешті підійшла я до фіналу.

—    Це не я так вважаю, а ви  до цього прийшли. Психолог не може дати готовий рецепт, на жаль. Моя місія – незалежний аналіз. Ви ж розумна жінка. Інакше б ви  до мене не прийшли. Та й проблеми  в даній ситуації не побачили. 


—    Дякую, - я витягла з сумочки оговорену суму й віддала Алі. Вона повернула мені половину.

—    Усе гаразд. Ми ж проговорили  більше години, чи не так? І ви мені допомогли розібратися у такому непростому питанні, - наполягала я.


—    Це не здача,  - заперечила Аля. – Це плата вам за цікавий випадок для моєї практики. Ніколи не подумала б, що таке в житті буває.

—    Ви все ж таки не як психолог засуджуєте? - у мене склалося таке враження. – Чесно скажіть, це для мене дуже важливо. Я адекватно сприймаю критику.


—    Яка там критика? Я просто намагаюся поставити себе на ваше місце. Не відмовляйтеся від кохання. Ви потрібні цьому хлопчику. Та й він вам теж. Вам складно буде один без одного. Та й навіщо потрібні такі жертви?

Коли я виходила від психолога, то була окрилена, щаслива й впевнена, що маю робити. Вдома біля телевізора, загорнувшись у м'який плед, я насолоджувалась новою серією улюбленого серіалу, заглибившись у перипетії вигаданих доль і забувши про свої. Новини я дивитися не стала. Останнім часом мій організм їх погано сприймав: або кримінальний звіт, або швидкий прихід апокаліпсису, або гумор від уряду. Там убили, там зарізали, скоротили, задавили, лавини, землетруси, повені… і в зоопарку народилося біленьке левеня. Я розумію, що завершувати треба на позитивній ноті, але те одне біленьке левеня ніяк не було здатне перекрити всіх жахів, які зібрали й показали глядачам перед цим.
Я мала годину для інформаційного відпочинку, а потім знову серіали. Як наркотик, який вбиває час, відволікає від проблем і естетично розвиває, хоча щодо останнього... не впевнена.

1 ... 141 142 143 ... 182
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Практична педагогіка, Ксенія Демиденко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Практична педагогіка, Ксенія Демиденко"