Читати книгу - "Вибрані твори"

65. І пішли селяни по домівках, метикуючи про слова Прийдешнього.

1. Вже надвечір прийшов він до великого міста, й ремесники оточили його.

2. І побачив він одного стомленого чоловіка із синястим обличчям, що босував по холодних багнистих калюжах передмістя.

3. І спитав його: «Яке маєш ремество, що так сточило тебе?»

4. І відповів босий: «Я швець. З ранку до пізньої ночи я працюю на великій швальні. Там нас двісті дихає смердючою шкурою й заробляє на розкошування хазяїнові».

5. І побачив жінку з червоними очима і запалими грудьми, всю в лахміттях і дранті.

6. І спитав її: «А в тебе яке ремество і чому очі тобі блищать, мов у хорої?»

7. І відповіла жінка в лахміттях: «Удень і вночі я шию для великої модної крамниці розкішні убрання для тих, хто має гроші. Очі мені болять, я небавом засліпну і тоді не знаю, як житиму».

8. І йшов чоловік у заляпаній глиною одежі, і на плечах ніс великий клунок, а під пахвою кожух.

9. І спитав його: «Що несеш, чоловіче, і навіщо тобі під пахвою кожух, коли тепер літо?»

10. І відповів заляпаний: «Я муляр і будую міцні мури великих кам'яниць. Але в мене немає хати, і я ношу все моє із собою. Десь під тином розстелю кожуха і переночую, щоб уранці знов піти мурувати».

11. Тоді Прийдешній сказав їм: «Коли залунає Час — приходьте з передмістя до середини міста, на головні вулиці й майдани.

12. Одімкніть усі крамниці і, не боючись, одягніться по своїй уподобі, бо це ж ваші руки створили все те.

13. Взуйтеся в гарні чоботи і виберіть добротні вбрання — і для літньої спеки, і для зимньої негоди.

14. Але не як мавпи, що їх показують у цирку, але як годиться розумній людині.

15. І не візьміть зайвого, бо завжди матимете потрібне.

16. Бо в Часі всі працюватимуть для всіх і всі знатимуть, чого всім потрібно.

17. І коли подеруться ваші черевики — в громадській коморі вже чекатиме на них зміна.

18. І коли змиється ваша сорочка, ви прийдете і візьмете Другу.

19. Істинно-бо кажу вам: так буде, коли пролунає Час, бо працюватимуть люди не для невідомих прибутків багатирів, але для себе, і не зроблять для себе поганої вовни чи гнилої підошви, але все буде добротне й всього буде вдосталь».

20. І хто слухав його, очі їм блищали, високо здіймалося чоло і легко дихали груди.

21. Але прийшла ніч, і народ розійшовся по домівках, розмовляючи про дивні пророцтва.

22. А він пішов далі, й безпритульні супроводили його, ідучи до середини міста.

23. Він проходив великими майданами й широкими вулицями, заллятими електричним світлом. Обабіч тяглися величезні будинки, пишні палаци, з високими вікнами й міцними дверима.

24. І спитав Прийдешній: «Хто спить у цих величезних будівлях і хто має приміщення в цих пишних палацах?»

25. І відповіли йому: «Ніхто, бо це — церква, ото — суд, отам — банок, а онде — управління базарами».

26. Він стомився і сів на лаві в громадському садку, кажучи: «Спатимемо отут».

27. Але безпритульні повідомили його, кажучи: «Товаришу, це заборонено».

28. І сказав Прийдешній: «Миша має свою нору й гайвороння свої кубла, але людина не знає, де може лягти відпочити.

29. Коли ви почуєте, що зазвучав Час — візьміть ті розкішні будинки, одімкніть палаци — і оселіться в них.

30. Так-бо годиться: хто не має сьогодні притулку, хай матиме тоді найкращі помешкання.