Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

Аня не заперечувала - зараз його компанія здавалася не такою вже й поганою. Вона взагалі пропустила момент, коли їй почало подобатися проводити з ним час і більше не хотілося задушити його.

Вона була впевнена, що вони підуть на вулицю - заодно повітрям можна подихати, - але він повів її вниз по сходах. Виявляється, під клубом є ще одне приміщення: величезний темний зал, старий бар і кілька накритих брезентом більярдних столів. Це місце ніяк не функціювало, але якийсь час тому тут була непогана більярдна. Навпроти вона помітила сходи та ще одні двері, які, можливо були запасним виходом.

Вони пройшли в самий центр, коли Аня наважилася поставити запитання.

- Що це за місце? Хіба тут можна палити?

- Більярд, як бачиш. Скоро знову відкриється, а поки - просто курилка для персоналу. Сюди мало хто ходить, і правильно робить.

- Якби я раніше знала про це місце, то втекла б одразу.

Влад усміхнувся і дістав цигарки. Одну простягнув їй.

- Я іноді так роблю, коли хочеться відпочити від музики та людей. Шкода, я працюю, так би склав компанію у втечі з цього жалюгідного закладу.

- Теж не любиш клуби? - Аня підкурила і сіла на край більярдного столу. - І цю музику?

- Ага, всі ці популярні новинки мене не надихають.

- Згодна. Цьому світу потрібен новий діджей. Хоча Imagine Dragons в обробці я оцінила.

- Я серйозно таке пропустив? - Влад смикнув бровою.

- Так, усе ж таки є в цьому місці щось цікаве.

- Але варто влаштуватися сюди на роботу, і ти зненавидиш усе, що з нею пов'язано. Особливо пику мого сусіда: бачу його не тільки в гуртожитку, а й тут. Тільки сьогодні замість нього Мирон. Це підозріло.

- Нічого підозрілого, - видала Аня, не помічаючи, як її хочуть розговорити. - Костю в інший клуб направили. Багато наших там залишилося. Все ніяк назву не запам'ятаю.

- А, ну, звісно, - протягнув Влад. Зробивши останню затяжку, загасив недопалок об попільничку і поставив її на більярдний стіл. - Ви ж із ним найкращі друзі, про кожен крок один перед одним звітуєте. Кумедне видовище.

Черговий раз він говорив те, що так зачіпало Аню, причому з інтонацією, яка не може залишити її байдужою. Ще хвилину тому Влад спілкувався з нею як із товаришем і не переходив межу, а тепер вона бачила його хижий погляд і не знала, куди себе подіти. Він дивився на неї, як на здобич, очима роздягав і не намагався цього приховати.

- Ти це навмисно? - Аня загасила цигарку і зосередила всю увагу на ньому.

- Що? - він почав повільно підходити.

- Дратуєш мене.

- Поняття не маю, про що ти.

- Ти щоразу дратуєш мене, - сказала так, немов тільки дізналася. - І тобі це подобається.

Серце Ані закалатало гучніше, коли відстань між ними стала мінімальною. У такому холодному приміщенні їй стало по-справжньому спекотно - це тільки від одного погляду. Від однієї посмішки. Аня не відступила, а, навпаки, дивилася на нього палким поглядом, що викликав ще більше хвилювання. Її внутрішній голос кричав, що треба зупинитися, але тіло зрадницьки прагнуло більшого.

- Тобі це теж подобається, - прошепотів Влад.

Він нахилився ближче, його теплий подих обдав її губи, сповнюючи груди трепетом. В очах блиснув вогник задоволення, коли він прошепотів:

- Тобі подобається це відчуття злості. Тебе заводить, коли я тебе злю.

І був абсолютно правий.

Аня піддалася вперед, а він вчепився в її губи з такою пристрастю, що вона забувала дихати. Гарячі хвилі бажання охоплювали її, стираючи межі між розумом і почуттями. Він легко підняв її, посадивши на стіл, немов це було найприродніше у світі.

Аня раптом відчула, що п'яніє, його поцілунки стали життєво необхідними. Вона обвила його шию руками й міцніше притискала до себе. Дотики Влада були наполегливими й упевненими, його пальці ковзнули по її стегнах, змушуючи сукню задертися ще сильніше. Добре, що цього разу вона була в колготках, а то не витримала б і почала розстібати йому штани. Упевнена, Влад був би не проти. І вона чудово відчувала, наскільки сильно він не проти.

Ледь помітне мерехтіння лампи над їхніми головами надавало приміщенню ще більш зловісний вигляд, а запах пилу і старих дерев’яних столів змішувався з ароматом парфумів і цигарок. Холодне повітря в приміщенні вже не мало значення - всередині горіла пожежа.

Влад раптово відсторонився, вдихаючи глибоко, ніби намагаючись знайти контроль. Його рука мимохідь поправила сорочку, але очі залишалися тими ж - палаючими та голодними.

Аня злізла з більярдного столу і натягнула сукню на стегна. Вирівнюючи дихання, вони дивилися один на одного і стримувалися, щоб не повторити це знову.

- Чому кожен поцілунок із тобою як перший? - несподівано запитала Аня.

Влад усміхнувся.

- Хіба це не круто?

- Ну круто, - прошепотіла вона, відвівши очі, але не встигла впоратися зі збентеженням, коли він знову взяв її за руку.