Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

Я із задоволенням змінив вигляд, немов скинув якийсь незручний одяг, який скрізь тиснув і натирав. Розправив крила, вигинаючи спину. З пащі вирвалося задоволене гарчання.

Над замком зібралися важкі хмари, тільки вони не були творінням Діраса, я не відчував його магію. Вітер сам гнав їх над морем до суходолу, віщуючи дощ, а може й перший сніг. Батько дав вказівку злітати строго вгору й надалі летіти над хмарами.

- Ми хоч і не боїмося холоду, але крига на крилах нам ні до чого. Ну, в дорогу! - скомандував він і легко відштовхнувся від даху вежі.

Я поспішив за ним, дорогою ловлячи ротом перші сніжинки, які ще невпевнено, упереміш із краплями дощу, стали сипати на землю. Моя незвичайна осінь закінчувалася.