Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

У вигляді вогняного чоловічка, я почав бігати майданчиком, спостерігаючи за тренуванням інших. Чесно зізнаюся, це була ще та пригода. Я випадково підпалив траву, яку Тіса потихеньку змушувала знову ховатися в землю під уважним наглядом Майкі. За що отримав прочухана від них обох. Потім мене ледь не загасили водні струмені Сема, які крутилися навколо нього. Відбігаючи вбік, я мало не налетів на Торена, чим перервав його рахунок до ста, під час якого він налаштовувався на спокій. Один Аїн був радий моїй появі, щоправда, він поки що не знав, що в маленькому вогняному чоловічкові зараз уся моя свідомість, і привітав мене з вдалим големчиком.

Після цього я повернувся у своє тіло, разом з тим розвіявши вогняного чоловічка. Трохи розім'явся, а потім, на прохання Елана потренувався зливатися розумом з големчиками з інших стихій. Як і передбачалося, повітря і вода далися мені легко, а ось із землею довелося повозитися. Але під кінець уроку і вона мені піддалася.

Дірас залишився задоволений нашими успіхами та сказав, що наступний урок відбуватиметься за тим самим принципом, тож у нових учителів є час підготуватися, щоб розуміти, як довчити своїх підопічних або ж закріпити їхні знання. За своїм звичаєм, батько трохи затримав мене та Аїна, одягнувши браслети в останню чергу. Хлопчика він засмутив, повідомивши, що сьогодні додаткового уроку не буде, а мені не голосно сказав:

- Зустрічаємося після вечері, на вежі.

Я насилу стримував себе, щоб не поспішати під час вечері. Толку все одно в цьому було мало, напевно батько зараз теж їсть, і він, на відміну від мене, не ковтатиме їжу як качка. Тому я розмірено ворушив ложкою, слухаючи розмови поруч. Усі дуже жваво обговорювали сьогоднішній урок.

- Не, а добре він придумав, як не крути! - захоплено кричав Чейз. - Ось начебто вмієш, усе. Куди вже краще? А ні. Я поки пояснював Тору, ще раз усе прокрутив у голові й у самого краще виходити стало.

- Так, але поки поясниш... - вирішив трохи поскаржитися Елан. - Я мало з глузду не з'їхав.

- Але ж вийшло! - радісно пискнув Майкі. - Мені ось, узагалі, дуже-дуже сподобалося вчити. Давно хотів це зробити.

- Хто хоче безплатні уроки з вирощування трави? - з усмішкою заголосив Роні. - Вишиковуємося по одному до великого ельфа, під ім'ям Майкон. І вам забезпечений зелений двір.

- Нехай ваші сусіди помруть від заздрості! - вставив Елан, викликавши хвилю реготу.

Доїв я все-таки швидко. Але залишився посидіти ще трохи, допиваючи смачний компот. Навіть зловив себе на думці, що мені якось трохи шкода залишати цю теплу компанію. Накотилася якась сита лінь і втома, після насиченого дня. Я вирішив, що пора вставати з-за столу, поки зовсім не розморило.

- Ідеш? - злегка засмучено поцікавився Майк.

- Так, піду, мабуть.

- Ти на додатковий урок? - стрепенулася Тіса. - Так мені теж треба ж іти. І Аїну, - додала вона, глянувши на кучерявого хлопчика, який сидів спокійно і нікуди не збирався. Тільки помітно посумнішав.

- Ні, у вас сьогодні додаткове заняття з Міріон. А я так, у своїх справах іду.

- А тобі вже що, наздоганяти нас не треба? - здивувався Елан.

Я зітхнув. Ось він поганий момент у дружбі. Коли всім нам було начхати одне на одного, то всі розбрідалися, куди хотіли, і без зайвих запитань. А тепер доведеться відповідати. Тільки от що?

- Треба, тільки не сьогодні.

- А куди ти? - поцікавився Майк.

- Дірас знову попросив з'їздити з ним до перевертня. Уже відповіді мають бути, - я зважився і цього разу скористатися частиною правди, адже вони її вже й так знали.

 - Ти хотів сказати "злітати"? - уточнив Елан.

Я розгубився і мало не перепитав, звідки він знає, що Дірас теж уміє літати. Але вчасно помітив єхидну посмішку на обличчі хлопця. Тільки от усе одно не зрозумів, до чого він хилить.

- Що ти маєш на увазі? - вирішив уточнити я.

- Ну як, на коні ж довго скакати, та й навіщо, якщо в учнях є цілий дракон. Я б на його місці саме на ньому б і полетів.

- Ха! - усміхнувся Чейз. - І справді! Он ви й минулого разу так швидко впоралися. Точно, літали.

- Майже вгадали, - віджартувався я. - Тільки ось Дірас і сам драконом ставати вміє. Величезним таким, - я розвів руками, - і літати вміє. А ще він мій батько. Тож йому ні до чого мої послуги.

Аїн витріщив на мене здивовані очі. Тіса взагалі мало що розуміла і переводила погляд з одного хлопця на іншого.

- Бреши більше! - захихотів Елан.

- Або хоча б правдоподібніше, - усміхнувся Чейз.

- А ви жарти краще підбирайте, - не залишився в боргу я. - Гаразд, я пішов. Усім бувай!

Я махнув рукою і вийшов з їдальні. Дуже хотілося підслухати, чи будуть вони обговорювати сказані мною слова, чи тут же забудуть? Я завмер біля дверей. Тіса стала випитувати, про яких таких перевертнів я говорив, отже, обговорення жарту найближчим часом не буде. Що ж, підемо на вежу.

Дорогою мене охопило запізніле хвилювання, чи не даремно я це сказав. З одного боку, я був упевнений, що вони не повірять. А з іншого боку... Я глибоко зітхнув. Гаразд, що буде те й буде. Адже все одно коли-небудь вони дізнаються. На додачу, можна буде потім сказати: "а я ж говорив, а ви не повірили".

 На баштовому майданчику мене зустрів звичний холодний вітер, уже по-зимовому морозний, і драконів хвіст, що звисав з даху.

- Перетворюйся і підіймайся, - почув я фразу, яка, як мені здається, скоро теж стане такою ж звичною, але не менш приємною.

- У мене браслети робочі, - нагадав я батькові.

- Ах так, вибач, - пролунало зверху. - Зараз.

Зашурхотів шифер за моєю спиною. Я обернувся, і побачив як із протилежного від хвоста краю, звісилася драконяча голова. Потім під дах заповз і весь інший дракон. Перетворюватися на людину Дірас не став, обернув по черзі мої зап'ястя кінчиком хвоста, знімаючи браслети.

- Я не хотів повертати браслети в робочий стан, але для перевірки здібностей Тіси це було необхідно. Поклади, будь ласка, їх у кишеню, - попросив батько. - Коли повернемося, я знову відключу їх і одягнеш. А тепер летимо.