Читати книгу - "Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна"

Парад у Сіетлі на честь повернення додому задокументований у статтях Джорджа Варнелла «Університетську веслувальну команду вітають із поверненням додому», СТ, 19 квітня 1935 р., і «Місто привітало чемпіонів», ПІ, 19 квітня 1935 р. Джек Медика також був учасником Олімпійських ігор 1936 р., де він завоював золоту медаль на дистанції 400 метрів вільним стилем, а також дві срібні медалі. Згадка про мить подиву і гордості Джо, коли він купався в оплесках, все ще викликала сльози на його очах, коли він говорив про це зі мною багато років по тому.

Цитата Покока взята з Ньюелла (с. 85). Епізод про залізні підплічники згадується у Покока «Шлях. Досить!» (с. 51). Мій короткий історичний огляд ранніх видів спорту в Сіетлі заснований на наступних джерелах: Ден Райлі «Від «Червоних» до «Рут» і «Рейнірів»: Історія міста має свої хіти і промахи», ПІ, 13 червня 2011 р.; С. Дж. Боулз «Бейсбол має довгу історію в Сіетлі», доступна на веб-сайті MLB.com: http://seattle.mariners.mlb.com; «Коротка історія бейсболу Сіетла», доступна на веб-сайті http://seattlepilots.com/history1. html; Ден Райлі «Едо Ванні, 1918-2007 рр.: Як гравець, менеджер, промоутер, він був на 100 відсотків бейсболом», ПІ, 30 квітня 2007 р.; «Індіанці Сіетла: Забутий розділ у бейсболі Сіетла», доступна на веб-сайті Historylink.org; і Джефф Обермеєр «Метрополітанс» Сіетла», доступна на веб-сайті: http://l:href="http://www.seattlehockey.net/Seattle_Hockey_Homepage">www.seattlehockey.net/Seattle_Hockey_Homepage/Metropolitans.html. Лише в 1969 р., зі створенням «Пілотів Сіетла», місто, нарешті, отримало бейсбольну команду вищої ліги. І вона збанкрутувала протягом року.

Мій опис Чорної неділі заснований на книзі Ігана «Найгірший важкий час» (с. 8); статтях «Згадуючи Чорну неділю», 13 квітня 2010 р., доступній на веб-сайті «Кліматологічного огляду Оклахоми»: http://climate.ok.gov; і Шона Поттера «Ретроспектива: 14 квітня 1935 р.: Чорна неділя», доступній на веб-сайті: http://www.weatherwise.org. Розповідь про вплив на Сіетл подальшого масового переселення з рівнинних штатів базується, зокрема, на статті «Велика міграція на захід ось-ось почнеться», Ш, 4 травня 1935 р. Анонімна цитата «Веслування як красива качка...» витала в повітрі протягом багатьох років, хоча ніхто не знає її походження. Ел Ульбріксон проаналізував складнощі, викликані тим, що гребці з різними фізичними здібностями веслують разом, в Olympische Rundschau (Олімпійському огляді) Міжнародного олімпійського комітету (7 жовтня 1939 р.). Я завдячую Бобу Ернсту основною ідеєю, що великі команди вимагають поєднання фізичних здібностей і типів особистостей.

Подальша боротьба між човном Джо, що складався повністю із другокурсників, і юніорським човном, у кінцевому рахунку обраним як основна університетська команда для регати в Поукіпзі, відображена в серії статей в СТ, ПІ, НЙТ і «Нью-йоркському американці» між початком травня і початком червня 1935 р. Див. повні примітки онлайн для конкретних посилань. Я знайшов таблицю шифрів Боббі Мока в його альбомі, люб’язно наданому Мерилін Мок.

Описові деталі в моїй розповіді про регату 1935 р. в Поукіпзі взяті, переважно, з таких джерел: «Величезний натовп побачить регату», СТ, 17 червня 1935 р., «Університетська команда Каліфорнії перемагає, університет Вашингтона приходить третім», ПІ, 19 червня 1935 р.; «Західні екіпажі верховодять сьогодні», СТ, 19 червня 1935 р.; Роберт Ф. Келлі «Університетський екіпаж Каліфорнії — переможець на Гудзоні втретє поспіль», НЙТ, 19 червня 1935 р.; «Спорт: Веслування», «Тайм», 1 липня 1935 р.; Х’ю Бредлі «Бредлі каже: «Товариство регати в Поукіпзі торжествує, як і «Деш» в Коні-Айленді», НЙП, 25 червня 1935 р.; і Брогем «Ранок опісля», ПІ, 20 червня 1935 р.

Цитата Покока взята з Ньюелла (с. 85-87). Поїздка Джо в Гранд-Кулі і його подальший досвід роботи там були улюбленими темами для розмови для нього, і він поділився незліченними деталями з Джуді, Джойс і пізніше зі мною. Місцями я тут доповнив його опис фізичного середовища моїми власними спостереженнями, проведеними під час моєї поїздки його маршрутом і вивчення місцевості; однак специфіка його досвіду і почуттів упродовж того літа цілковито його власні, він передав їх прямо мені чи через Джуді. Докладніше про озеро Міссула і епічні доісторичні повені див. «Повені Льодовикового періоду: вивчення альтернатив», Розділ D: «Походження», доступний на веб-сайті: http://www.nps.gOv/iceagefloods/d.htm; Уільям Дітріх «Йдучи по сліду Апокаліпсису», СТ, 30 вересня 2007 р.; і «Опис: Льодовикове озеро Міссула і повені Міссули», доступний на веб-сайті Геологічної служби США: http://vulcan.wr.usgs.gov/Glossary/Glaciers/IceSheets/description_lake_missoula.html.

Факти, пов’язані з перегонами на 2 тисячі метрів у Лонг-Біч, узяті зі статті «Екіпаж їде на Захід», СТ, 20 червня 1935 р.; і статті Теони Райт «Чотири човни б’ють олімпійський рекорд», «Юнайтед Пресс», 30 червня 1935 р.

Статистика щодо споживання харчових продуктів у Мейсон-Сіті взята зі статті «Ось куди йдуть надлишки продовольства», «Фермерські новини Вашингтона», 29 листопада 1935 р. Для додаткової інформації про Гранд-Кулі і Бі-стріт див. Рой Боттенберг «Гранд-Кулі» (Чарльстон: «Аркадія Пресс», 2008) і Лойні Л. Реєс «Б-Стріт: Сумнозвісне місце розваг греблі Кулі» (Сіетл: «Юніверсіті оф Вошінгтон Пресс», 2008).

Багато деталей біографічного нарису про Джонні Уайта взяті з мого інтерв’ю з його сестрою Мері Хелен Тарбокс. Інші походять з її неопублікованого машинописного рукопису «Мері Хелен Тарбокс, народжена 11 листопада 1918 р. в Сіетлі, штат Вашингтон». Аспекти характеристики Чака Дея засновані на моїй розмові з його дочкою Кріс Дей.

Епіграф узятий з Ньюелла (с. 78). Деякі деталі про будівництво олімпійського стадіону взяті з веб-сайту Берлінського олімпійського стадіону: //www.olympiastadion-berlin.de. Інші подробиці — зі статті Дани Райс «Олімпійські плани Німеччини», НЙТ, 24 листопада 1935 р., і з «XI Олімпійські ігри: Офіційний звіт». Посилання на нацистських офіцерів, які розстрілюють німецьких хлопців, походить із книги Девіда Ладжа «Нацистські ігри: Олімпіада 1936 р.» (Нью-Йорк: «ВВ Нортон», 2007), с. 324. Моя розповідь про історію веслування в Грюнау приведена частково з перекладу з