Читати книгу - "Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна"

Велика частина інформації про екскурсії Гаррі і Тули Ранц до східної частини Вашингтона походить із моїх інтерв’ю з Гаррі Ранцом-молодшим. Епізод щодо рішучості Ульбріксона виграти золото в Берліні заснований, значною мірою, на відео-інтерв’ю із Хейзел Ульбріксон «Команда університету Вашингтона — ранні роки», знятого американською студією «Амерікан Моушн Пікчерс Відео Леборетері», Сіетл, 1987 р. Джо дізнався про розмову між Ульбріксоном і Пококом та місію Покока «виправити» його багатьма роками пізніше. Кілька подальших розмов Покока з ним справили величезне враження на Джо, і він у яскравих деталях розповів їх мені, як і раніше Джуді. Покок узяв цитату «тільки Бог може створити дерево» із твору Джойса Кілмера «Дерева» у збірці «Дерева» та інші вірші» (Нью-Йорк: «Джордж Х. Доран», 1914). З англійським перекладом Нюрнберзьких законів можна ознайомитися на веб-сайті Американського музею Голокосту: http://www.ushmm.org. Я також консультувався зі статтею Тома Кунца «Слово за слово/Нюрнберзькі закони: На виставці в Лос-Анджелесі: Юридичне провіщення нацистського жахіття», НЙТ, 4 липня 1999 р. Більш детальну інформацію про їхні першочергові наслідки в Німеччині див. класичний твір Вільяма Ширера «Злет і падіння Третього Рейху» (Нью-Йорк: «Саймон і Шустер», 1960), с. 233-234. Заборона веслувального клубу «Єврейська Гельвеція» в 1933 році згадується у «Історії водних видів спорту».

Мій нарис про роботу МакМілліна на човновій станції узятий, насамперед, зі спогадів Джо, а деякі деталі вказані самим МакМілліном у записах його інтерв’ю з Майклом Соколовим у листопаді 2004 р., із сімейної колекції сім’ї Мок, а також взяті з некрологу «Легендарний весляр університету Вашингтона Джим МакМіллін помирає у віці 91 рік», 31 серпня 2005 р., доступного на веб-сайті: http://www.gohuskies.com. Подробиці смерті Тули взяті з мого інтерв’ю з Гаррі Ранцом-молодшим; деталі смерті Чарлі МакДональда — з листа електронною поштою від Перлі МакДональда, згадуваного вище. Перша розмова Джо з батьком після смерті Тули була ще одним із тих моментів, які закарбувалися в пам’яті Джо на все його життя.

Демонстрація за введення бойкоту в Нью-Йорку описана в статті «10000 у параді проти гітлеризму», НЙТ, 22 листопада 1935 р. Остаточний провал бойкоту описаний в статті «Аматорська спортивна спілка відкликає відправлення комітету в олімпійський Берлін; бойкот відхилений», НЙТ, 9 грудня 1935 р. В моєму обговоренні руху за бойкот і, зокрема, в описі сил, які згуртувалися навколо Ейвері Брандеджа для протистояння бойкотові, я спирався на книги Сьюзен Д. Бахрах «Нацистська олімпіада: Берлін 1936» (Бостон: «Літтл, Браун», 2000), с. 47-48; і Гая Уолтерса «Берлінські ігри: Як нацисти вкрали олімпійську мрію» (Нью-Йорк: «Харпер Перенніал», 2007), с. 24; на статті «Голова Американського олімпійського комітету називає ініціаторів бойкоту комуністами», ПІ, 25 жовтня 1935 р.; Стівена Р. Венна «Повість про двох дипломатів: Джордж С. Мессерсміт і Чарльз Х. Шеррілл про запропоновану американську участь в Олімпійських іграх 1936 р.», «Журнал історії спорту», т. 16, № 1 (весна 1989 р.); «Спорт: Олімпійський гнів», «Тайм», 4 листопада 1935 р.; і «Брандедж вимагає участі США», СТ, 24 жовтня 1935 р.

Епіграф знову взятий із Ньюелла (с. 85). Розчарування Ульбріксона очевидно вказане в записах його журналу від середини січня до лютого. Еммет Уотсон цитує Ульбріксона — «Джордже, скажіть їм, чого я намагаюся навчити їх...» — у своїй книзі «Одного разу в Сіетлі» (Сіетл: «Лессер Сіетл», 1992), с. 109. Цитата «Типова наруга над рульовим» узята в Еріка Коена, як і низка деталей, пов’язаних із рульовими, в цьому розділі книги. Цитата Дона Блессінга наведена в книзі Бенджаміна Іврі «Регата: Свято майстерності веслування» (Нью-Йорк: «Саймон і Шустер», 1988), с. 75. Мій біографічний нарис про Боббі Мока заснований на інтерв’ю з Мерилін і Майклом Моками, з деякими додатковими деталями, взятими від Емі Дженнінгс «Боб Мок: Олімпієць із Монте», «Відетте», 1 січня 1998 р. Друга зустріч Джо з Пококом, знову ж, базується на основі власних спогадів Джо про неї.

Момент роздумів і нового осягнення життя, коли Джо стояв на причалі перед будинком батька, був ключовим спогадом для нього — то був момент, коли речі почали повертати на краще в його особистому житті. Деталі цього моменту взяті з його власної розповіді мені і зі спогадів Джуді про його попередні розмови з нею про це.

Деякі біографічні факти про Горді Адама і Дона Х’юма взяті з інтерв’ю Уейна Коді з радіостанції «КІРО» із Адамом, Х’юмом, Хантом і Уайтом 1 серпня 1986 р. Додаткова інформація про Горді взята з інтерв’ю Джорджа А. Ходака з Гордоном Б. Адамом у травні 1988 року, опублікованого Фондом аматорського спорту Лос-Анджелеса і доступного на веб-сайті за адресою: http://www.la84foundation.org/6oic/OralHistory/OHAdam.pdf. Додаткова інформація про Х’юма взята зі статті Уоллі Фанка «Х’юм довеслував від Гуемеса до Берліна в 1936 р.», «Анакортес Амерікан», 7 серпня 1996 р., і статті «Лавровий вінок для Дона Х’юма», ВД, 21 квітня 1936 р.

Ульбріксон відзначив введення Джо в екіпаж човна і негайний результат цього в записі свого журналу від 21 березня 1936 р. Записи протягом наступних днів підтвердили його зростаючу впевненість у правильності нової розстановки. Різні вітання, які нові товариші по екіпажу виказали Джо, багато означали для нього, і він захоплено згадував їх із деякими підказками від Джуді. Освячення капустою «Husky Clipper» описано в Ньюелла (с. 137). Епізод із витягуванням імен з капелюха Ебрайтом описується у Сема Джексона «Кай Ебрайт тягне екіпаж чемпіонів із свого капелюха», «Ніагара Фоллс Газет», 22 лютого 1936 р. Джим Леммон описує використання Ебрайтом тренувального харчування у «Журналі веслування в університеті Каліфорнії в Берклі, 1870-1987 рр.» (Берклі: «Вестерн Херітедж Пресс», 1989), с. 97-98. Пол Сімдарс, який пізніше веслував у одній із команд Ульбріксона, описав його альтернативний варіант тренувального харчування із кальцієм і рідким желатином. Лора Хілленбранд згадує пошуки сіна з високим вмістом кальцію Томом Смітом і його обізнаність із введенням харчових добавок у раціон веслувальних команд Вашингтона у своєму творі «Галета: