Читати книгу - "Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А"

Ті з вас, що достатньо розбещені, аби повірити, що ви могли б пристосуватися до тиранії містиків і задовольнили б їх тим, що корилися б їхнім наказам, — повинні зрозуміти: угамувати їх неможливо. Коли ви підкоряєтеся, містик змінює накази. Він прагне покори заради самої покори і руйнації заради руйнації. Ті з вас, хто достатньо легкодухий, аби повірити, що з містиками можна домовитися, повівшись на їхні перекручення, — повинні збагнути, що не має способу їх підкупити; хабар, який їм потрібен — це ваше життя, незалежно від того, наскільки рано чи пізно ви його віддасте. Той монстр, якого містик прагне підкупити — це сховане ніщо у його мозку, яке змушує убивати задля того, щоб містик так і не довідався: смерть, якої він так прагне, — його власна.

Ті з вас, хто достатньо невинний, щоб повірити, начебто сили, що нині запанували над світом, виплекані жадобою до грабунку, нехай знають: боротьба містика за здобич — це лише заслона, за якою він приховує свої мотиви. Багатство — засіб для людського життя, тому вони вимагають багатства, імітуючи людських істот, намагаючись вдавати перед самими собою, що прагнуть жити. Вони по-свинському потурають розграбовуванню розкоші — але не заради насолоди, а заради втечі. Вони не хочуть заволодіти вашими статками, просто хочуть, щоб ви їх втратили. Їм не потрібен власний успіх, вони хочуть, щоб ви зазнали краху. Вони не хочуть жити, вони воліють померти. Вони нічого не прагнуть, ненавидять існування і продовжують бігти, намагаючись не довідатися, що об’єктом їхньої ненависті є вони самі.

Ті з вас, кому ніколи не вдавалось збагнути суті зла, називають їх «ошуканими ідеалістами». Нехай пробачить вам Господь, якого ви вигадали! Саме вони є суттю зла, ці протилежні до живого об’єкти, які, руйнуючи світ, прагнуть заповнити безлику порожнечу своїх душ. Вони женуться не за вашим багатством. Вони плетуть змову проти розуму, отже — проти життя і людини.

Ця змова не має ні лідера, ні напрямку, а випадкові злодюжки, які наживаються на агонії тієї чи іншої землі — тільки тимчасовий непотріб, який несе течія, що зірвала греблю перед каналізацією століть, де накопичувалася ненависть до розуму, логіки, вмінь, досягнень, радості — ненависть, якою повнився кожен скиглій, любитель проповідувати вищість «серця» над розумом.

Це змова всіх, котрі прагнуть не жити, а уникати життя; тих, хто хочуть зрізати шлях й інтуїтивно притягуються до подібних собі. Це змова, що об’єднує за ознакою уникнення, її цінністю є нуль. Це професори, які, самі нездатні думати, натомість дістають задоволення, завдаючи каліцтва інтелектові студентів; бізнесмени, котрі задля захисту власного статусу насолоджуються, обмежуючи можливості своїх конкурентів; невротики, які, щоб захиститись від огиди до себе самих, руйнують людську самоповагу; некомпетентні працівники, які радіють, бачачи чиюсь поразку; посередності, яким так приємно руйнувати велич; євнухи, які тільки й шукають шансу каструвати чужу насолоду, — і всіх виробників їхніх інтелектуальних боєприпасів, які проповідують, що чесноти, принесені в жертву, перетворять слабкості на достоїнство.

Смерть є передумовою, яка лежить у підмурівку їхніх теорій, смерть є метою їхній дій на практиці, а ви — останні їхні жертви.

Ми були живими буферами між вами і суттю вашого вірування, але тепер ми не з вами і не рятуємо більше від наслідків обраних вами переконань. Ми більше не бажаємо платити власними життями за борги, які ви накопичили, за дефіцит моралі, що назбирався протягом попередніх поколінь. Ви жили на позичений час, а я — людина, яка вимагає відплати.

Я — людина, існування якої ви ігнорували. Я — людина, яку ви не хотіли бачити ні живою, ні мертвою. Ви не хотіли, щоб я жив, тому що боялися довідатись, що я несу ту відповідальність, із якою ви не впорались, і що ваші життя залежать від мого. Ви не хотіли, щоб я помер, бо добре знали про цю залежність.

Дванадцять років тому, коли я працював у вашому світі, я був винахідником.

Я був представником однієї з тих професій, що в людській історії виникають останніми, а зникають першими, коли історія починає повертати до втрати людськості. Винахідник — це людина, яка запитує у Всесвіту: «Чому?», людина, яка не дозволяє нічому встати між відповіддю і розумом.

Як той чоловік, який відкрив, яким чином можна використовувати пару, або чоловік, який перший відкрив властивості олії, я винайшов джерело енергії, доступне з часів існування Землі, — от тільки люди не розуміли, яким чином можна ним скористатись, і поклонялися йому з жахом і трепетом, немов громоподібному богові з легенд. Я склав експериментальну модель двигуна, що принесла б цілі статки мені самому і тим, хто б мене найняв. Цей двигун підвищив би ефективність кожного приладу, якому потрібна енергія для роботи, він додав би продуктивності кожній годині, яку ви витрачаєте, заробляючи собі на прожиття.

Але одного вечора, під час зборів на фабриці, мені винесли смертний вирок через цей винахід. Я почув, як троє паразитів стверджували, що мій мозок і моє життя — це їхня власність, що моє право на існування — умовне й залежить від задоволення їхніх бажань. Мета моїх здібностей, сказали вони, — служити потребам тих, хто таких здібностей не має. Я не мав права жити, сказали вони, адже був занадто пристосований до життя. Їхнє ж право на життя було безумовним з огляду на їхню непристосованість.

І тоді я зрозумів, що саме не так із цим світом, зрозумів, що саме нищить людей і народи, і як саме слід боротися за життя. Я зрозумів, що мораль мого ворога — вивернута навспак і що єдиною його силою було моє санкціонування. Я зрозумів, що зло — безсиле, що воно ірраціональне, сліпе, протилежне реальності, й що єдина зброя, завдяки якій воно торжествує, — це згода добра йому служити. Так само, як паразити навколо мене проголошували свою безпорадну залежність від мого розуму і сподівалися, що я добровільно прийму рабство, до якого вони не могли мене змусити, так само, як вони розраховували на мою саможертовність, з якою я повинен був забезпечити їх засобами для втілення їхнього плану, — так протягом усієї світової та людської історії, у кожній версії,