Читати книгу - "Весняна казка, Еммі Берн"

Серце так швидко б'ється , по тілу біжать мурашки, а мій погляд прикутий до на пів оголеного Марка . Він зараз в одних штанах , тримає свою футболку в руках, а я не можу відвести погляд від його підтягнутого тіла .

— Подобається ? - він посміхається, а до мене приходить усвідомлення що я нахабно витріщаюсь на нього , щоки одразу ж спалахують полум'ям.

— У мене красивий наречений

— Повір ти набагато красивіша - від його слів мені хочеться пищати від радості , але це буде максимально дивно . Тому просто мило посміхаюсь .

Марк підходить до ліжка , на якому я сиджу , а у мене серце перестає битись. Не уявляю, як зараз потрібно поводитися , паніка потроху починає повільно пробиватись у мої думки . Я стараюсь спокійно дихати , але чим ближче він , тим мені важче це робити. Повітря знову не хватає , я знову у полоні карих очей які так уважно за мною спостерігають .

— Якщо ти боїшся, я можу і на підлозі поспати - від хвилювання не можу одразу ж зрозуміти, про що він .

— Я не боюсь - мій голос зараз такий дивний , та й відчуття зараз дуже незвичні .

— Ти така мила , коли розгублена  - Марк нахиляється до мого лиця і ніжно цілує мене в губи , метелики в моєму животі вже кружляють у танці.  

Поцілунок переростає у більш пристрасний , Марк сильніше притягує мене до себе , опускаючи на спину та нависаючи зверху наді мною. Одна його рука тримає мене за талію , а інша ніжно гладить моє волосся. Від цього поцілунку , у середині починає все горіти, мені не вистачає кисню та переривати його я не хочу . У голові зникають всі думки , є тільки ми , тут і зараз . Кожна клітинка мого тіла , зараз просить продовження , але я швидко зупиняюсь . Напевно я налякала Марка, тим що так різко відсторонилась . Його погляд такий прекрасний зараз, я бачу у очах бажання та любов до мене , але я ще не готова до більш серйозних стосунків.

— Вибач сонце, я не зміг втриматись - у кожному слові відчувається провина , а мені стає соромно за себе.

— Немає за що вибачатись , адже мені дуже сподобалося - щиро посміхаюсь, та легенько проводжу долонею по його щоках  та волоссю .

Марк обіймає мене та лягає збоку , він так близько, що мені здається я не зможу заснути сьогодні. За тиждень моє життя дуже сильно змінилось , біля мене зараз мій наречений і напевно це безумство, але я точно відчуваю до нього більше ніж симпатію. З першого погляду в його карі очі , я потонула без змоги виплисти на сушу . Спати я зовсім не хотіла , мені хотілось по більше дізнатись про Марка  .

— Ти вже спиш? - тихенько запитую.

— Ні - і цілує мене в шию , у мене від цього ураган мурашок пройшлися по тілу .

— А я тобі одразу ж сподобалась - задаю питання яке мене цікавить  , і перестаю дихати в очікуванні відповіді.

— Як тільки побачив тебе у білому сарафані , ти засіла в моїх думках - сказати що відповідь мене шокувала нічого не сказати, але пригадати коли саме  була так одягнена я не могла.

— Це відколи? - обертаюсь лицем до нього, хочу бачити емоції .

— На день міста , тобі він дуже пасує - це ж було три місяці тому , напевно мої емоції легко прочитати на обличчі, тому що Марк починає сміятися.

— Не смішно , я просто не пам'ятаю, щоб ми бачились - я б точно його запам'ятала.

— Ну я не підходив тоді до тебе, поряд була Ліза і я ніяк не міг від неї втекти.- знову ця Ліза, якби її не було ми б ще тоді познайомилися.

— А чому потім до мене не підійшов?

— Ти швидко пішла , а я ж нічого про тебе не знав . Через деякий час я знову тебе побачив біля твого під'їзду, але тоді я мав термінові справи . Тому коли я мав вільний час я приїздив , але ніколи тебе не заставав більше , аж поки мені не пощастило - я думала з глузду з'їду за той день , а він каже пощастило .

— Тільки не кажи, що ти спеціально мене болотом обляпав ? - якщо це був такий метод познайомитись, він точно зараз получить від мене.

— Це чесно вийшло випадково - його сміх був такий заразний, що я також почала сміятись, загадуючи той день .

Ми ще трішки поговорили , та заснули в обіймах одне одного, це виявляється дуже приємно . Відчувати його запах та тепло , це просто неймовірна насолода . До ранку я проспала не прокидаючись, а коли відкрила очі зрозуміла, що Марка поруч немає . Швидко встаю, від чого голова почала паморочиться, та не зважаючи на це йду на кухню . Побачене мене приємно дивує, Марк у фартусі стоїть біля плити та смажить млинці , а бабуся тим часом робить до них різну начинку.  У обох посмішка на обличчі, яка передається і мені , прекрасний початок дня .

— Доброго всім ранку - вони одночасно переводять на мене свій погляд .

— Доброго, присідай ми тут з твоїм Марком майже все зробили - я зараз почуваюсь на сьомому небі від щастя, ось так би кожного ранку і щоб мама була поруч.  

— Поїдемо сьогодні до мами всі разом? - озвучую своє бажання, бабуся щасливо киває в знак згоди, а Марк про щось замислюється.

— Я зможу тільки відвести , у мене через дві години важлива зустріч. Але після неї ми зможемо ще десь погуляти - у бізнесі вихідних немає , але так хотілось з ним побути у мами .

— Тоді швидко снідаємо і до справ - не даю поганому настрою і шансу на існування , ми ж вечором погуляємо .

Сніданок пройшов чудово , бабуся з Марком дуже подружились , і весь час про щось розмовляли, я ж просто мочки їх слухала . До лікарні ми приїхали у чудовому настрої, адже дуже скучили за мамою . Тому попрощавшись із Марком , не забуваючи нашої традиції   , я побігла наздоганяти бабусю яка пішла на перед .

Тільки до палати мами я не дійшла , мене зупинила дивна картина . Біля палати дідуся Марка , стояло двоє кремезних  чоловіків, схожих на бандитів . Серце здається не билось від хвилювання за дідуся, тому я швидко пішла на розвідку .

— Ви хто? - та на мене навіть не дивляться . Добре пробую пройти далі , але мене боляче хапають за руку і відштовхують від палати . Що за безумство тут відбувається?

Біжу до лікаря мами , можливо він щось знає , та його зараз на місці немає. Руки вже тремтять від страху , тому вирішую набрати Марка , можливо він в курсі.