Читати книгу - "Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Прокинувся я о восьмій ранку, так як точно пам’ятаю що засинав не один, потягнувся рукою до іншої частини ліжка, проте вона виявилася порожньою.
Невже втекла? І що вона собі думає, що я не знайду її, чи може забуду? Еее ні, Софія мені дуже сподобалась, тому втрачати свій шанс я не збираюся. Якщо вирішила пограти, добре пограємо, а чи надовго нас вистачить?
Сьогодні у мене на десяту ранку запланована зустріч з Марією, вона обіцяла показати приміщення, і треба було підписати ще якісь папери. Так, приміщення я ще не бачив на власні очі, лише по відео дзвінку. Тому зібравшись я попрямував одразу до кав’ярні.
- Привіт, Марусю! – Привітався до дівчини.
У нас з нею гарні дружні стосунки, не більше. Так я залицявся до неї на першому курсі, проте ми вирішили що нас буде пов’язувати лише дружба, до того ж вона на третьому курсі вийшла заміж і зараз разом з чоловіком виховують доньку Іринку. З її чоловіком ми знайомі, адже він з того самого універу що й ми.
- Привіт, Ростику! – Сказала Маша і обійняла мене. – Дуже рада тебе бачити. Ти взагалі не змінився, все такий же красень.
- А ти дуже змінилася, стала ще гарнішою.
- Дякую за комплімент!
- О, який же це комплімент, це очевидні речі. – Сказав я і підморгнув.
- Ну добре, пішли покажу тобі приміщення.
Ми гуляли будівлею близько години. Маша мені розповідала про договори, про будівників, які мали б тут допрацювати дещо. Коли ми піднялись на другий поверх, в моїй голові промайнула думка що тут може вийти непогана літня тераса, треба буде якось обговорити це з Машею та дизайнером.
- Марусь, пропоную завтра зустрітись разом з дизайнером у ресторані «Венеція», що скажеш?
- Чудова думка! Я передам це дизайнерові. А зараз, вибач, мені час бігти, Іринку із садочка треба забрати.
- Добре. Може тебе підкинути? – Запропонував я дівчині.
- О ні, дякую, я на машині.
- Ну тоді до завтра!
- До завтра! Ключі залишаю тобі, якщо хочеш можеш ще раз оглянути приміщення.
- Дякую! Бувай!
Попрощавшись з Машею, я ще раз обійшов приміщення і поспішив додому. Щось я за день трохи втомився, мені треба було трохи відпочити.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова», після закриття браузера.
