Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова 📚 - Українською

Читати книгу - "Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кохання з ароматом ванілі" автора Аніта Русанова. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 36
Перейти на сторінку:
Розділ 10. Знайомство з босом. Софія

Наступні два дні пройшли дуже швидко. Весь цей час я працювала над ескізами, а по вечорах ми збиралися з дівчатами у ресторані, за дружніми посиденьками. Починали підбирати Алі весільну сукню в каталогах і шукали ресторани для святкування.

Вже сьогодні я маю познайомитись з босом, який приїде до кав’ярні, цікаво хто він.

Після сніданку з сестрою, я пішла збиратись. Сьогодні я обрала білу коротеньку сукню зі спущеними плечима, зробила легкий макіяж, одягнула іміджеві окуляри, волосся зав’язала в неохайний пучок та взула білі кросівки. Виглядала я дуже гарно.

Весь ранок я сиділа і допрацьовувала ескізи, аби вже сьогодні показати їх власникові. Ближче до обідньої перерви мені зателефонувала Марія:

- Доброго дня! Софіє, бос хотів би познайомитися з вами, тож він запрошує нас у ресторан, неподалік кав’ярні. – Сказала Марія.

- Доброго дня! Чудово, я згодна. О котрій я маю бути на місці? – Запитала я у дівчини.

- Якщо можна, то через п'ятнадцять хвилин. – Відповіла мені вона.

- Добре, буду через п'ятнадцять хвилин.

Після дзвінка Марії я почала збиратись, склала всі свої ескізи у папку і пішла на зустріч.

Через п'ятнадцять хвилин я вже була у ресторані, побачивши Марію попрямувала до неї.

- Доброго дня, Софіє!

- Доброго!

- Ти не проти, якщо ми перейдемо на «ти»?

- О, ні звісно. Так навіть зручніше!

- Я теж так подумала, бо все ж я не настільки старша за тебе.

- Ти взагалі виглядаєш дуже молодо і гарно!

- О, дякую, ти теж доволі приваблива дівчина, босові ти точно сподобаєшся.

- До речі, де він?

- Він буде через півгодини, я просто захотіла поспілкуватись з тобою, тому попросила тебе прийти раніше, ну і заодно подивитись ескізи, можна?

- Так, звісно, тримай.

- Дякую.

Маша близько п’ятнадцяти хвилин роздивлялась мої ескізи. За виразом її обличчя я зрозуміла, що їй подобаються мої роботи.

- А чому в різних стилях?

- Це щоб бос обрав той, який йому найбільше сподобається.

- Це ти добре придумала, але я впевнена, що йому все сподобається, тому обирати доведеться все ж тобі.

Я не стала нічого відповідати Маші, просто лишень посміхнулась, а вона продовжувала вдивлятись в кожен ескіз. Раптом ззаду хтось підійшов і привітався, Маша підвелась і обійнялась із чоловіком, його голос мені здався знайомим. Я теж вирішила піднятись зі стільця, проте коли чоловік повернувся я ледве не впала назад.

Переді мною стояв Рост, власною персоною. Від здивування у мене ледь очі не полізли на лоба, та схоже він теж не очікував мене тут побачити. Хвилинну тишу перервала Маша.

- Рост, знайомся, це наш дизайнер – Софія, - сказала Маша, - а це Білозерський Ростислав Євгенович – власник майбутньої кав’ярні.

Рост подав мені руку для привітання, я ж у відповідь її потиснула.

- Приємно познайомитися. – Промовив Рост із посмішкою на обличчі.

- Взаємно. – Змогла видавити з себе я.

- Зараз Соня покаже тобі свої ескізи, відразу скажу, що обрати буде важко, адже вони усі чудові. – Сказала Маша до Роста.

Схоже що вони були досить близько знайомі, судячи з того як вони зверталися один до одного по імені і на «ти». Цікаво, як довго вони знають один одного?

Рост досить довго переглядав ескізи, періодично з посмішкою поглядаючи на мене. Раптом Маші хтось зателефонував і вона сказала що вже мусить бігти. Попрощавшись із нами, Маша пішла. Залишились лише ми вдвох.

- Значить це ти дизайнер? – Запитав мене Рост.

- Так. – Стримано відповіла йому.

- Не очікувано! Але я радий, що ми зможемо частіше бачитись, - сказав хлопець і додав, - а чому ти втекла того ранку, навіть не дочекавшись мого пробудження? – Запитав Рост.

- Вибачте, це була помилка! – Я не знала чому я так сказала, але вигадувати щось інше не стала.

- О, то ми вже на ви? – Запитав у мене Рост.

- Так, ви - мій бос, я - ваша підлегла, давайте не будемо переходити за робочі межі!

- Здається ми їх перейшли ще два дні тому. – З посмішкою відповів чоловік.

- Тоді я не знала що саме ви – мій бос. Взагалі, я вже маю бігти, у мене завтра важливий захід, тому треба готуватись Якщо хочете, я можу залишити вам ескізи для роздумів. – Сказала я.

- Добре, я тобі зателефоную і повідомлю про своє рішення!

- Чудово. До побачення! – Випалила я, швиденько направляючись до виходу.

- Бувай, Софіє.

Я була готова побачити кого завгодно, але що моїм босом виявиться Рост, я аж ніяк не очікувала.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 15 16 17 ... 36
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова"