Читати книгу - "Флористка, Viter"

Бар зустрів їх запахом дешевих сигарет і розбавленого алкоголю. Напівтемне приміщення було заповнене людьми сумнівного вигляду, які кидали насторожені погляди на новоприбулих. Зоряна і Артем не звертали на це уваги й упевнено рушили до дальнього столика, де сидів їхній контакт.

Вадим Козак виглядав саме так, як вони й очікували: сорокарічний чоловік у потертій шкіряній куртці, з хитруватими очима, що звикли оцінювати ситуацію на кілька ходів уперед. Він скоса глянув на них, коли вони сіли навпроти.

— Не часто до мене заходять такі гості, — промовив він, уважно розглядаючи Зоряну. — Що вам потрібно?

— Інформація, — коротко відповіла вона. — Про Дмитра Савчука та його босів.

Вадим хмикнув, струсив попіл із сигарети й хитро примружився.

— І що я за це отримаю?

Артем спокійно дістав із кишені конверт і поклав його на стіл. Вадим швидко переглянув його вміст і кивнув.

— Добре. Савчук працює не сам. Є люди, які фінансують його операції, і вони не хочуть, щоб про них знали. Але мені вдалося дещо дізнатися. Вони планують великий переворот у місті. І якщо ви втрутитеся, вам це не сподобається.

Зоряна обмінялася поглядом із Артемом.

— У нас немає вибору. Ми повинні зупинити їх першими.

Вадим усміхнувся.

— Тоді вам доведеться діяти швидко. Бо вони вже знають, що ви на їхньому сліду.

Раптом двері бару розчинилися, і до приміщення увірвалися кілька чоловіків у чорному. Очі Вадима розширилися від страху.

— Вони вже тут, — прошепотів він.

Зоряна й Артем блискавично схопилися з місця, готуючись до бою. Час діяти настав.