Читати книгу - "Опора, Moon Grey"

- Я й так безсмертний. – Хмикнув КВ.

- Так. Але безсмерття потребує відображення цього? Чи пам’ятають тебе ті, хто має для тебе значення?

- Мене? – КВ замислився і на думку ніхто не спав.

- Ото ж бо. Тебе тільки Смерть визначила. – Заржало Середнє. Бо цей анекдот, що Смерть поставила клеймо «рябої кобили» на КВ ходила всесвітом і Чумацький реготав так, що аж зірки попадали.

- Це жорстоко. Я ж не якесь там хайло. – КВ теж знав цю історію, про білого коня, про блідого і нарешті про сон рябого чи то коня чи кобили.

- Але ти знищив людство. – Гикало Середнє.

- Але я не хайло!

- Дякувати Всесвіту. Тому ти тут і починаєш все з початку. Про те, що ти згадуєш- насправді не існує. Ти тільки спін чи квант тієї енергії, яка несе смерть, але ти не є нею. Ти її містиш. Як і інші. Це не пам’ятають. Воно записане з уривків, розібране на друзки життя, сплетене в часі і в вимірах в просторі,  але не цікаве, бо не розвиток. Тільки ти пам’ятаєш ту стару історію занепаду.  Інші пам’ятають невеличку країну та кількість людей, які вже сягнули у Вічність і змінюють минуле в Чорній Книзі.
Все, що відбувається нині несе величезний вплив на Землю. Кожен вибух -спричиняє землетруси на території ворога. Кожне побажання від щирого серця - збувається, бо нерозуміння , когнітивний дисонанс активує енергії неспокою Терезів і відбувається всесвітній баланс.  Відбуваються смерті ключових фігур, які підтримували зв'язок та несли певний захист руйнівних сил. Зсередини потойбіччя Воїнів спонукає до активності внутрішню енергію Землі територіально та доєднує сюди пробоїни через втрачений захист ворогів, коли відбулась втрата ключових фігур і відбувається така собі помилка окремої людини чи групи людей, стається на території ворога вибух цієї атомної енергії і ворог, нарешті, займається власними руїнами, збираючи себе по шматтям та одягаючи маску страждальця і виконуючи роль вимушеної жертви, яку сам і спровокував. Все це не випадковості. Ворог оновлює ключові фігури, робить на них ставки, використовує енергію страху та все марно. Сама суть смерті - оновлення життя. Розумні користуються цим. Ті, хто має енергетику покращення самого себе та власних ресурсів - завжди має підтримку поля Землі. І все відбувається у свій час. Потрібно тільки методично слідувати енергіям Землі та Системи і точно знати свої енергії. – Середнє плавало в КВ не маючи місця, де б воно створило опору.  - То які ти моменти хочеш пам’ятати, які будуть викликати в тебе асоціації з тим, що дійсно є величним і дає силу, яка покращує твоє буття і не потребує захисту, бо сама система в наповненні однодумцями захищає власне перебування, твоє, роботу... цілу країну, яка фактично проти очікувань світу виступила і перемогла. Вже перемогла.

- Я хочу повернути все назад в часі і виправити.- Заскиглив КВ.

Середнє випливло з КВ і отетеріло вилупилось на нього. Потім тихо щезло, бо змінити когось штучно-це безглуздо і нетривало. Викликає власну історію смерті.

- Звав? – Час звівся перед очі КВ.

- Звав. –Зухвало вигукнув КВ, вмить зорієнтувавшись. – Я хочу повернутись в минуле.

- І що ти там побачиш? Вибух? Він щойно відбувся. – Час провів руками довкола себе у Всесвіті.

- Та ні. Я в минуле хочу, де вже є Земля, де люди.

- Та вони й так є. Ось вони поряд. Увесь рід людський. Правда, атомарно. – Час покидав з долоні на долоню кульку, яка світилась. - Але запевняю тебе, людський рід увесь тут до останнього подиху. В цім моменті –все як ти й просив.

- Ти нормальний? Я хочу, щоб міста, країни.

- Та ось воно все! Розплющ очі! – Час тицьнув в якусь крапку з якоїсь сторони. – Всі вони там. І будівлі. І нафта. Тільки в іншому стані, який відповідає моменту! Яка тобі різниця.

- Так я хочу певний стан. Як в +2000 році, до ери, наприклад.

Час ворухнув бровами і стримував як міг, але вони всеодно лізли нагору від подиву:

- Що ти хочеш? Який рік?

- +2000. – КВ стояв як стій на своєму.

- Де. Покажи мені де ти той рік бачиш отут? – Час аж закипати почав. Емоції він мав, але тільки проводив їх. Провідник. Саме від отої кульки, яка вміщала все людство. - В цій купці плазми? Ти хто є? І ким ти є? Що конкретне ти являєш собою? Ти тільки тонка енергія марева і ти навіть не купа матеріалів та інструментів. Ти –витратний матеріал думок в Ніщо. Ти нездатен бути одним чимось, хто б висловив твоє бажання і всима фібрами душі відновив би до дрібниць отой конкретний день, який він прожив. А це не тільки його життя. Це життя всих. Якби хтось і зробив це, то це був би його світ і він з погляду інших буде тим, хто зійшов з розуму. Звісно, що той світ існує, але ж інші його не підтримують власними енергіями. Їм там не зручно! Вони покращуються, а не застрягають в твоїм світі, де ти бажаєш виправити все. В тебе є все, що потрібно, але ти не є тим кимсь конкретним, хто здатен відтворити один єдиний…. – Час замовк і раптом завершив швидко, - про який там, в біса, рік ти говориш, який в чорта день, коли ти навіть секунди життя та існування всього світу не здатен будеш відтворити в + 2000 році! Ти не можеш власною уявою відтворити всі виміри інших. Второпав?

- Тобто мухи окремо, котлети окремо? І продовжувати їх або поєднувати, або знаходити інші матеріали для поєднання?

- І це увесь час так. Все відбувається в своєму темпі і водночас переплітається в глобальнім образі. Поєднання, яке неповторне, - Час стояв та диригував, мрійливо примруживши очі. Раптом він їх розплющив і гаркнув, -  і саме цим я керую. Тому ти тільки витратний беземоційний матеріал. Ясно?

- Ясно. Але як же подорожі в часі одного зразка людства?

- Людини?

- Так.

- А коли це було?

- В кіно.

Час знову витріщився на КВ. Той теж не відводив погляд. КВ добре усвідомив поведінку Дитини, як би там Вчителі не закипали. Він отримає своє. На сцену вийшла Тиша та Очікування.

Ситуація стала напруженою. З’явилась посмішка Кота: