Читати книгу - "Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан"

- Ух, нарешті! - вигукнув Фоллар - як же я за тобою сумував, моє улюблене пиво!

- Хах, це точно! - відповів Бруддо - після такого важкого полювання, я не проти вжратися в мотлох.

Бетфорд засміявся.

- Хах - сказав Бетфорд - пригощайтеся, хлопці... Ви всі сьогодні на це заслужили. Кожен із мисливців зробив по ковтку з кубка, відчуваючи запах пива, і насолоджуючись його смаком. Один тільки кубок залишився недоторканим - він належав Реніфату.

- Мені щось пити не хочеться - сказав він, а потім встав зі стільця і попрямував у бік поястолої кімнати мисливців.

- Ну й хрін із ним - грубо сказав Кліффорд - пити будемо, ні?

- Будемо - відповів Бетфорд.

- А чого це Реніфат такий сумний? - поцікавився Фоллар, дивлячись на Реніфата, що йде.

- Довга історія - сказав Бетфорд - якщо коротко... Ми завалили вовколака, який на його думку був розумним, і врятував йому життя... Після його вбивства Реніфат тепер сам не свій.

- Може все таки не варто було його вбивати? - запитав Бруддо - якщо все так, як каже Реніфат... Та й як я розумію, вовколак цей харчувався тільки місцевою худобою.

- Це так - відповів Бетфорд - але в цьому питанні я солідарний із Кліфордом - чудовисько є чудовиськом, і його слід убивати. Усе ж таки, це перше правило мисливського статуту... Написане бозна-скільки років тому, засновником мисливського Ордену - Граттесом Чудоликим.

- Ого - відповів Фоллар - у нас виявляється і кодекс є?

- Звичайно, - відповів Бетфорд, - вам його теж доведеться прочитати, щойно ми прибудемо до Штабу в Грейсбурзі, і вас підвищать із новобранців до рядових мисливців.

- Та здалися нам ці старовинні рукописи! - відповів Фоллар.

- Ти дивись, при капітанах Штабу так не скажи, - усміхнувся Бетфорд, - а то змусять тебе драїти підлогу в головному залі до блиску, і цілий місяць працювати в їдальні, за безкоштовно.

- Та ні за що на світі! - усміхнувся Фоллар - гаразд, давайте за успішне полювання!

- За успішне полювання! - повторив Бетфорд, а потім підніс кубок догори. Слідом за ним, і всі інші мисливці. Вони стукнулися келихами, а потім зробили кілька ковтків найсвіжішого пива. Томір у цей час стояв за стійкою, і посміхався. Йому було приємно не тільки те, що мисливці подвоюють його прибуток, а й бачити, як ті отримують ні з чим незрівнянне для них задоволення від його пива.

- Ух... Гарне пиво - усміхнувся Бетфорд, витираючи губи від піни - слухай, Бруддо... Ти нещодавно обмовився, що колись служив охоронцем у барона...

- Так - коротко відповів Бруддо, зробивши ковток.

- Розкажи, як ти власне взагалі загримів до в'язниці? - запитав Бетфорд - мені завжди здавалося, що охоронцям знатних осіб добре платять... Що ти такого накоїв, що тебе кинули в каталажку?

- Це неприємна історія, - сказав Бруддо, - але я розповім... Загалом, як я й казав... Я служив охоронцем у барона Гравіуса... Ми були з ним у хороших стосунках... Він завжди питав у мене поради, на ту чи іншу тему... - замислився Бруддо, немов прокручуючи в голові спогади про ті часи, - ну, я йому і допомагав... Ми любили з ним грати в карти вечорами, пити вино... Але все змінилося в одну погану ніч.

- Ех, але ж усе так добре було до того, як ти сказав «Але» - вставив своє слово Фоллар.

- Тихіше, Фоллар, не перебивай - осадив Бетфорд.

- Так от... - продовжив Бруддо - барон спав у своїх покоях, а я в цей час перебував у гостьовій залі, і мовчки сьорбав вино... Смачне воно було... Його смак я запам'ятав на все життя... - зробив паузу Бруддо - як раптом... Мені почувся якийсь звук, що лунав прямо з покоїв барона Гравіуса... Я бігом кинувся до нього, і побачив перед собою відчинене вікно, з якого відкривався краєвид нічного неба... А поруч із ним закривавлене тіло барона Гравіуса, і вбивцю у фіолетовому плащі, з ножем у руках... - важко зітхнув Бруддо - я різко оголив меч, і кинувся в атаку на цього виродка... Але він не став зі мною битися, а вистрибнув через те саме вікно, через яке пробрався в покої барона... Тікаючи, він впустив ніж, що впав неподалік... Я присів, і став оглядати мертвого барона... Його тіло ще не встигло охолонути... Саме в цей момент у покої заявилася варта барона... І застали мене із закривавленим ножем у руках, біля тіла барона... Я обернувся і дивився на них, як ідіот... Ну вони й подумали, що це я вбив барона, закували мене в кайдани. Я як міг виправдовувався, сподівався, що вони мені повірять... Але ті й слухати не стали... Передали мене місцевій варті Вілліан-Каста і кинули до в'язниці... Ну а потім усе як у всіх, - сказав Бруддо, - до мене до в'язниці заявився мисливський капітан і запропонував вступити на службу в мисливці... У протилежному разі, мене б повісили за вбивство барона... Ну, я й погодився... Вибір був не надто багатий.

- Оце так, сумна історія! - вигукнув Фоллар.

- Це точно - сказав Бетфорд - співчуваю, Бруддо... Шкода, що все так вийшло.

- А мені то як шкода - сказав Бруддо - мало того, що я втратив свого друга, так мене ще й звинуватили в його вбивстві... Чорт забирай...

- Несправедливо з тобою обійшлися - сказав Бетфорд. Кліффорд у цей час сидів поруч і мовчки пив пиво.

- Так, але давайте краще змінимо тему - сказав Бруддо.

- Без питань - відповів Бетфорд.

Мисливці почали розмовляти на різні теми, одночасно попиваючи пиво. Реніфат у цей час ліг на ліжко, і насилу заснув. Решта членів загону в цей час допили пиво. Цього разу вони випили помірну його кількість, а тому спокійно змогли дійти до своїх покоїв і вкластися спати. Настав наступний день.
 

Наступного ранку, прийшовши трохи до тями, хлопці вийшли з корчми, і почали запрягати своїх коней. Щойно підготовка до від'їзду добігла кінця, мисливці негайно попрямували залишати межі околиць.

Шлях до культурної столиці був неблизький, і зайняв би він у них приблизно три дні.

-Ех, до чого ж гарні тут краєвиди - промовив Фоллар озираючись на всі боки верхи на своєму коні - навіть шкода, що ми звідси їдемо.