Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Том 6 📚 - Українською

Читати книгу - "Том 6"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Том 6" автора Леся Українка. Жанр книги: 💛 Поезія / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 88
Перейти на сторінку:
за пояс)

О! я забула взяти свій кинджал!

Дон Ж у а н (вклоняючись, подає їй свій стилет) Прошу, сеньйоро.

Донна Соль (відштовхує його руку)

Геть!

Дон Ж у а н (ховає стилет)

Непослідовно.

Що ж вам бажано, прехороша пані?

Не знаєте?

Дон Жуан

Ні, далебі не знаю.

Донна Соль

Ви пам’ятаєте, що ви писали?

Дон Ж у а н

Я вам писав: «Покиньте чоловіка, як він вам осоружний, і втікайте».

Донна Соль

З ким?

Дон Ж у а н

А конечне треба з кимсь? Хоч і зо мною. Можу вас провести.

Донна Соль

Куди?

Дон Ж у а н В Кадікс.

Донна Соль Навіщо?

Дон Ж у а н

Як навіщо?

Хіба на волю вирватись — то мало? Донна Соль

То ви мене просили на стрівання, щоб се сказати?

Дон Ж у а н

А для чого ви на те стрівання йшли? Чи ви хотіли підсолодити трохи гірку страву подружніх обов’язків? Вибачайте, я солодощів готувать не вчився.

Донна Соль (подається до сходів на рундук)

Ви ще мені заплатите за се!

«Чорне доміно»

(виходячи на світло і переймаючи донну Соль. Ненату-рально зміненим голосом.)

Твій муж тобі дозволить плату взяти?

Донна Соль миттю вибігає геть за браму. «Чорне доміно» хоче сховатись у тінь, дон Жуан заступає йому дорогу.

Дон Жуан Ти хто, жалобна маско?

«Чорне доміно»

Тінь твоя!

Спритно втікає від дон Жуана, ховаючись поза кущами, забігає в альтанку і там прищулюється. Дон Жуан, втерявши «Чорне доміно» з очей, подається в інший бік, шукаючи його. На горішньому рундуці донна Анна танцює сегідильї *.

Один лицар (коли Анна скінчила танець)

Осе ж ви танцювали, донно Анно, по наших всіх серцях.

Анна

Невже? Здавалось мені, що я танцюю по помості.

Чи се у вас такі тверді серця?

Другий лицар (підходить до Анни і вклоняється, запрошуючи до танцю)

Тепер моя черга.

Анна (складає долоні)

Сеньйоре, пробі!

Другий лицар Я підожду. Але черга за мною?

Анна

Звичайно.

(Встає і, замішавшись меоки гостями, зникає, потім з'являється в дворику, вийшовши долішніми сходами.)

Донна Анна надходить до альтанки. «Чорне доміно» вибігає звідти швидко, але без шелесту, і ховається в кущах. Анна падав в знесиллі на широкий ослін в альтанці.

Дон Жуан (наближається до неї)

Се ви тут? Вибачайте, вам недобре?

Анна (сіла рівніше)

Ні, просто втомлена.

Дон Жуан

Іти на гору?

Анна

Як?.. А!.. Між іншим, я найбільш втомилась від безконечних дотепів сей вечір.

Дон Жуан Я в думці мав не дотеп.

Анна

Що ж інакше?

Дон Жуан

Я думав: що могло примусить вас нагірної в’язниці домагатись?

Анна

В’язниці? Я гадаю, просто замку, а замки завжди на горі стоять, бо так величніше і неприступніш.

Дон Жуан

Я дуже поважаю неприступність, як їй підвалиною не каміння, а щось живе.

Анна

Стояти на живому ніщо не може, бо схибнеться хутко.

Для гордої і владної душі життя і воля — на горі високій.

Дон Ж у а н

Ні, донно Анно, там немає волі.

З нагірного шпиля людині видко простори вільні, та вона сама прикована до площинки малої, бо леда крок — і зірветься в безодню.

Анна

(в задумі)

То де ж є в світі тая справжня воля?.. Невже вона в такім житті, як ваше? Адже між людьми ви, мов дикий звір межи мисливцями на полюванні,— лиш маска вас боронить.

Дон Ж у а н

Полювання взаємне межи нами. Що ж до маски — се тільки хитрощі мисливські. Зараз її не буде.

(Скидає маску і сідає коло Анни.)

Вірте, донно Анно: той тільки вільний від громадських пут, кого громада кине геть від себе, а я її до того сам примусив.

Ви бачили такого, хто, йдучи за щирим голосом свойого серця, ніколи б не питав: «Що скажуть люди?» Дивіться — я такий. І тим сей світ не був мені темницею ніколи.

Легенькою фелюкою * злітав я простор морей, як перелітна птиця, пізнав красу далеких берегів і краю ще не знаного принаду.

При світлі волі всі краї хороші, всі води гідні відбивати небо, усі гаї подібні до едему! *

Анна

(стиха)

Так... се життя!

Пауза. Нагорі знов музика й танці.

Дон Жуан

Як дивно! знов музика...

Анна Що ж дивного?

Дон Жуан

Чому, коли вмирає старе і горем бите, всі ридають?

А тут — ховають волю молоду і всі танцюють...

Анна

Але й ви, сеньйоре,

теж танцювали.

Дон Жуан

О, якби ви знали, що думав я тоді!

Анна А що?

Дон Жуан

Я думав:

Коли б, не випускаючи з обіймів, її помчати просто на коня, та й до Кадікса!

Анна (встає)

Чи не забагато ви дозволяєте собі, сеньйоре?

Д о п Ж у а п

Ох, допно Анно, та невже потрібні і вам оті мізерні огорожі, що нібито обороняти мають жіночу гідність? Я ж бо силоміць не посягну на вашу честь, не бійтесь. Жінкам не тим страшний я.

Анна (знов сідає)

Дон Жуане,

я не боюся вас.

Дон Ж у а н

Я вперве чую такі слова з жіночих уст! Чи, може, ви тим собі додаєте одваги?

Анна

Одвага ще не зрадила мене в житті ні разу.

Дон Ж у а н

Ви й тепер в ній певні?

Анна

Чому ж би ні?

Дон Ж у а н

Скажіть мені по правді, чи ви зазнали волі хоч на мить?

Анна

У сні.

Дон Ж у а н І в мрії?

Анна Так, і в мрії теж.

То що ж вам не дає ту горду мрію життям зробити? Тільки за поріг переступіть — і цілий світ широкий одкриється для вас! Я вам готовий і в щасті і в нещасті помагати, хоч би від мене серце ви замкнули.

Для мене найдорожче — врятувати вам гордий, вільний дух! О донно Анно, я вас шукав так довго!

Анна

Ви шукали?

Та ви ж мене зовсім не знали досі!

Дон Жуан

Не знав я тільки вашого імення, не знав обличчя, але я шукав у кождому жіночому обличчі хоч відблиску того ясного сяйва, що променіє в ваших гордих очах.

Коли ми двоє різно розійдемось, то в божім твориві немає глузду!

Анна

Стривайте. Не тьмаріть мені думок речами запальними. Не бракує мені одваги йти в широкий світ.

Дон Жуан (встає і простягає їй руку)

Ходім!

Анна

Ще ні. Одваги тут

1 ... 14 15 16 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Том 6», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Том 6"