Читати книгу - "Одержимість"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Вадиме, я не знаю, що ти далі будеш говорити, я навіть взагалі не хочу нічого чути, я просто хочу, щоб зараз ніхто нікому не псував настрою. У мене День народження, мені вісімнадцять років, мені вже навіть можна купувати алкоголь і цигарки. Я стала дорослою, розумієш? І, повір, Вадиме, я не буду кидатися зі скелі в море, не буду різати собі вени і не буду жерти жменями таблетки. Тому не парся, потім подумаєш, як ти будеш жити без мене. — я взяла тремтячою рукою шампанське, налила собі повний келих і випила, потім ще і ще… Він мовчав і не зупиняв мене.
— Ань, ти просто дослухай. Мене відправляють працювати за океан. Я три місяці оформляв для нас документи, для нас з тобою, ти розумієш? Ми повинні були їхати разом. У травні я підписав контракт з університетом в Австаліі, я навіть погодив твій перевід туди, а сьогодні я хотів подарувати тобі квитки на літак, який поніс би нас і нашу мрію далеко за океан. Я знаю, що ти завжди мріяла про Австралію, і коли мені запропонували цю роботу, я був на сьомому небі від щастя. Але днями прийшли документи… Тобі поставили відмову, я їздив до столиці в генеральне консульство, але вони не коментують своїх рішень. Ань, я не можу відмовитися, бо контракт підписаний, з нашої академії я звільнився, з дружиною розлучився і будинок продав. Але я тебе заберу туди, я тобі обіцяю. Там я вже підключив потрібних мені людей, і мені пообіцяли вирішити твоє питання якомога швидше. Пробоч мені, сонце…
І він заплакав, так щиро, що я розридалася разом з ним. Потім ми не спали до самого світанку, а просто сиділи на мисі, дивилися на зірки, на місячну доріжку і на маяк… Потім він поїхав, і я ніколи його більше не бачила. Якийсь час ми листувалися і зідзвонювалися по кілька разів на день, ми мріяли про нашу зустріч, про наше життя, про наше майбутнє. Потім в одному журналі я якось побачила, як він обіймає якусь даму. Стаття була про перспективну молоду австралійську художницю і її наставника. Я зібралася з духом і спокійно зателефонувала йому, не дивлячись на те, що в той час на іншому континенті була глибока ніч. Я не налаштовувалася ні на скандал, ні на розборки, я просто хотіла почути від нього його версію подій. І що мене здивувало і вбило, так це те, що він так просто і буденно сказав: — Ань, та ти так не переймайся, це ж не більше, ніж звичайний секс, ну ти ж повинна розуміти, що я жива людина, і мені важко одному…
— А мені, значить, легко? — видавила з себе я.
— Ну що ти драматизуєшь, Аню, коли я жив зі своєю дружиною, то тоді ти не робила з цього проблеми.
— Розумієш, Вадиме. Справа в тому, що твоя дружина і попередні твої коханки були до мене, а ця з'явилося вже при мені, а для мене це дуже принципово. — я відчувала стільки твердості і впевненості, що вирішила одразу розставити всі крапки. — У мене була розмова з твоєю дружиною. Так от, вона мені розповідала про одну твою особливість, а я їй тоді не повірила.
— Про що це вона тобі розповіла? — на тому кінці трубки я чула явне пожвавлення, мені було навіть наплювати на те, що хтось поруч з Вадимом міг зараз сидіти і слухати всю нашу розмову. — Вона просто говорила про твою одержимість. Але на відміну від моєї одержимості, твоя має властивість миттєво і непередбачувано закінчуватися. — я замовкла, переводячи подих, на тому кінці дроту теж була тиша. — А я спочатку не повірила їй.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одержимість», після закриття браузера.