Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Одержимість 📚 - Українською

Читати книгу - "Одержимість"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одержимість" автора Алекс Грей. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 64
Перейти на сторінку:
прокинувся після довгого сну. Ти не повіриш, але я, втомлений від життя художник, мріяв про зустріч з тобою ще тоді, коли ти вчилася в дев'ятому класі. І я навіть не міг сподіватися, що ти прийдеш здавати документи в академію і потрапиш саме до мене. І те, що потім придумав декан, ну щоб я тебе підівчив і підготував, тут не було нічого спеціально заготовлено, це, дійсно придумав він. Я не вірю в знаки, але це явно був знак зверху. Потім я взнав тебе ближче, як особистість, як людину, яка повністю занурюється в свою ідею. Завдяки тобі, я знову почав малювати, як колись в юності. Я був одержимий живописом, але мене з цієї одержимості висмикнула моя, тепер вже колишня, дружина. Вона, як і ти, затьмарила мені колись світло. Всього лише студентка, але вона вже тоді була художником, не сильним, але досить талановитим. Ти не повіриш, але вона тоді стала моєю нав'язливою ідеєю. І я в один момент просто перестав малювати, закинув пензлі, мольберти, перестав цікавитися роботами художників, перестав відвідувати виставки і ермітажі. Потім я потроху повернувся до роботи, але вже без фанатизму, просто викладав і іноді писав. Але любов дивна штука, виявляється, в один момент ти можеш прокинутися, а її вже немає, ось так просто, без причини. Я шукав відповіді на питання, куди ж все поділося? Начебто все у нас добре, ми ніколи не сварилися, не ділили гроші, у нас був будинок, престижні роботи, нестачу коштів ми не відчували, в інтимному житті у нас теж була повна гармонія, ніхто нікому ніколи не зраджував. А потім раптом раз, і все пройшло. Це було давно, я їй одразу сказав, що щось сталося, але я не знаю що, треба просто час, щоб розібратися. Вона сказала, що я сам повинен вирішити, що мені в житті потрібно. Так тягнулося досить довго, ми жили разом, але разом не були. Потім у неї з'явився якийсь чоловік, а трохи пізніше я зустрів тебе. Я думав, що я вже переріс таке поняття, як почуття, як любов, як бажання, але тут з'являється худенька, маленька з зеленими очима і переконує мене, що любов існує, мало того, вона каже, що можна жити, любити і писати картини одночасно. А ще, завдяки тобі, я зрозумів, що іноді так комфортно слухати чиюсь тишу. Так душевно, як ти, ніхто не вміє мовчати. І я знову, завдяки тобі почав малювати і не просто малювати, а отримувати від цього задоволення. До чого я тобі все це розповідаю? Просто я не знаю, як я буду жити без тебе.

— Вадиме, я не знаю, що ти далі будеш говорити, я навіть взагалі не хочу нічого чути, я просто хочу, щоб зараз ніхто нікому не псував настрою. У мене День народження, мені вісімнадцять років, мені вже навіть можна купувати алкоголь і цигарки. Я стала дорослою, розумієш? І, повір, Вадиме, я не буду кидатися зі скелі в море, не буду різати собі вени і не буду жерти жменями таблетки. Тому не парся, потім подумаєш, як ти будеш жити без мене. — я взяла тремтячою рукою шампанське, налила собі повний келих і випила, потім ще і ще… Він мовчав і не зупиняв мене.

— Ань, ти просто дослухай. Мене відправляють працювати за океан. Я три місяці оформляв для нас документи, для нас з тобою, ти розумієш? Ми повинні були їхати разом. У травні я підписав контракт з університетом в Австаліі, я навіть погодив твій перевід туди, а сьогодні я хотів подарувати тобі квитки на літак, який поніс би нас і нашу мрію далеко за океан. Я знаю, що ти завжди мріяла про Австралію, і коли мені запропонували цю роботу, я був на сьомому небі від щастя. Але днями прийшли документи… Тобі поставили відмову, я їздив до столиці в генеральне консульство, але вони не коментують своїх рішень. Ань, я не можу відмовитися, бо контракт підписаний, з нашої академії я звільнився, з дружиною розлучився і будинок продав. Але я тебе заберу туди, я тобі обіцяю. Там я вже підключив потрібних мені людей, і мені пообіцяли вирішити твоє питання якомога швидше. Пробоч мені, сонце…

І він заплакав, так щиро, що я розридалася разом з ним. Потім ми не спали до самого світанку, а просто сиділи на мисі, дивилися на зірки, на місячну доріжку і на маяк… Потім він поїхав, і я ніколи його більше не бачила. Якийсь час ми листувалися і зідзвонювалися по кілька разів на день, ми мріяли про нашу зустріч, про наше життя, про наше майбутнє. Потім в одному журналі я якось побачила, як він обіймає якусь даму. Стаття була про перспективну молоду австралійську художницю і її наставника. Я зібралася з духом і спокійно зателефонувала йому, не дивлячись на те, що в той час на іншому континенті була глибока ніч. Я не налаштовувалася ні на скандал, ні на розборки, я просто хотіла почути від нього його версію подій. І що мене здивувало і вбило, так це те, що він так просто і буденно сказав: — Ань, та ти так не переймайся, це ж не більше, ніж звичайний секс, ну ти ж повинна розуміти, що я жива людина, і мені важко одному…

— А мені, значить, легко? — видавила з себе я.

— Ну що ти драматизуєшь, Аню, коли я жив зі своєю дружиною, то тоді ти не робила з цього проблеми.

— Розумієш, Вадиме. Справа в тому, що твоя дружина і попередні твої коханки були до мене, а ця з'явилося вже при мені, а для мене це дуже принципово. — я відчувала стільки твердості і впевненості, що вирішила одразу розставити всі крапки. — У мене була розмова з твоєю дружиною. Так от, вона мені розповідала про одну твою особливість, а я їй тоді не повірила.

— Про що це вона тобі розповіла? — на тому кінці трубки я чула явне пожвавлення, мені було навіть наплювати на те, що хтось поруч з Вадимом міг зараз сидіти і слухати всю нашу розмову. — Вона просто говорила про твою одержимість. Але на відміну від моєї одержимості, твоя має властивість миттєво і непередбачувано закінчуватися. — я замовкла, переводячи подих, на тому кінці дроту теж була тиша. — А я спочатку не повірила їй.

1 ... 14 15 16 ... 64
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одержимість», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одержимість"