Читати книгу - "Коли курява спаде"

Батько задумав спитати в уповноваженого Хуана, що це означає, і чи такі тренування солдатів дійсно допоможуть йому подолати туси Вангбо. Однак, упереджуючи батькове запитання, уповноважений Хуан сказав:

— Вітаю тебе, туси Мерці, ти єдиний серед усіх туси маєш справжню сучасну військову команду. Тебе ніхто не переможе.

Батькові ці слова здались не зовсім зрозумілими, тож він запитав у матері:

— Ти коли-небудь бачила раніше, щоб так тренували військових?

— Я ніколи раніше не бачила, щоб гарну армію могли натренувати в інший спосіб.

Уповноважений Хуан розреготався, а батько вимушений був прийняти ці слова. Хто ж винен, що ми виявились такими безпорадними перед тим біглим старостою. Досить довгий період часу підкріплення, що його привів туси, не навчало наших людей стріляти. Погода щодня теплішала, а вони продовжували там само вигукувати гасла й розхитувати своїми кроками небо й землю. Ніхто не розумів, чому це вчитися воювати потрібно починати з похідного кроку й окутувати курявою березень із його дедалі вологішим повітрям. Мій зведений старший брат також ходив у команді вояків із порожньою рушницею за плечима й вкритим потом і порохом обличчям. Нарешті й він не витримав і прибіг до батька спитати:

— Чи не пора вже видати нам патрони?

Батько пішов запитати про це в уповноваженого Хуана. Тоді кожному з них видали по три патрони. Однак стріляти при цьому все одно не наказали. Тільки до крокування додалась іще вправа з багнетом. Через декілька днів брат знову пішов до батька питати. Тоді батько сказав уповноваженому Хуану, що скоро має починатися сівба, а наше поселення — все ще в руках туси Вангбо.

Проте уповноважений Хуан відповів:

— Не поспішайте.

Туси Мерці зрозумів, що запросив безтурботну людину, важку на підйом. І як тільки в нього зародилось погане передчуття, він відразу ж запросив ламу поворожити. Результат показав, що втрачене поселення можна буде повернути й навіть, можливо, дістати ще одне-два, тільки за це доведеться заплатити.

Коли запитали, чи загинуть люди, відповідь була — ні.

Чи витратиться срібло? Відповідь також була — ні.

Коли ж запитали, що ж це буде, відповідь була незрозумілою.

Оскільки домашні лами чогось не змогли прояснити, послали по живого будду з монастиря. Однак результат ворожіння вийшов той самий. Живий будда сказав, що він бачив квітку, схожу на іскру, однак на яку ціну вказує ця квітка, він не знає.

Туси Мерці наказав відправити уповноваженому Хуану двох інших дівчат і віднести валізу срібла. Цю справу він доручив виконати моїй матері. Він сказав до дружини:

— Іди ти, адже я не розумію, що на думці в китайців, тож доручаю цю справу тобі.

Матері сподобалось таке ставлення туси до неї, адже таким чином вона отримала право обходитись із людьми як дружина туси. До того, як стати дружиною туси, вона навіть і думати не сміла, що буде колись такий день, коли вона зможе сидіти на рівних поруч із такою поважною особою, як наш уповноважений. На другий день уповноважений сказав:

— Дівчата непогані, однак срібло заберіть. Наш уряд допомагає вам, чужинцям, не заради срібла, а заради мирного співіснування п’яти націй[40], заради порядку в Китайській Республіці. Що ж стосується цих двох дівчат, то я зауважив, що в цих варварських землях, таку справу не потрібно пов’язувати із суспільною пристойністю, щоб не образити вашу гідність.

Далі уповноважений запитав:

— Я чув, що пані — ханька[41]? Є багато справ, які ми незабаром вам доручимо. І хто знає, може колись ці землі перестануть бути чужинськими, а стануть вашим наділом.

— Що зараз вести мову про наділ? Якби ваші вояки не відібрали крамничку мого батька, я б сюди не потрапила.

— Це — зовсім не проблема, ми можемо все повернути, — відповів уповноважений Хуан.

— І життя можете повернута? Мої батьки обидва втратили життя.

Уповноважений Хуан не очікував, що його плани знайти спільника проваляться, тож сказав:

— О, то пані — справжній герой серед жінок! Прийміть мою шану!

Мати в цій справі дійсно виявила кришталеву чесність. Батькові вона сказала тільки, що уповноважений повернув срібло. Батько ж відчував безпорадність у цій справі, тож зціпивши зуби, сказав:

— Колись я вб'ю цього типа.

Прийшов уповноважений Хуан і сказав: