Читати книгу - "Гірка правда"

їх Королівством Галичини й Володимирщини (бо Волинь не стала австрійською). По-німецьки назва ця звучала "Галіцієн унд Льодомерієн". Після третього розчленування Польщі 1795 року до Австрії увійшли теж землі з Краковом, Радомом, Любліном включно, отже землі на захід від Галичини. З того часу землі, які увійшли до Австрії після третього розчленування Польщі, стали називати "Західною Галичиною", натомість території, що ввійшли до складу Австрії після першого розчленування Польщі, неначе автоматично стали називати "Східна Галичина". Цей термін є терміном розмовним, а не науковим, його не повинні вживати зокрема історики, як теж публіцисти.[8]

Коли говоритиму про Волинь, то матиму на увазі не всю історично-географічну територію, яку називають Волинню, а лише Західну Волинь, яка до 1939 року входила до складу Речі Посполитої Польщі.

З огляду на те, що програма ОУН з 1929 року наголошує на етнічність українських земель[9], стає потрібним проаналізувати це поняття. Зробити це треба тим більше, що у поняття "етнічних українських земель" ОУН вкладала й надалі вкладає вельми широкий зміст і в'яже з ним свою; стратегію - побудову Української Самостійної Соборної Держави. Слово "Соборна" вміщає "всі українські етнічні землі", причому воно іноді набирає імперіалістичного забарвлення, про що буде мова далі.

У світі, який нас оточує, немає нічого вічного, вже півтисячі років до нашої ери Геракліт з Ефезу (Ефеський) сказав: "Панта реї" - все на світі міняється. Коли виходити з теїстичної теорії філософії, то мусимо сказати, що саму людину, рід людський, створив Бог у якомусь часі на певній території нашої Землі. Коли виходити з матеріалістичної філософії, з теорії еволюції, то треба констатувати, що рід людський постав на якомусь етапі розвитку нашої Земної кулі й на якійсь території. Інакше кажучи: Не було так, що українці мали у своєму володінні таку територію споконвіку, поляки таку, а німці іншу тощо, бо самі українці, поляки, білоруси тощо, це продукт розвитку людства, його історії. В цьому контексті про "споконвічні" українські (польські, чеські тощо) землі можна говорити тільки умовно, причому слід теж мати на увазі, що процес поставання народів (націй) з племен, це довготривалий, складний процес, в ході якого не можна було говорити про якусь "національну свідомість". Навіть у час польського Січневого повстання 1863 року тільки у шляхти була розвинена національна свідомість, натомість польські селяни казали про себе: ми - цісарські (це про тих, які були під Австрією). Рід людський не поділявся від початку свого існування на народи, нації. Одну з історично відомих спільнот європейського континенту називають "індоєвропейцями". На території сьогоднішньої України в доісторичні часи, приблизно тисячу років до нашої ери, жили кімерійці, скіфи; приблизно 500 років до н.е. на цій території жили племена скіфів-орачів, алазонів, тирітів, а слов'яни в той час не були поділені на східних і західних, це були ще "праслов'яни", які мали свої поселення на території, що від басейна ріки Одра до Західного Бугу. Треба пам'ятати, що це був період після великої Мандрівки народів, тобто після періоду їх переміщення, в часі якого "нічию" Європу опанували племена англів, готів, бургундів, вандалів, візиготів, гуннів, франків, ломбардів, остроготів, саксів, слов'ян.

В процесі розшарування племен з одного боку стався поділ на західних, південних і східних слов'ян, причому поляків, чехів, словаків, лужичан зараховують до західних слов'ян; сербів, болгарів, хорватів, словенців, македонців, босняків і чорногорців - до південних слов'ян, натомість українців, білорусів і росіян - до східних слов'ян. З другого боку в племенах відбувався процес творення народів, тобто об'єднання ряду племен в один народ, причому ще довгі століття в масах не було свідомості належності до народу була натомість глибока свідомість племінної належності. Ця остання, коли йдеться про українців, навіть у наш час деколь по суті переважає національну свідомість. Доказом цього є проблема так званих русинів, яку зовсім непотрібно й штучно, необгрунтовано підтримує проф. Павло Магочі з Торонтського університету. Доказом сказаного є теж, на мою думку, тенденція галичан "приєднати" до Галичини решту України, яку вони, галичани, не зовсім і досі розуміють, якi намагаються накинути всій Україні галицький спосіі думання, галицьке розуміння патріотизму, яке, по суті, є несприйнятливим для всього українського народу націоналізмом. У цьому контексті вельми цікавими є міркування губернатора Галичини під час німецької окупації Отто Вехтера[10], про які буде мова в розділі про СС дивізію "Галичина".

Коли, отже, дивитися на проблему "етнічних земель" якогось народу, то до неї треба підходити з обережністю, бо немає, не може бути чіткого розмежування між населенням різних племен, які згуртувалися в окремі народи. Завжди є якась, ширша або вужча, смуга, яку слід називати міжетнічним пограниччям. До такої смуги я зараховую східну Холмщину, етноніми якої вказують на те, що там від багатьох століть жили поруч себе українці і поляки.

Сказане тут веде до висновку, що: а) історичні докази етнічності якихось земель завжди будуть хиткі, бо опонент кожночасно може пос лужитися контраргументом: "а ще раніше на цій території панували чи жили століттями інші племена"; б) немає можливості хоч би теоретично чітко розмежувати етнічні території. Тому ідеологія, яка заснована на меті побудувати державу на всіх етнічних землях обов'язково несе загрозу перманентних збройних конфліктів з сусідами.

Якщо йдеться про територію Польщі, яку ми називаємо Лемківщиною, то справді, як це видно з польських і українських карт,[11] це досить вузький клин, ширина якого становить іноді лише кільканадцять кілометрів, тривало заселений однорідним, тобто лемківським, етнічно українським елементом.[12] Про лемків буде мова в окремому розділі.

Комунізм (соціалізм). Говорячи про СРСР, я не буду послуговуватися такими термінами, як "комуністичний" чи "соціалістичний" режим, а говоритиму про "більшовизм".

Чому? Тому, що поняття "комунізм"