Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Чи любите ви Вагнера? 📚 - Українською

Читати книгу - "Чи любите ви Вагнера?"

231
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чи любите ви Вагнера?" автора Жан Саніта. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 55
Перейти на сторінку:
Тільки ти забуваєш про одну річ. Якщо вже всі, чи майже всі французи живуть з чорного ринку, то є такі, що йдуть на це, аби не пухнути з голоду, і такі, що збагачуються на цьому.

— Ти гадаєш, що «Морков'яне Волосся» збагачується?

— Я певен. Він не аферист, він просто гангстер. Заробляє і витрачає грошики на що заманеться. Бачила ж сама, як він вирядився. Дерев'яні підошви не для нього. Шкіряні черевички, панове! А його одежинка? Це тобі не ряднина, повір мені. І взагалі, він, вибачай, — покидьок. Ні, ти не захищай таких мерзотників, як він!

— Таких менше, любий Кай.

Жюль Грак обережно поклав руку їй на плече.

«Що за дівчина, боже ти мій! Наївна, чиста і водночас така рішуча і принадна».

Він відчув під рукою вогке хутро її шубки, потім несміливо торкнувся волосся і шиї. Як це невимовно хороше!

— Кай?

— Кгм… що?

— Руку!

Він з жалем скорився.

Думка ця осяйнула його одразу. А чому б і ні? Звичайно, вона погодиться. Навіть коли і відмовиться, то все одно мовчатиме.

— Що б ти сказала, якби я запропонував тобі виконати якесь доручення для руху Опору, Марі-Те?

Вона глянула на нього і не відповіла. Що це він, серйозно чи глузує? Ніколи не знаєш його настрою.

Вони підійшли до майдану Деліль. Трамвай прогуркотів повз них і обляпав розталим снігом. З-під дуги бризнули іскри, промайнуло обличчя водія, що протирав запотіле скло.

Жюль Грак відчув вагання Марі-Те.

— Я кажу цілком серйозно, моя люба. У мене теж є доручення в організації. Тобі потрібні докази? Гаразд! Що ти подумала про газету, яку знайшла у себе в кишені, в роздягальні?

— «Овернський патріот»?

— Так.

— Отже, це ти…

— Від тебе нічого не можна приховати. Так, це був я.

— Значить, ти в організації руху Опору?

— Весь, з усіма тельбухами. Я відповідаю за редагування, тираж і розповсюдження газети, за всі пропагандистські матеріали.

Вона все ще вагалася. Жюль почав нервувати.

— О боже! Навіщо я тобі сказав це?

— Так, звичайно, але…

— Але… що «але»? Ніяких «але». Я учасник Опору і пропоную тобі вступити до нашої організації. Ти можеш погодитись чи відмовитись.

Несподівано для себе вони помітили, що спинилися просто перед будинком вішійської міліції. З-під арки під'їзду з рожевого і чорного граніту, припорошеного снігом, на них дивився вартовий в плащі і з автоматом через плече. Жюль Грак потяг Марі-Те на протилежний бік вулиці, обережно минаючи брудні калюжі.

Лише опинившись на площі, вони перевели подих.

— То як? — запитав Жюль Грак.

— Я згодна вам допомагати.

— Я був певний в цьому. Однак ти мусиш знати, що справа ця ризикована, в разі чого — арешт, тортури і смерть.

— Знаю.

— А як твій старий?

— Я завжди роблю так, як мені подобається.

— Ти розповіси йому?

— Ні!

На мить він заплющив очі.

— Чи все ти зважила?

— Зважила!

— Чудово!

— Батько мій читає їхню газетку «Майбутнє» і любить Вагнера. Він «лояльний громадянин». А нам це на руку, правда ж?

— Безперечно.

— Стривай! Він не колабораціоніст, йому можна довіряти.

— Добре. Скажу, чого я чекаю від тебе. Вже сьогодні. Ти маєш вільну годину після полудня?

— Але ж я…

Він посміхнувся. Він знав, що вона хотіла сказати, і випередив її з лагідною іронією.

— Ні, Марі-Те, як кажуть, ти ще не виголосила присяги перед ареопагом старійшин. Наказувати я не можу, але гадаю, що на честь твого хрещення ти погодишся виконати прохання. Адже ти член руху Опору.

І додав серйозно:

— Запам'ятай, ми не силуємо нікого, розумієш? Кожен член організації, що привів свого знайомого, відповідає за нього. І ця відповідальність надто серйозна, щоб ставитись до цього легковажно.

— Я розумію.

— Гаразд. Чи нема у тебе когось на прикметі, в кого ми могли б розмістити підпільну друкарню, гектограф, шрифти і інше? Нам треба якесь ізольоване приміщення або ж сарай у відлюдному закутку.

— Є.

— Люди надійні?

— Це у мене вдома.

— У тебе? А твій батько?

— В нашому садку є сарай. За двісті метрів від будинку, в садибі. Там всілякий старий мотлох. І соломи повно. Садибу і сарай ми заорендували в одного старого, він трохи займався садівництвом. Після його смерті туди ніхто не ходить. Навіть батько. Правда, двері на ключ не замикаються, але ми можемо почепити замок.

— А як квартал і сусідні вулиці?

— Окремі садиби. У двох інших будинках в глухому закуті вулиці живуть пенсіонери.

— Це далеко від сарая?

— Кількасот метрів.

— Розкішно! На машинці ти вмієш клацати?

— Трохи.

— А на гектографі, мабуть, ніколи не доводилось?

— Ні, але я навчуся.

— Можна пройти в сарай так, щоб не помітив твій батько?

— Ні! Наша покоївка і куховарка мадам Тьєрі іде одразу після п’ятої години. Вечерю готую я сама.

— А в разі потреби ти зможеш передрукувати і розмножити матеріал між п'ятою і восьмою годинами?

— Зможу. Якого характеру матеріал?

— Прокламація.

— І скільки ж їх треба за цей час зробити?

— Чотири чи п'ять тисяч. Розкладеш їх потім в пачки по п'ятсот. Віднесеш потім одному продавцеві, адресу я тобі скажу. Він тебе знатиме як… А й справді, яке підпільне ім’я ти візьмеш собі?

1 ... 14 15 16 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чи любите ви Вагнера?», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чи любите ви Вагнера?"