Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

Замок графа Йогана Форнскі

— Йоган, що відбувається?

— Я нічого не розумію, — відповів граф, не відриваючись від вікна.

— Чому вони не їдуть?

Раптом Марі скрикнула та затиснула рота долонькою, показуючи через вікно на стіни замку:

— Йоган, дивись.

Граф повернувся у напрямку, вказаному дружиною, й сам завмер.

По фортечних стінах, мов комахи, спускалися дивні бліді й худі істоти.

Щойно охорона герцога помітила їх, вони кинулися вперед.

Бій навіть не встиг зав'язатися; варто було чудовиськам доторкнутися до своїх жертв — люди завмирали в найнеймовірніших позах, наче їх щось заморожувало.

Двері диліжансу відчинилися, з нього вийшла висока, така ж бліда, як і істоти, що напали, дівчина в дивному одязі. Вона звалила тіло Яни на чудовисько, яке підскочило до неї, і в супроводі своїх спільників попрямувала до воріт. Ті самі собою відкрилися й зачинилися, як тільки двір покинула остання дивна істота.

В ту мить, як переляканий граф нарешті вийшов на вулицю, двері чорного диліжансу відчинилися й звідти випав герцог. Блукаючи шаленим поглядом, сопучи як кабан, він кинувся до графа:

— Де вона?

— Це питання я хотів поставити вам, герцогу. Куди забрали мою гостю?

Герцог загарчав і відштовхнув розгубленого графа.

— Грегу, що тут сталося?

Але відповідь герцог почути не встиг, оскільки в ту саму мить, впав прямо в сніг втративши свідомість.

Герцога занесли до вітальні, поклали на диван. Решту людей розташовували на кріслах або в сусідніх кімнатах. Навколо метушилися слуги, прийшов лікар. Він уважно оглянув герцога, проте лише безпорадно розвів руками:

— Я не знаю, що з Його Світлістю. Можливо, вам краще було б звернутися за допомогою до леді Яніни.

При згадці імені Яни герцог здригнувся та розплющив очі.

— О, повір, Сарикан, — зло прошипіла у відповідь графиня, — я б із задоволенням це зробила, якби леді Яніна була тут. Від тебе користі як від козла молока.

Герцог Сандр спробував піднятися, але лікар тут же з протестом замахав руками:

— Ваша Світлість, вам не можна вставати.

— Пішов геть, — відрізав герцог Сандр. — Грег!

На рик герцога відразу підскочив невисокий, але міцний чоловік.

— Так, Ваша Світлість.

— Що сталося?

— На нас напали, — почав доповідь Грег. — Не люди, дивні білі істоти перелізли через стіни та накинулися на нас. Що було далі, ніхто не пам'ятає. Коли я прийшов до тями, побачив, що наші люди стоять як замерзлі. Потім ви вийшли з екіпажу й знепритомніли.

Герцог важко дихав, збираючись із думками:

— Відправ двох слідопитів — нехай дізнаються, як далеко та куди вони пішли.

— На жаль, це неможливо, Ваша Світлість, — герцог здивовано глянув на свого доповідача. — Хуртовина.

Відштовхнувши Грега, чорний герцог тяжко підвівся та попрямував до виходу.

Граф Форнскі хотів піти за ним, але Грег застережливо виставив уперед руку й похитав головою. Йоган зрозумів: зараз краще не втручатися.

Герцог Сандр широко відчинив двері, у хол увірвався вихор колючого снігу. Мело так, ніби стара відьма вирішила влаштувати генеральне прибирання. І це за мурами. Що діялося на відкритому місці — навіть важко уявити.

Сандр у безсилій люті стукнув кулаком об одвірок дверей:

— Будьте ви прокляті, духи лісу!

Повернувшись до вітальні, герцог коротко кинув:

— Граф, мені треба з вами поговорити.

— Ходімо до мого кабінету, — спокійно відповів Йоган, але Марі, почувши його відповідь, здригнулася та злякано обернулася. — Не хвилюйся, люба, ми просто обговоримо ситуацію, що склалася.

Щойно двері кабінету зачинилися, граф відразу накинувся на герцога.

— Спробуйте пояснити, що тут відбувається!

— А може, це ви, графе, поясніть, що за дивна гостя була у вашому домі? — не поступався по грізності герцог.

— Я? Ваша Світлість, ви знущаєтесь? Леді Яніна чекала на вас два тижні. А коли ви, нарешті, з'явилися, то замість того, щоб нормально порозумітися з дівчиною, почали казна-що кричати в моєму домі, забрали леді на ніч дивлячись, не давши моїй дружині нормально попрощатися з гостею. Потім з вашого екіпажу — зауважте, не з мого будинку, а з вашого екіпажу — її волоком, непритомну витягла якась істота та повезла в невідомому напрямку. При цьому ВИ весь час були присутні в цьому екіпажі, й попри те, що дівчина знаходиться під вашим захистом, дозволили якимось чудовиськам забрати її, а тепер висуваєте мені претензії.

— Але при цьому все це відбувалося на вашій території, — примружив очі герцог.

— Якби леді Яніна не заборонила мені втручатися… — скипів Йоган.