Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Одна ніч, Ясміна Лав 📚 - Українською

Читати книгу - "Одна ніч, Ясміна Лав"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одна ніч" автора Ясміна Лав. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 55
Перейти на сторінку:
Глава 8

Аліса

 

Глава 8

Аліса.

 Чому він знову з'явився у моєму житті?
Навіщо?
Невже в цьому місті більше немає готелю? 
Якого біса доля знущається з мене?

Потрібно взяти себе в руки і вийти з роздягальні.

Сьогодні був перший день моєї практики, і він закінчений. Дістаю із сумочки телефон, тому що вирішила на час практики не брати його із собою. Пропущений від матері. На ходу набираю номер.

-Донечко, люба, привіт.
-Привіт, мам.
-Не могла тобі ніяк додзвонитися. Як минув перший день на роботі?
-Це тільки практика, мам. Можливо, мене й не візьмуть.
-Мила, та що ти. Вони будуть повними ідіотами, якщо не візьмуть таку прекрасну дівчинку.

Усміхаюся, і на душі світлішає. Чую, що голос у мами радісний, отже, є хороші новини.

-Як Дімка?
-Зробили операцію.
-Як?! Вже? Я думала, ще будуть аналізи якісь...
-Анатолій Борисович із кимось поговорив і все зробили швидко. Вранці вже були всі результати і слава богу - ідеальна сумісність. В обід уже розпочали операцію.
-Як він зараз?
-Спить .... Ще не прокидався після наркозу. Але лікар сказав, що це нормально.
-Мамо, я зможу приїхати тільки у вихідні ... тому що ... - не встигаю договорити.
-Все нормально. Ми розуміємо. Мила ... скажи, де ти знайшла гроші?
-Мам ... Я їх заробила. Все добре.
-Донечко .... Ти говорила що заробила, але як, де ...?

Як би я хотіла розповісти їй все, але ніколи не зможу ...
На очах з'являються сльози і я швидко витираю їх.

-Вибач, матусю. Мені треба йти...
-Добре, люба. Чекаємо на тебе в суботу.
-Бувай, мамо. Я тебе люблю. І Дімку теж.
-І ми тебе, Алісочко.
  ***
Я стою в холі, майже біля самих дверей. Надворі починає капати дощ.

-Тільки цього мені не вистачало .... - вимовляю ледве чутно.
І так бридко на душі, а тут ще й погода ... 
Зітхаю і роблю крок до дверей.

-Я можу підвезти.
І від цього голосу все тіло вкривається гусячою шкірою. 
Боковим зором бачу, що він стоїть поруч.

-Спасибі не потрібно.

Роблю ще крок і двері відчиняються.
Швидко виходжу і розумію, що погода зовсім зіпсувалася. Дощ ллє як із відра, та ще й вітер додався. Начебто літо закінчилося за секунду.

-Моя пропозиція все ще в силі.

Та чого він причепився до мене?!
Намагаюся не помічати присутність Артура, але скажемо чесно, виходить погано.
Він діє на мене дивно. З одного боку - його рухи, його запах ... наче вогонь, на який, так і хочеться полетіти.
Але з іншого- кожне його слово завдає мені болю. 
І в його присутності я відчуваю себе повією, яку він купив...

-Аліса .... - чоловік торкається моєї руки і мене начебто вдаряє струмом.

Відскакую як ошпарена і біжу вниз сходами.
Майже не бачу вулиці через зливу, але не зменшую темп. Я навіть не впевнена чи в правильний бік я біжу...
Але зараз це хвилює мене найменше.

Бачу попереду порожню автобусну зупинку та забігаю під дах. Я вся мокра, з одягу та волосся капає вода, а по щоках ллються сльози. 
Не можу зупинити себе, сідаю на холодну лавочку і ридаю.

Не знаю скільки я так просиділа, обіймаючи себе, але коли мене перестало трусити від ридання і я змогла підняти голову - дощ вже закінчився.
По вулиці ходили люди, а за хвилину під'їхав автобус. І на щастя, саме той що мені потрібно.
   ***
Заходжу до своєї кімнати і Ліля піднімає на мене очі.
Схоплюється з ліжка і підбігає до мене.

-Аліска! Що з тобою,?!
-На вулиці дощ....
-Та ти ж вся тремтиш. Захворієш ще. Швидко знімай все це, одягайся тепліше та під ковдру. Потрібно ноги пропарити... - подруга кидає мені на ліжко з шафи спортивні штани на флісі і в'язаний светр.
-Ліля, все нормально.
-Швидко, я сказала. А я пішла шукати тазик.

Вона виходить із кімнати, а в мене немає сил навіть рухатися. 
Спочатку я хотіла просто завалитися на ліжко, але потім згадала що мені ще довго спати на цьому матраці і все ж таки переодяглася.
   ***
Прокинулася я вже вранці. 
Ліля сказала що будильник давно продзвенів, а я навіть не почула .
Вникаючи в сенс її слів, стало ясно, що в готель я запізнилася.
Відмінний початок дня.
   ***
Сидячи в автобусі, намагаюся спокійно поставитися до того, що, швидше за все, знову побачу Артура.
Він заселився на три дні. Я ще вчора перевірила.
Під прізвищем нашого адміністратора.

Як я зрозуміла, вони хороші друзі... Дивно... Чому не під своєю?
Та гаразд.. Яка мені різниця.
Аби швидше зник з мого життя.

-Левінська! - чую своє прізвище, забігаючи в двері готелю.

Дивлюсь на всі боки і біля ліфта бачу Елеонору Сергіївну.
Ну ось ,дідько! Що за день такий?...
Секунду стою на місці, але потім все ж таки прямую до директора.

-Доброго ранку, Елеонора Сергіївна.
-Яка зараз година,?
-Вибачте, будь ласка..... Просто сьогодні... Так вийшло.
Це більше ніколи не повториться.
-Це не повторитися, тому що якщо я дізнаюся, що ти запізнилася знову, твоя практика тут буде закінчена.
-Елеонора Сергіївна я...
-Це все. Іди до кімнати відпочинку. Там ваша група.

Жінка дивиться на мене так, що здається просвердлила дірку в мені.
Ось так потрібно налагоджувати стосунки з начальством... 
Блін.
Іду коридором, до моєї групи і навіть бажання тут працювати пропало ...
Все якось навалилося .... 
Ще й ходи тут, постійно обертаючись ...

Не встигаю подумати про Артура, як позаду мене хтось хапає за талію і тягне до стіни.
Вже хотіла покликати на допомогу, але тут переді мною з'являється Ваня і ірже, як кінь.

-Маніяка злякалася? - кривляючись, каже хлопець.
-Ваня, Ти зовсім ідіот?
-Так годі тобі .... Вибач. Пожартував я... Тебе де носить?
-Я це .... Проспала, загалом ...
-Ну йдемо, соня. Мене по тебе відправили.

Хлопець обіймає мене і веде коридором.
Ваня дуже милий хлопець. Симпатичний, смішний.... І залицятися  намагався на першому курсі, але я одразу відрізала – друзі.
Я до нього нічого, крім дружби, не відчуваю. І брехати нема чого.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 14 15 16 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одна ніч, Ясміна Лав», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одна ніч, Ясміна Лав"