Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

Святослав

Божевільна ніч, у якій ніяк не вдається заснути. Дівча викликає у мене такий азарт, як початок бою. Прямо тремтить все всередині, здається, навіть волосся наелектризоване. Енергія просто зашкалює, вимагаючи дій та виходу. Доводиться всю ніч лупити грушу, але все одно не допомагає. Не той вихід цієї енергії, ой зовсім не той!

На ранок я все-таки завалююся спати, розуміючи, що тільки розпалююся замість того, щоб розслабитися. І, як пацан, прокручую в голові кожен кадр учорашнього дня, в якому є Лєра. Ось вона з'являється перед очима зі своїми офігенними губами, які хочеться цілувати, - жадібно, рвано, ось перекладає ногу на ногу, ось дивиться на сморчка так ... Я б , напевно, збожеволів, якби вона на мене так дивилася, - довго , уважно, ніби нічого іншого ось прямо зараз і не існує! Прокручую в голові кожне слово і навіть, здається, починаю говорити з нею вголос.

Ось це ти, Бурін, дожився! Завів собі уявне кохання, прямий як прищавий шмаркач! Ну, не тягне до тебе дівчину, та й подумаєш! Що, тобі інших мало, які зовсім не проти? І дивляться вони на тебе ще дужче, ніж вона на нашого викладача!

Ну так. Тільки от із іншими чомусь усе не те. Чи я просто мало пробував? Усе! Даю собі завдання викинути це незрівнянне створіння з голови! Прямо ось із завтрашнього ранку і почну. Хтось же має перебити цей дивний потяг! Значить, пробуватимемо! Теж мені, подумаєш, новенька! Ніби в неї однієї прямо у всьому всесвіті блакитні очі та такі круті стегна! І чого це я так завівся?

Рита вже явно пройдений варіант - з нею було не те, що не пристрасно, а навіть нудно. Хоча вона, звичайно, зручна, але якась нежива. Прямо як домашній капці. Потрібно буде приглянути собі щось новеньке з самого ранку, інакше зовсім дах зірве від усіх цих думок про Лєру! І від нескінченного стояка, що ці думки викликають!

Ранок почався похмуро і зовсім не радісно. Голова гула, як мідний чан, по якому з усієї дурі б'ють чимось важким, а очі сльозилися. Благо, холодний душ хоча б допоміг скинути фізичну напругу, що не влазить з самого ранку в жодні штани. Але все одно я почуваюся, як після справжньої м'ясорубки.

Настрій змінюється лише біля універу, коли я, навіть не припарковавшись, чіпляю поглядом Еда. Оооо! Здається, у когось була нічка набагато вдаліша за мою! Принаймні, він, блаженно й напівп'яно либиться, притискаючи до себе з обох боків шалені ноги... Вірніше, двох шикарних рудоволосих близнючок з ногами від вух і такими короткими спідницями, що реально помітні тільки ноги і густі довгі гриви, які, між іншим, у тому випадку, прикривають набагато більше, ніж ті самі спідниці!

Ед у нас, взагалі, як усі творчі люди, справжній романтик. На відміну від мене, він здатний щоночі закохуватися і ходити весь день, сп'янілий своєю любов'ю, дивлячись на все трохи очманілими очима. Щоправда, розлюбляється він так само швидко. Але це йому зовсім не заважає, тому що й години не минає, щоб він, раптом охолодивши всі почуття до чергової пасії, не знайшов собі новий ідеал, завдяки якому його світ знову розквітає яскравими фарбами. Що ж, у кожного, як кажуть, свої дурні, таргани і свій наркотик. Для мене - це пристрасть і адреналін, а для Еда - нескінченна закоханість.

- Я так дивлюсь, ти знову не виспався! - посміхаючись на всі тридцять два, Ед глянув на мене щасливими очима, від чого я й сам мимоволі посміхнувся. Ні, він, звичайно ж, гад, але, сука, чарівний! І такий щирий щоразу, що просто неможливо йому не посміхнутися, ніби заряджаєшся трошки його радістю.

- А ти, схоже, виспатися навіть не намагався, - бурчу я, простягаючи другу руку.

- Вночі сплять тільки зануди та старі, - посміхається Ед. - Ну, або ми, нормальні, але тільки після того, як безсонних ночей накопичитися дуже багато і нас просто вирубає. Але це не береться до уваги.