Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

Дівчата!!! Ну дуууже чекаю на ваші лайкі, якщо історія вам подобається!!! Тоді і продочкі будуть виходити набагато частіше!!! Ви- моє натхнення! Люблю вас!

* * * *

- Гаряче снилося? - єхидно привіталася зі мною сусідка по кімнаті, варто було мені тільки розплющити очі. - Ти так стогнеш, прямо саму пробирає! Не слабко, здається, тебе вчора Бурін обробив!

Ні. Я не піддаватимуся слабкості. Швидко ховаю під ковдрою затремтіли руки і міцно стискаю кулаки. Вдих- видих. Здається, голос уже не затремтить. Ну, я сподіваюсь.

- І тобі доброго ранку, Ріммо, - намагаюся посміхнутися якомога невинніше. Мені ще з нею жити, хай навіть і всього тиждень, так що найкраще прикинутися дурочкою замість того, щоб розплакатися або випалити зараз все, що я про неї думаю. – Знаєш, все-таки зміна оточення – той ще стрес! Ось усю ніч кошмари й снилися. Думаєш, це все так просто?

- Ну-ну, - хмикнула Рімма, знизавши плечима. Але, благо, розвивати свою тему не стала.

Прошкандибав у душ, я все-таки розплакалася. Ну, не залізна я, так, а що вдієш? Холодна глузлива ворожість у спину взагалі нікому ще настрою не додавала. Божечко, і за що мені все це? І ще невідомо, як вона поведеться в групі! Може, набалакає іншим казна-що, і на мене, як удома, всі почнуть пальцями показувати! І Бурін цей, хто його знає, як вчинить! Ніби мало того, що він до мене вчора чіплявся!

- Ні, Лєрко! - твердо заявила я сама собі в дзеркало. - Ти не здасись! Ти просто не маєш права все це втратити!

Тому що… Бо в цьому ж – усе моє майбутнє. І, якщо я не закінчу університету і не знайду нормальну роботу, нічого кращого, ніж усе життя бути офіціанткою і відбиватися від різної п'яні мені просто не світить! А тому…

- Привела себе до ладу і пішла на пари! З гордим виглядом та піднятим підборіддям!

Доведеться дивитися всім у вічі, не опускаючи очей. Що б вони там про мене не думали та не говорили! І почну я прямо зараз, з Рімми! Ну, і в глибині душі сподіваюся, що цей самий Бурін не відноситься до найдбайливіших студентів і на парах з'являється нечасто... Якщо пощастить, то я найближчими днями, може, і взагалі з ним не побачусь... А потім усі про все, може, і забудуть…

Підфарбовую очі, - вистачить вже виглядати блідою міллю, прибираю волосся в тугий хвіст і одягаю своє улюблене і, як я сподіваюся, щасливе, блакитне плаття.

- Приготуйся, Лєрко! - Упевнено шепочу своєму відображенню. – Життя, – це бійка! І, якщо ти не вистоїш, тебе з неї просто змете, розмазавши в паштет!

З найрішучішим виглядом виходжу з душу. Але сусідки по кімнаті вже нема. Треба ж, упорхнула і навіть не стала чекати, а на пари-то нам разом! Ну що ж! Бійка-так бійка!