Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Драматичні твори 📚 - Українською

Читати книгу - "Драматичні твори"

239
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Драматичні твори" автора Іван Карпенко-Карий. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 149 150 151 ... 199
Перейти на сторінку:
у мене плинув, як одна година: веселість Івана Макаровича, його глибокий юмор, його співи довго ще лунатимуть у моїм серці!

Хвиля. Чуете? Отак всі жінки йому співають. Щасливий!

Маруся. Івана всі люблять, і мені то мило.

Іван. Не завидуй, брат... А знаєте, Наташа, сучасним рецензентам не вадило б поучитись у вас писать рецензії... Жаль, що ви не пишете, а з вас був би приятний для акторів рецензент.

Михайло. Ха-ха-ха!

Наташа. І зовсім не смішно! Приїдете до нас — будуть ще кращі рецензії. Наш учитель словесності прекрасно пише.

Михайло. Учителям гімназії заборонено писать дурощі.

Н а-т а ш а. Я попросю — і буде писать.

Хвиля (до Карпа). Ви, видимо, хлібороб?

Карпо. Хлібороб. Тепер діти вже працюють, а я дозволив собі перший раз в житті покинуть землю, щоб покупатись в морі по совіту лікарів.

Хвиля. І що ж, помогло вам море?

Карпо. Як бабі кадило. Що раз зогісуєш, того вже ніколи не поправиш.

Іван. І не тілько в здоров’ї, а і взагалі?..

Карпо. Природа не йде на компроміси.

М а р у с я. І я так думаю.

Наташа. Здається, вам, Іван Макарович, немає на що скаржитись: ви — цільна людина! Я рідко бачила таких.

Михайло. Недавно ти це саме казала учителеві словесності.

Наташа. Ну так що ж? І Тарас Петрович людина цільна — високого росту, брюнет, красивий.

Михайло. Та так. Тільки що ці ознаки до цільності натури мало стосуються.

Н а т а ш а. Відчепись, педант! Іван Макарович, а коли ж ви до нас приїдете?

Іван. На різдво.

Наташа. Ой, як довго ждать! Дожидаючи вас, наша публичність буде дні лічить.

Хвиля. Особливо ви.

Михайло сміється.

Н а т а ш а (глянула на Михайла, з низ пула плечима. До Хвилі). Ви угадали.

Хвиля. Як бачу, ви велика поклонниця талантів.

Н а т а ні а. О, я умираю за сценою, особливо коли в театрі грають такі артисти, як Іван Макарович.

І в а н. Мені вже страшно! Ви ще не бачили мене на сцені, а зарані уявляєте собі щось надзвичайне; це може дуже пошкодить вражінню: коли ждеш багато, то одбираєш дуже мало

Наташа. Я жду того, що можливо взяти, і надіюся, що візьму і вип’ю повну чару#

Михайло сміється спокійним сміхом.

Іван (з чаркою в руці співає; всі наливають і помагають співать).

Повнії чарки всім наливайте,

Щоб через вінця лилося,

Щоб наша доля нас не цуралась,

Щоб краще в світі жилося і т. д.

(По скінченню пісні.) За ваше здоров’я, дорогі мої!.

Наташа. Браво, браво! (Підбіга й цілує Івана.)

Карпо (дивиться на часи). Пора. (До Марусі.) Дозволяєте?

Маруся киває головою. Встають.

У мене все готово, а от і фурман під’їхав. (Цілується з Іваном.) Прощай, брат! Спасибі тобі за все! Не минай же старого гнізда. Мама сильно за всіма вами сумує, а особливо тепер, коли тато помер і вона зосталась сиротою. Знаєш, проживши п’ятдесят літ вкупі, чесно, злилися душами в одну істоту, а потім раптом одного не стало... і мов тебе розрізано надвоє, і ти щодня чуєш незалічиму рану. Тяжко бува дивитись на її очі, повнії якоїсь невимовної журби!

Іван. Приїду, хоч би там що! Я тобі напишу. Поцілуй маму, Явдоху, Василину, Демида, усіх, усіхГ

Карпо. А ти, Михайло? Може б, тепер оце зо мною заїхав; крюк не великий.

Наташа. Заїдемо, Миша!

Михайло. Ніяк не можна, післязавтрього екзамени... Сам знаєш, як же без директора... Я ж одпуску не брав.

К а р п о. Та так. Прощайте! (Цілується з Марусею.) А ви до нас, з дітьми, погостювали б!

І в а н. А що ти думаєш, Марусечко? Я з тобою спишуся, і ми з’їдемось укупі до Карпа.

Маруся. З радістю, якщо діти будуть здорові!

Наташа. Ви напишіть мені — коли, то й я приїду.

Іван. Добре.

Карпо. Прощайте, бувайте здорові!

Іван. Кланяйся всім!

Маруся. І від мене!

Карпо. Спасибі. (До Михайла.) Не гайтеся! (Вийшов.)

Михайло. Ну, до побачення! (Цілується з Іваном, цілує в руку Марусю і йде.) Спасибі за все! (Попутно

Хвилі.) Будете в нашім городі, прошу не минать моєї хати. Приятелі брата — мої приятелі. Наташа, Карпо жде.

Наташа. Підожде. Що ж я, не прощавшись, піду? Прощайте, Марія Даниловна! Просимо до нас на різдво 5. (Цілується.) Іван Макарович, до приятного побачення! (Цілує його, йде й обертається.)

Михайло. Наташа, Карпо жде! Опізнимось!

Бата ш а (на порозі). Я так зріднилась з вами (чуть сльози), що прямо-таки розлучатися пе хочу, а мушу... (Витира очі.) До побачення!

Всі виходять. Прислуга, що раніше почала приборку, виносить деякі пакунки, вертається і кінча своє діло.

ЯВА VI

Катря і Пріська, потім Іван, Маруся і Хвиля.

Пріська. А скільки вони тобі дали?

Катря. Генерал — карбованця, генеральша — два, той мугиряка — четвертак.

Пріська. І мені так само дали.

Катря. Спасибі й за те. Буде чим почастувать коваля і Махметку... Тілько що Махметка не п’є: їм заборонено.

П р і с ь к а. Та бреше! Якби люди не робили того, що їм заборонено, то дуже б сумно жилося!

Іван, Маруся і Хвиля, вертаються.

Марія Даниловна! Махметка хоче найнятись до нас у двір за сторожа.

Іван. О, сторож вірний.

Маруся. Надежний. Нехай приходе. Приносьте, дівчата, решту білизни...

к ч

Дівчата вийшли.

І в а н. А я приляжу, бо рано встав, утомився. Сон перед обідом — золотий. А ти, Платон, обідаєш з нами?

Хвиля. Може.

Іван. Так я з тобою не прощаюсь. (Виходить.)

ЯВА VII

ХвиляіМаруся.

Довга пауза. Маруся переклада речі і кладе їх в скриню; дівчата вносять гладжені сорочки, кладуть і виходять.

Маруся. Чого ж ви мовчите? Розказуйте, що бачили цікавого у світі.

X в и л я. Ви не любите слухать тога, що я говорю, а я так переповнений одною думкою про вас, що мені нічого більше в голову не лізе.

Маруся. Ну, то читайте он журнал; а то ви слідкуєте за моїми рухами, і я не можу спокійно робить свого діла.

Хвиля. Дозвольте ж хоч дивитись на вас!

Маруся. З вами можна потерять і святе терпіння! Ви нахаба, яких я ще не бачила!.. Якби я не була певна в своїх моральних силах, то розказала б все Іванові.

Хвиля. Розкажіть. Він викличе мене на поєдинок, і я його

1 ... 149 150 151 ... 199
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Драматичні твори», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Драматичні твори"