Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Драматичні твори 📚 - Українською

Читати книгу - "Драматичні твори"

239
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Драматичні твори" автора Іван Карпенко-Карий. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 150 151 152 ... 199
Перейти на сторінку:
уб’ю.

Маруся. Фу, противний! Що з вами сталось?

X в к л я. Я вас люблю безумно?

Входе Пріська.

Пріська. Марія Даниловна, Махметка тут.

Маруся. Клич.

Пріська вийшла.

Дуже рада, що так сталось. Я замкну двері перед вами і для охрани поставлю сторожа Махметку.

X в и л я. Не забувайте, що татари золото люблять.

Маруся. Не міряйте всього золотом. Махметка преданий мені чоловік, і за його плечима я буду тут сидіть, як у фортеці.

Хвиля. Нема такої фортеці, яка б після довгої осади не здалась.

Входе Махметка, на вид сильний чоловік.

Махметка (кланяється). Доброго здоров’я!

Маруся. Здоров, Махметка! Ти хочеш нанятись сторожем до мене?

Махметка. А чого ж пе хотіть? Настояще хочу!

Маруся. Ми тут самі баби зостаємся, то ти нас будеш стерегти не тілько від злодіїв, а і від злих мужчин.

Махметка. Махметка сам злий, його знають: раз-два — і через паркан сторч головою!

Маруся. Мені такого і треба. Маєш десять карбованців у місяць і харчі. Згода?

Махметка. Маєш вірного пса.

Маруся. З сьогоднішнього дня і зоставайся.

Махметка. Я вже зостався. Будеш довольна. (Виходе.) Махметка слово держить!

Чуть дзвінок.

Маруся. Відчиніть двері.

Хвиля, До речі, подивлюсь, чи міцний замок. (Іде.)

Двері відчиняються, і показується ефектна, красива артистка Вані п а.

ЯВА VIII

Ті ж і В а н і її а.

Вані на (на дверях). Простіть! Подзвонила і хотіла ждать, коли дивлюсь — двері не замкнені, і я увійшла. (Підходе.) Вибачайте, може, не в пору? Артистка Ваніиа. А ви, певно, Марія Даниловна, жінка нашого знаменитого артиста?

Маруся. Так.

В а ні на (обніма і цілує). Дуже рада з вами познакомитесь. Ми з Іваном Макаровичем служимо в одній трупі. Хвиля. Давно?

В а н і н а (глянувши на нього, до Марусі). їду на сезон і забігла спитать, коли їде Іван Макарович.

Маруся. Сьогодні. Прошу сідать.

В а н і н а. Познакомте.

Хвиля. Копитан власного судна.

В а н і н а. Моряк?

Хвиля. По сухому путі судном не плавають. (Ідучи мимо Марусі.) Одна з багатьох.

В а н і н а. Що ви сказали?

Хвиля. Нічого, я кашлянув.

В а н і н а (сміється). Оригінальний кашель.

Хвиля. Морський!

Ваніна (сміється). Так Іван Макарович їде сьогодні? Дуже рада, що матиму попутчика.

Хвиля (під ніс). Приятного для серця.

В а н і н а. О, та у вас сухий бронхіт!

Хвиля. Застарілий, хронічний.

ЯВА їх

Ті ж і І в а її, з маленьким своїм синком на шиї, скаче конем.

І в а н. Гоп, гоп, гоп! Тгір! О! Людмила? А ти де тут взялася?

Ваніна (протяга йому руку). Тільки що приїхала. Іван. Руки занять Де ж була?

Ваніна. На дачі Ракофукса, брала морські ванни. їду на сезон і заїхала провідать вас.

Іван. Я зараз. Здам пасажира няні.

Маруся. Чому ж не одпочиваєш?

Іван. Ліг — не спиться! А тут Івасик прийшов... Ну, козак, держись, візьми батька за чуба! Так. Гоп, гоп, гоп! (Скане конем за двері.)

Ваніна. Ах, яка чудова картина! І хто б подумав, що великий артист Іван Макарович такий примірний сім’янин? У мене сльози на очах!

Хвиля. У вас на мокрім місці очі.

Ваніна. Моряк привик до води, і йому скрізь мокро, тільки душа, очевидно, суха і не почува сімейних радощів.

Хвиля. А ви сімейні?

Ваніна. Я женщина і артистка: ілюзії легко находять стежку до нашого серця.

Хвиля. Зрозумів! Іван грає роль батька, а ви плачете?

Маруся. Даремно! Іван прекрасний сім’янин і благородний батько перш усього, а потім вже артист.

Хвиля. І поет...

Маруся. Щоб ви знали! Одно достоїнство не виключає другого, а тілько доповня і робить чудовий, гармонійний акорд, який чарує душі всіх!

Ваніна. Правда, свята правда! (Цілує її). Іван Макарович ніжний, благородний чоловік, а через те загальний кумир.

Хвиля. І ваш?

Ваніна. І мій! Ха-ха-ха! У вас, власне кажучи, язичний бронхіт, вам би не вадило полічитись!

Хвиля. Тут нема добрих лікарів. Один, правда, єсть; коли ж і той, під впливом поезії, не хоче практиковать! Може б, ви взялися полічить мене?

Ваніна. Приїжджайте до нас у Харків, там ми вас скоро вилічимо.

Хвиля. Боюсь, щоб мій бронхіт не обернувся в карманну сухоту.

В а н і н а. А мені здається, що вам нічого боятись: у вас і зараз, певно, карманна сухота. Ха-ха-ха!

Хвил я. Хто сам сміється своєму остроумію, той не ост-роумний!

Маруся (засміявшись). Еге, ви вже ображаєтесь! Явна признака, що сіли на міль.

Хвиля. На такій мілі сидіть приятно.

Ваніна. Ха-ха-ха! Де ви його взяли? Єй-богу, оригінальний моряк! Я дуже люблю оригіналів.

X в и л я. А я дуже люблю гарних жінок!

Ваніна (до Марусі). З ним не заскучаєш!

Маруся. Докучить!

Входе Іван.

Ті ж і Іван.

Іван, (до Ваніної, подає руку). Ну, тепер доброго здоров’я.

Ваніна робить рух, хоче поцілувать Івана; Іван держить її за руку.

До Хвилі.

А що, правда, Людмила Павловна гарна і весела молодиця? Хвиля. Бой-жінка!

Іван. А тобі, Людмила, як здається мій друг? Ваніна. Бой-чоловік!

Хвиля. Пара п’ятак.

Ваніна. Дешева рибка — погана юшка! Я до тебе... я до 1вас,*Іван Макарович, на хвилинку,— мене там ждуть. Хвиля. Хто?

Ваніна. Ану, вгадайте.

Хвиля. Звичайно: поклонник талану.

Ваніна. Я не талан.

Хвиля. Гарненькі жінки всі з таланом.

Ваніна. Спасибі.

Хвиля. Вибачайте, чим бог послав, тим і частую! Ваніна. От чудак! З вами не зговориш...

Хвиля. Так договоришся.

Іван і Маруся сміються.

В а н і н а. Та ну вас к чорту! Дайте побалакать з Іваном Макаровичем.

Хвиля. Сип!

Ваніна (топа ногою). Та постійте-бо хоч хвилину! Хвиля. Ні, я краще посидю. (Сідає.)

Ваніна. Ха-ха-ха! От ще морський чорт! Як же ви себе почуваєте, Іван Макарович?

Іван. І добре, і погано: добре, бо одпочив, погано, бо знову починається противна суєта, для якої я мусю покидать свій рай!

В а и і її а. А ваша дача — справжній рай!

І в а н. Це не моя — я тут гість; дача Марусина, і цей рай без неї не був би раєм!

Ваніна підходить до вікна. Іван іде до неї і стає поруч.

Хвиля (Марусі). Парочка.

Маруся. Мефістофель! 6

Ваніна. Ах, яка краса: і море видко, як на долоні... і гори...

Іван (тихо). І якого чорта ти приперлась! Писав

1 ... 150 151 152 ... 199
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Драматичні твори», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Драматичні твори"