Читати книгу - "Українець і Москвин: дві протилежності"

Таку пошану до старовинних пам’яток бачимо в усіх європейців. У Західній Европі можна бачити багато старовинних руїн. Чимало з них — це мізерні рештки основ, купа каміння без ніякої мистецької вартости. Але кожна з тих руїн огороджена дорогою огорожею з написом на бронзовій таблиці, що пояснює історію тої руїни. Часом такі мізерні руїни перешкоджають планувати вулиці, але європейці збочували вулиці, щоб не пошкодити ті руїни. Більшість з них налічує менш як 1000 — переважно лише кількасот років.

В Україні ми мали не сотки, але тисячі старовинних руїн; мали кількадесят із далеких праісторичних часів, сотки років перед Р. X. Від усього того не лишилося майже нічого. Було їх ще багато перед переяславською поразкою 1654 року. По ній москвини з запеклою ненавистю їх нищили. Про знищення москвинами наших архітектурних пам’яток у Криму ми говорили. Тут згадаємо з тисячів прикладів лише кілька для ілюстрацій.

Пьотр І наказав листом від 5.XІ.1708 р. «Батурін в знак ізмєннікам і другім на пріклад зжєчь весь» («Пісьма і бумагі Пєтра Вєлікава»). Тоді згинули чудові гетьманські палати, що робили імпозантне враження на чужинців, разом з мистецькими збірками гетьмана І. Мазепи та великою книгозбірнею безмірної історичної вартости.

Гетьман Кирило Розумовський відбудував був Батурин, але на другий же рік по його смерті москвини поспішили зруйнувати все, що він відбудував. Та руїни гетьманського палацу все ж стояли аж до 1923 року. В 1923 році вірні продовжувачі царських традицій — московські «демократи» без ніякої потреби запалили ті руїни, донищили їх до основ і вирубали чудовий парк, що його насадив гетьман К. Розумовський. Єдина мета цього варварства — знищити сліди по гетьманах.

У 1709 році москвини обернули на військовий склад напівзруйновану, але ще в доброму стані Трисвятительську церкву св. Василія в Києві, а трохи пізніше заходилися цілком її зруйнувати. Остаточно зруйнували її в 1934 році, спаливши чудової краси старий іконостас.

У 1783 році москвини засипали землею нашу славну історичну пам’ятку з XI ст. «Золоті Ворота».

У 1846 році вони зрівняли з землею руїни церкви св. Орини з 1037 року в Києві, не звертаючи уваги на протести киян, які своїми коштами поставили огорожу навколо цієї нашої історичної святині.

У 1876 році москвини знищили історичну браму Станислава Августа в Кам’янецькому замку.

У 1906 році москвини знищили руїни церкви з VI ст. в Херсонесі. В 1915 році зрівняли з землею руїни Зарубського монастиря гетьманської доби. І т. д., і т. п.

За московських царів не існувала така «демократична» залізна заслона між Московщиною і вільним світом, як тепер; до Московської імперії приїздило і виїздило чимало чужинців. Тому царський уряд не наважувався нищити відкрито наші старовинні церкви. Але він не міг також і терпіти цих живих свідків нашої славної минувшини. Тому москвини (не лише уряд) винайшли дуже добрий спосіб їх нищити непомітно.

Кожна будова потребує час від часу направи, іноді навіть перебудови. Це і використали москвини. Вони радо «перебудовували» наші церкви, с. т. цілком розбирали на матеріял. А на місце зруйнованої будували в московському стилі. Це давало їм золоту нагоду нищити навмисно всі написи, імена фундаторів і будівничих, всі мистецькі окраси. Коли ж треба було частинно направити, то, прикриваючись направою, навмисно руйнували геть усю частину, а на її місце будували в московському стилі, не дбаючи цілком про якусь гармонію з цілістю. Так спотворили вони чимало наших церков. З протестів українців звичайно глузували. І це робили не «дурні» міністри, які не розумілися на мистецтві, на вартості мистецьких творів. Навпаки, руйнували ті, хто розумівся, — Петербурзька Академія мистецтв у своїм листі радила урядові «не увлєкатса южнарускай старіной» (лист Академії до міністра внутрішніх справ від 8.V.1897 р.). Це в замаскованій формі порада московських мистців нищити наше мистецтво. Московський уряд до таких порад прислухався: 1801 р. заборонив будувати церкви в українському стилі (триванні).

У 1842 році українці заходилися відбудовувати нашу найстаршу (з X ст.) Десятинну церкву в Києві, що її спорудив ще св. Володимир Великий. Український архітект — великий знавець нашої старовинної архітектури А. Меленський зробив проект, який максимально наближився до первісного вигляду і стилю. Московський уряд відкинув проект А. Меленського, а Петербурзька Академія мистецтв прислала свого архітекта — москвина В. Стасова, який з доручення Академії розібрав старі залишки Десятинної церкви, понищивши всі безмірної наукової вартости фрески та написи, а на тому місці побудував незграбну в московському стилі. Так москвини «перебудували» наші церкви: в 1863 р. в Переяславі (збудована 1090 р.); в Хоролі на Полтавщині Успенський собор та церкву св. Воскресіння; в 1891 р. Успенську церкву біля Володимира; в 1896 р. — катедру у Володимирі–Волинському.

У 1901 році москвини «перебудували» головний портал Успенської церкви Києво–Печерської Лаври. Цю нагоду використали, дійсно, по–московськи. Перебудовували портал, але повикидали з середини церкви всі чудові мистецькі ліплені орнаменти, бо вони — «адін із самих рєзкіх і нєжелатєльних слєдов латінскава вліянія». Тоді вони знищили безцінної мистецької вартости бароковий іконостас, затерли розпис церкви, знищили портрети фундаторів: наших королів, гетьманів, архимандритів, а між ними портрети гетьманів Б. Хмельницького та І. Мазепи. А мали ж «перебудувати» лише портал (вхід).

У 1908 році в такий самий спосіб «перебудували» церкву з XII ст. в Овручі та в Острі на Волині. Те саме зробили з будинком Київської Могилянської Академії та з багатьма іншими. Нівечили цілком свідомо, планово спотворювали, нищили. І це робили московські мистецтвознавці. Отже, мета аж надто ясна.

По 1820 році проекти всіх церков в Україні робили москвини в Петербурзі. Робили ті самі академіки, що радили урядові нищити українське мистецтво. Ясна річ, ті нові проекти москвини робили всі на один копил — московський — «казьонний».

Московська демократія, відгородившись від усього світу залізобетонним муром, плюнувши на всі «буржуазні забобони», вже не «стєснялася» (не соромилася), а нищила наші історичні пам’ятки, не криючись за «перебудовами», і далеко основніше за своїх буржуазних попередників.

У 1934 році москвини знищили Михайлівський Золотоверхий монастир. Його головна церква св. Михаїла була архітвором світового мистецтва Київської та Гетьманської діб (гетьман І. Мазепа відбудував її в 1705 році). На тому місці москвини побудували «Совнарком». Тоді ж знищили вони другу фундацію І. Мазепи — собор св. Миколи, хоч він стояв збоку від головних вулиць і нічому не перешкоджав. Третю фундацію І. Мазепи —