Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Заміж у покарання, Марія Акулова 📚 - Українською

Читати книгу - "Заміж у покарання, Марія Акулова"

1 024
0
06.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Заміж у покарання" автора Марія Акулова. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 151 152 153 ... 167
Перейти на сторінку:

– Айдар сказав, що ми не втручаємось. Буде розслідування.

Переконання чоловіка, яким я повірила, зараз змиває, як піщаний замок. Мені здається, що Наум знайшов ключ від скрині з моїми страхами. Клац – і він відкритий.

– Дай вгадаю… Чесне! – Наум вимовляє голосно. Я навіть сіпаюся, видаючи свою напругу. Слідом – усміхається. Як дурній дитині. Правда і я зараз почуваюся взагалі не розумною. – Ніякого чесного розслідування не буде, Айлін. Про що ти? Там м'ясорубка. Твій брат – пішак. Сам проїбався, не сперечаюся, але доля його залежить не від ступеня вини, а від поведінки твого чоловіка. Він же у тебе халяльний?

Наум запитує ніби між ділом. У грудях коле. Не треба його так називати... Але я зглитую протест як трохи раніше слину. Киваю просто.

– Ти думаєш, йому там хтось робитиме на окремому м'ясі баланду? – Мовчу. – В сраку мали всі... – Мабуть, у мене надто красномовно розширюються очі і спалахує обличчя. Наум осікається. – Вибач. Забуваю постійно, що ти у Салманова дівчинка ніжна. Ніхто не піклуватиметься про його права. А якщо рота відкриє свого… Юридичного… Ну тут ти сама розумієш. Тільки гірше зробить.

Мене накриває панікою із головою. З тіла йдуть сили. З голови – думки. Я не допускаю можливості, що Наум мені бреше. Інтуїція підказує – ні.

– А там справді жахливі люди? Айдар же із жахливими людьми бореться...

Це питання не повинно викликати посмішки. Але на губах Наума грає вона. Ніжна. Розуміюча.

– Звісно, жахливі, Айлін. І, звісно, у ідеальному справедливому світі Салманов – герой. Тільки знаєш, у чому специфіка? На зміну цим жахливим людям прийдуть інші. Де є місце для схем – там будуть люди, які ними зайнятися. Та й Айдар… Це амбіція, красуне. У нього ось такі амбіції...

Наум замовкає. Я навіщось киваю, закусивши губу. Дивлюсь у стільницю. Чую, як чоловік нарешті бере прибори і наколює на виделку кілька шматочків із барвистого салату.

Він жує, а я поринаю в безодню безвиході.

– Айдар не азартний настільки, щоб просто заради амбіцій…

Я починаю говорити ще до того, як ідея сформулювалася остаточно. Ловлю її за хвіст, як спалах віри у краще. Але вона вислизає крізь пальці. Я бачу посмішку Наума. Він зітхає і знову відкладає виделку.

– А заради чого, Айлін? Зараз відмазати твого брата він не може, це правда. А синові одного дипломата півроку тому пішов назустріч… По дружбі…

Слова б'ють тупим ударом у груди. Наум дає мені його пережити, делікатно відволікаючись на вивчення своїх нігтьових пластин.

На очі навертаються сльози. Я кашляю і висушую їх.

– Айдар завжди залишає місце для компромісів. Люди на те й люди, щоб помилятися. А тут…

Чоловік колись говорив зі мною цими ж словами. Точнісінько. Значить і з Наумом. Значить і знає він мого чоловіка, як облупленого. Краще за мене.

– Він уже довів усім, що може вигризти горлянку будь-кому. Він уже переможець. З ним домовляться на будь-яких умовах, включно з особистим контролем над потоками та зменшеними апетитами. Підзвітність, якщо захоче. Питання лише у ньому.

– Але вас він навіть слухати не хоче…

– Мене ні. А тебе?

Наум замовкає. Я заплющую очі і жмурюся. Знову чую хрускіт салату. Мотаю головою.

– Ви переоцінюєте мій вплив. Я навіть допомогу для брата не змогла... – Не знаю, як це назвати? Нашантажувати? Натрахати? Напросити?

У Наума очі посміхаються. Але це недовго: поки жує і тягне абстрактне: «круто у вас готують! Треба буде теж до вас на рік попроситись».

– Маєш рацію. Ти його не переконаєш. Його ніхто не переконає. Нам потрібна твоя участь в іншому.

– У чому? – Це питання не має бути поставлене. Я вже повинна була піднятися, кинути в обличчя Наума серветку і піти, перекинувши стілець. Але я навіть не думаю про це.

Сьогодні я готова почути все до останнього слова.

Наум тягнеться до залишеного на підлозі портфеля. Наосліп дістає звідти папірець і простягає мені.

Це дивна таблиця з довгими номерами, переліком статей та прізвищами.

– Це номери кримінальних проваджень, які мають бути закриті протягом найближчого місяця. Салманов не погоджується. Значить, його треба усунути.

Я вже взяла аркуш у руку. Тепер стежу, як сильно він тремтить. Стискаю щільніше. Зминаю.

– Твого брата у списку немає. Але додати його – хвилинна справа. Ми знаємо, хто стане на місце Салманова. Людина розуміє, що має зробити.

– Ви хочете, щоб я його зрадила… – Шепочу, підводячи очі на Наума. Побачила б у його погляді глузування – вибухнула б. Взяла аркуш із собою, віддала Айдару. Просто злила Наума та його наміри. Але в погляді чоловіка дещо інше. Тривога.

– Він думає, що контролює ситуацію, але насправді ні дідька він уже не контролює. Ти не розумієш, наскільки він затиснув людей. І наскільки всі цим незадоволені.

– Ви не боїтеся про це говорити ось так… – Киваю убік. Маю на увазі, звичайно, те, що розмова ведеться не дуже таємно. Наум мотає головою.

1 ... 151 152 153 ... 167
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заміж у покарання, Марія Акулова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Заміж у покарання, Марія Акулова"