Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

 Я оцінив цей урок і розумів, що Тайлором рухало бажання допомогти мені, але все ж таки не втримався і пожартував:

- Хіба тебе не вчили, що чуже брати не добре.

Всупереч моєму очікуванню Тайлор не розсердився, а лукаво посміхнувся і відповів:

- Вчили, але цей амулет мій. Я його зробив, як і той, що носить Дірас. А ще ваші каблучки моє творіння. 

- Добре. Але все ж таки, в тебе є те, що тобі не належить. Пам'ятаєш ніж, який ти в мене забрав, коли забирав із Пірета?

- Пам'ятаю, але поки що не віддам. Знаючи про ваші натягнуті стосунки з Еланом, це дуже небезпечно. Ще приріжеш його ненароком. 

- Ми вже, наче, помирилися. 

- Це добре, але ніж все одно поки полежить у мене. Це небезпечно. Не ти, так хтось інший візьме. 

- Що там небезпечного? - усміхнувся я. - Ти ж казав, що це не ніж, а зубочистка. 

- Тоді нащо він взагалі тобі? Може викинути? - не залишився у боржниках Тайлор. 

- Він мені дорогий, як пам'ять. 

- Тоді, тим паче йому треба залишитися у мене, серед моїх експонатів. Годі, Саріде, поки що я тобі його не можу віддати. Як повернеться Дірас, тоді вирішиш з ним це питання, під його відповідальність, - сказав він наостанок і вийшов за двері, не бажаючи продовжувати цю розмову.