Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

Аня погодилася. Читала запитання, потім правильний варіант відповіді, але в якийсь момент прийшла до висновку, що нічого не розуміє. Думки плуталися, його присутність збивала з пантелику. Вона намагалася думати про "Божественну комедію", "Фієсту", "Собор Паризької Богоматері". Про що завгодно, тільки не про нього. Сподівалася зосередитися на літерах, але, й сама того не помічаючи, вже вкотре читала одне й те саме речення.

- Я вчетверте один рядок перечитую, - несподівано зізнався Влад.

- Я втретє, - збрехала Аня. Насправді більше. Набагато більше.

- Теж не можеш зосередитися?

- Не можу.

Влад усміхнувся.

- Ми з тобою справді сидимо і вчимося. Кому скажи, не повірять.

- Система дала збій, - сказала Аня з легким тремтінням у голосі. - Хіба це дивно?

- В нашому випадку - так.

Їхні очі зустрілися. У кімнаті стало надзвичайно тихо, здавалося, що час зупинився. Влад взяв її обличчя в руки та поцілував. Його дотик був ніжним, ледь помітним на початку, але поступово ставав більш жадібним. Він акуратно підхопив її за талію і потягнув на себе так, що обидва опинилися в положенні лежачи. Влад навалився зверху, відчуваючи її тепле дихання, що змішувалося з його власним, і ці миті розпалювали жагу, яка вібрувала між ними. Аня обвила його ногами, її пальці заплуталися у його волоссі, а в губах з’явився приємний пекучий біль від його пристрасних укусів.

- Завтра іспит, - прошепотіла вона, ледве знайшовши сили вимовити це.

- До біса іспит, - видихнув Влад і знову накинувся на її губи.

Однак з рештою він послухався і сам піднявся.

- Так, треба готуватися.

Влад посунувся до ноутбука і, з викликом поглядаючи на Аню, втупився в екран. Намагаючись повернутися до реальності, вона сіла поруч. Її серце досі калатало, а губи пульсували, нагадуючи про пережите. Аня зосередила погляд на екрані, і відчуття збудження почало повільно танути, залишаючи солодкий післясмак. Влад посміхнувся і, не відриваючи погляду від екрана, тихо додав:

- Так набагато краще думати, скажи? - він немов думки її читав.

- Звичайно.

Зрештою вдалося зосередитися і перечитати більшу частину запитань. Уже не бентежила присутність один одного, існувала лише література, сотні творів, десятки авторів і різні напрямки.

Наближалася друга година ночі, як двері тихенько відчинилися. Зайшов Костя. Мабуть, очікував, що його улюблений сусід давно спить, але це не так.

- О, Аню, привіт, - він повільно розстібав курточку. - Що це ти в нас?

Відповісти поспішив Влад:

- До іспиту готуємося, як бачиш, - він вказав рукою на ноутбук.

Костя підійшов і заглянув в екран.

- І ви справді готуєтеся? - не одразу повірив він. - Чуваче, ну ти тупиш.

- Вийди та зайди нормально, - Влад не стримав усмішку.

На цьому їхня недовга розмова припинилася. Костя, скинувши верхній одяг, узяв рюкзак зі скляними пляшками, що дзвеніли при ходьбі, і пішов. Тоді ж Влад схопив телефон, знайшов сестру в телеграмі й почав писати.

"Злізь з Колі й скажи: можна повертатися?”

Повідомлення від Лєри прийшло за кілька секунд:

"Так".

Влад показав телефон Ані, і вона одразу ж вскочила з ліжка.

- Я піду.

Коротко попрощавшись, вона вийшла, але Влад пішов за нею і в темному коридорі притиснув до стіни.

- Дочитаєш сама. Так ти впораєшся швидше, - він наблизився до її обличчя і відкинув пасмо волосся.

- Само собою. А ти?

- А я почитаю дещо інше. Більш важливе.

Влад повернувся в кімнату і за звичкою підняв подушку. Там лежала та сама записка із запитанням "Що тобі треба?".

Він узяв аркуш, покрутив у руці й завмер.

"Твої страждання", - було написано на зворотному боці.

Влад втупився в напис, відчуваючи, як всередині підіймається холодна хвиля страху. Занадто часто він перевіряв записку, вивчав її з обох боків, шукав приховані деталі, а потім залишив цю марну звичку. Останнім часом Влад навіть не дивився, чи написано щось з іншого боку. Він про це не замислювався, тому пропустив день, коли з'явилося нове послання. У цій кімнаті побувало занадто багато людей, щоб знайти того, хто це зробив. Але це вже не важливо, бо найголовніше Влад знав.

- От дура! - вилаявся Влад і, зім'явши аркуш, викинув у відро для сміття.

95

Література стояла останньою в розкладі, що для студентів - страшне покарання. П'ятдесят запитань, розкиданих по десятку варіантів, здавалися нескінченною стіною тексту, яку потрібно було подолати втомленим розумом. Ті, хто присвятив навчанню хоча б кілька ночей, все ж мали шанс пройти цей тест без жодної помилки.