Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

Ковалевська повільно ходила аудиторією і, опустивши окуляри на ніс, заглядала кожному в роботу. Своєю присутністю вона тільки заважала і діяла на нерви, але сказати про це прямо ніхто не посмів.

Раптовою появою вона налякала Аню, що різко смикнулася й упустила зошит на підлогу. Цим дівчина привернула зайву увагу, а коли вона потягнулася за зошитом, його підняла Марія Іванівна. Не встигла покласти на місце, як звідти випав списаний аркуш.

- Списуєте? - викладач жбурнула аркуш на парту.

- Це... - Аня глянула на папір, де дрібним шрифтом були написані відповіді до тестів.

Втрутився Влад, що сидів поруч:

- Це моє, - він вихопив у Ані з рук аркуш, порвав і викинув. - Я за нього зовсім забув, та й не знадобився він мені. Я б не став, ви ж мене знаєте...

- Знаю, - кивнула Марія Іванівна. - Але роботу не прийму, такі правила.

Аня хотіла знову втрутитися, рот відкрила, щоб заперечити, але Влад під столом стиснув її коліно, тільки б вона мовчала.

- Можу я взяти будь-який інший варіант і переписати? - поцікавився він.

- Десять хвилин залишилося, - скептично оголосила викладач.

- Мені вистачить.

Вона погодилася. Дала йому аркуш з іншим варіантом і продовжила прогулянку аудиторією. Майже всі здали, а Влад усе сидів і думав над останнім запитанням. Це почало нервувати Ковалевську, тому вона підійшла до нього.

- Допомога потрібна?

- Так, - кивнув Влад. - Відійдіть від мене.

Він ненавидів, коли стоять над душею і відволікають. Останнє запитання здавалося заплутаним, але він нарешті вирішив його і, здавши аркуш, видихнув із полегшенням.

Друзі вийшли з аудиторії й з неймовірним відчуттям легкості попрямували до сходів. Вважай, один предмет закрито, якщо, звісно, набереться достатня кількість балів. На щастя, з літературою ні в кого проблем не було.

- До речі, тест легкий виявився, - світилася від щастя Лєра. - Я за п'ять хвилин усе зробила.

Влад натягнув широку посмішку.

- Ну, звісно, ви ж із Колею вчора готувалися.

Лєра кивнула і потім усвідомила справжній сенс його слів. Штовхнула в бік, щоб більше так не жартував.

- Що у вас сталося? - поцікавився Коля.

Вони з Лєрою сиділи на сусідньому ряді, й робили тест, зовсім не вдаючись у чужі проблеми.

- Марьвана в Ані шпору знайшла, - Влад поправляв лямки рюкзака.

- Це не моє, - заявила Аня. - Мені підкинули.

На вулиці вони зупинилися, не очікуючи такої безглуздої підстави.

- Серйозно? - Коля звів брови. - Кому це треба?

Відчувши на собі палючий погляд, Влад повернувся до дверей і все зрозумів.

- А я, здається, знаю. Про це потім, - він пішов далі. - Зайдете до мене, я нарив дещо. Півночі не спав, але ви охрінієте.