Читати книгу - "Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918"

Я вже не знаю, як я після похорону вернулася в лікарню. Після страшного перенапруження всіх сил настала реакція. Я була дуже хвора. Але мій Батько був похований, і я тепер могла лежати, і я лежала, як колода. Біль серця був більший від болю фізичного. Мій Батько помер.

Ні, він не помер, він Живе в наших серцях і спонукає нас до чину!

[1945–1946]

Ілюстрації

Примітки

1

Грушевський М. Спомини // Київ. -1989. - № 8. — С. 102–154; № 9. — С. 108–149; № 10.-С. 122–158; № И.-С. 113–155.

2

Скоропадский П. Воспоминания: конец 1917 года по декабрь 1918 года. Цитую за другою редакцією «Спогадів», надрукованих у цьому томі (далі ССДР-3; пор. с. 47).

3

Von Hindenburg P. Aus mcincm Lcbcn. - Ixipzig, 1920; Horlliy M. Memoirs. - New York, 1957; Mannerheim C.G.E. The Memoirs of Marshall Manncrheim. - New York, 1954.

При цій нагоді треба згадати «Спогади» генерала Вільгельма Гренера, шефа штабу армійської групи Лйхгорна, найважливішого німецького представника в Україні в 1918 році, який тісно співпрацював з П. Скоропадським: Groener W. I.cbcnscrinncrungcn // Von Brest-Litovsk zur deutschen Novcmbcrrcvolution / Baumgart W. (red.). — Gottingcn, 1971. -C. 259–451. Спогади Гренера є цінним джерелом для зрозуміння німецько-українських взаємин у 1918 році.

4

Дневніки П. П. Скоропадского (далі Дневники) — Т. 1. -Тетрадь І. — С. 3, 1 січня 1919 — 6 травня 1919. Хочу висловити ншру подяку Пані Олені Отт-Скоропадській, наймолодшій дочці гетьмана Павла Скоропадського, за дозвіл використати неопубліковані «Дневники» для наукової мсти.

5

Дневники — T. 2. — Тетрадь 1. — С. 15 (запис датований б травня 1919 p.). Треба зазначити, що в 1919 році Скоропадський користувався поперемінно поняттями «воспоминания», «дневник» і «записки» для окреслення своїх «Спогадів». Л. Малярсвський, який був шефом Пресового бюро у головній квартирі гетьмана Скоропадського, співпрацював із ним певний час в еміграції у Берліні.

6

Інформацію про те, що машинописна копія перших дванадцяти зошитів (тетрадей) першої редакції «Спогадів» П. Скоропадського (тобто ССПР-2) була надрукована на машинці дружиною П. Скоропадського Олсександрою, завдячую Пані Олені Отт-Скоропадській.

7

Дневніки. — T. 1. — Тетрадь 1. — С. 14.

8

Український переклад «Уривка зі 'Споминів' Гетьмана Павла Скоропадського» був перевиданий нещодавно під заголовком «Гетьман Павло Скоропадський. Спомини». — Київ, 1992.

9

Скоропадский П. Мое детство на Украине (див. Додаток цього тому. С. 388).

10

Прикладами такого підходу є: Скляренко Є. М. Боротьба трудящих України проти німецько-австрійських окупантів і гетьманщини. — Київ, 1960; Hunczak Т. The Ukraine under Hctman Pavlo Skoropadskyi // The Ukraine, 1917–1921: Л Study in Revolution. - Cambridge; Mass, 1977. - C. 61–81.

11

ССДР-3.-С. 145.

12

Скоропадський П. Уривок зі «Споминів» Гетьмана П. Скоропадського // Хліборобська Україна. — 1924/1925. — Кн. V. — С. 78.

13

ССДР-3. — С. 245–246 (зокрема, С. 244, 245 про Гренера).

14

ССДР-3. — С. 246. Німецький посол у Києві барон Мумм був одним з найвизначніших професійних дипломатів Рейху. До Першої світової війни викоігував обов'язки представішка вТокіо і Вашингтоні. Фон Бсрхсм був асистентом Мумма в Україні у 1918 році. Коли Мумм пішов у відставку, фон Бсрхсм виконував обов'язки посла від вересня 1918 року.

15

ССДР-3.-С247.

16

ССДР-3.-С. 141.

17

ССДР-3.-С. 146.

18

ССДР-3. — С. 178–179.

19

ССДР-3. — С. 273–282.

20

ССДР-3.-С. 275.

21

ССДР-3. — С. 276.

22

ССДР-3. — С. 206, 239, 241.

23

ССДР-3. — С. 208. Ерцгерцог Вільгельм фон Габсбург (Василь Вишиваний) залишився українофілом до кінця життя, навіть писав вірші українською мовою. Схоплений радянськими розвідувальними органами 1947 (?) року у Відні, помер за підозрілих обставин у київській тюрмі у 1948 (?) році.

24

ССДР-3. — С. 162. Дмитро Дорошенко не згадує застереження німецьких представників про його призначення міністром закордонних справ. Він лише ствердив, що від 20 травня до 2 вересня 1918 року вважався управителем міністерства, а від 2 вересня до 14 листопада 1918 року — міністром закордонних справ. Див.: Дорошенко Д. Історія України 1917–1922 рр. — Т. 2: Українська Гетьманська Держава 1918 р. — Ужгород, 1930; Нью-Йорк, 1954.-С. 148.

25

ССДР-3.-С.51.

26

ССДР-3.-С. 132.

27

ССДР-3. — С. 275.

28

ССДР-3.-С. 103.

29

ССДР-3.-С. 106.

30

ССДР-3. — С. 295.

31

ССДР-З.-С. 304.

32

Процитована фраза невиразно перекреслена Скоропадським у машинописній копії «Спогадів» (ССДР-1. — С. 563/298).

33

ССДР-3. — С. 304. Абзац, який іде за процитованою фразою, тобто «Я находил, что проведение этого нового курса преждевременно, так как понятие о федерации требует двух контрагентов, была же одна Украина, а другого не было, я себе это требование Аитант принял к сведению», невиразно перекреслений Скоропадським у машинописній копії «Спогадів» (ССДР-1. — С. 563/298).

34

Цитую за кн.: Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. — Т. 2. — С. 414–415.

35

ССДР-3. — С. 267.

36

ССДР-3. — С. 254.

37

Цитую за кн.: Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. — Т. 1: Доба Центральної ради. — Ужгород, 1932; Нью-Йорк, 1954. — С. 168.

38

38 Тексти названих документів надруковані у кн.: Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. — Т. 2. — С. 49–53.

39

ССДР-З.-С. 139–140.

40

ССДР-3. — С. 160.

41

ССДР-З.-С. 173–174.

42

ССДР-3. — С. 273.

43

Пріцак О. Рід Скоропадських (Історико-генеальогічна студія) // Останній Гетьман. — Київ, 1993. — С. 191.

44

Дорошенко Д. Історія України. 1917–1923 рр. — Т. 2: Українська гетьманська держава 1918 року. — Ужгород, 1930. — С. 22.