Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Пригоди в оргазмотроні 📚 - Українською

Читати книгу - "Пригоди в оргазмотроні"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пригоди в оргазмотроні" автора Крістофер Тернер. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 152 153 154 ... 221
Перейти на сторінку:

«Він вважав, що ці фільми — про нього: можливо, так і було, бачте — важко встановити, де зав’язався цей вузлик. Наприклад, “Рівно опівдні”[108]; цей фільм полонив його ЦІЛКОМ І ПОВНІСТЮ; а ще “Поганий день в Блек Рок”[109]. Він же тому і носив ковбойського капелюха; він був Ґері Купером. І коли агенти УПМ приїхали до нього в Оргонон, він приміряв на себе роль, яку зіграв Спенсер Трейсі, сказавши до їхнього представника: “Слухайте, містере”. Він навіть говорив, як вони, — то направду було частиною його американської персони, кіношної персони. Він не розрізняв між тим, де кіно, а де реальне життя».

«Він міг вдаватися до рукоприкладства, бо ж руки його зцілювали, справді зцілювали. І, на мою думку, він вважав, що може зцілити увесь світ, бо ж ці ловці хмар, здається, і справді робили свою справу. Тож він направду вважав, що йому підконтрольне абсолютно все. І він не розумів, чому інші люди не бачили цього. Була в ньому частка внутрішньої впевненості Ґері Купера з “Рівно опівдні”, Спенсера Трейсі із “Поганого дня в Блек Рок”, і сера Томаса Мора із “Людини на всі часи”»[110].


У моїй уяві Райх — це Берт Ланкастер із старого-доброго фільму «Продавець дощу», наївний шоумен та енергійний шарлатан, який займається тим, що причаровує стару фригідну діву (Кетрін Гепберн) і тоді викликає для неї шторм. Саму вже ідею оргонної енергії можна розглядати як кіногенічну: у фільмі «Голуба гора» здичавілий Лені Райфаншталь — хранитель високогірної каверни, що в повний місяць сяє, мов лазур, ваблячи чоловіків шукати смерті в горах.

Я запитав у Пітера Райха його думки про те, що у кожній біографії його батька, хто б її не написав, у певному місці настає немов би якийсь момент одвороту — поріг, переступаючи який, автори перестають толерувати Райха і беруться виставляти його за божевільного. В авторів-психоаналітиків таким порогом був Люцерн, для інших — будь-який із його дивакуватих винаходів, будь то оргонна камера, ловець хмар, чи космічна гармата. Навіть не всі його ревні поборники змогли залишитися з ним до кінця. А. С. Нілл, вірний Райхів товариш ще з ранніх 1930-х, думав, що патли собі повириває, коли отримав примірник нового журналу Райха «КОРЕ» («Космічна оргонна енергія»), у якому той розказував, як «ловив хмари». У січні 1955 року Нілл написав Райху відповідь: «Якщо б до того я про Райха не чув, а “КОРЕ” читав уперше в своєму житті, то постановив би, що автор або meschugge [божевільний], або ж найвеличніший дослідник останніх століть. А так, як ти не meschugge, мені доведеться прийняти саме альтернативний варіант. Я не здатен встигати за тобою… є хтось, кому це вдається?».

Пітер Райх відповів: «Дивіться, я був на тій операції, за яку в п’ятдесят четвертому Райхові заплатили плантатори чорниці, аби той викликав дощ, і дощ таки пішов. Мені в голові не вкладалося, і повірити в це було важко. Був ще один випадок: на нас мчав потужний ураган, і аж раптом він змінив свій курс. Знаєте, я був учасником багатьох подій, які, на мою думку, й справді траплялися. І я не знаю, як їх трактувати. Пригадую, що в Аризоні він купив собі телескоп, дивився в нього і бачив ті літаючі тарілки, і я, пам’ятаю, теж дивився в той телескоп, але так і не вгледів тієї плоскої бляшанки у формі сигари з маленькими вікнами [так Райх описував йому НЛО]. Добре пам’ятаю, що думав про все це, що ж, навіть не знаю. А поріг, про який ви говорили, я, мабуть, переступив, коли був десятилітнім хлопчиськом. А з іншого боку, я зумів викликати дощ і змусив вітер здійнятися — я не знаю, я просто не знаю».

«Він був ученим із дев’ятнадцятого століття, він не був ученим зі століття двадцятого, — продовжив Пітер Райх, — він не практикував науку так, як це роблять сучасні науковці. То була людина з мізками з дев’ятнадцятого століття, яка в двадцяте століття просто увірвалася, розриваючи всі його шаблони. І бабах! Завжди раде піддати людину гонінням УПМ лише й чекало, аби хтось постукав їм у двері. Так і сталося. Він надсилав телеграми до Президента Сполучених Штатів, в яких стверджував, що міг спиняти урагани, і заявляв, що УПМ — то комуністи. Він просто увійшов у ті двері, добре знаючи, що його чекає за ними».

Коли 1973 року у світ вийшла «Книга снів», автора критикували за відсутність чіткої позиції щодо питання, чи він усе ще вірить в оргонну енергію, чи ні; хоча саме ця от невизначеність і зробила з книги таке захопливе чтиво. 1988 року в передмові до нового видання книги Пітер Райх написав: «Сорокачотирьохрічний чоловік та батько — приватна особа, з якою все це трапилося дуже давно. Він очікує, він спостерігає. Якийсь критик одного разу сказав, що Вільгельм Райх упіймав істину далеко не за сам лише хвостик. А наскільки більше? Чи комусь відомо? Оргонна енергія існує? Тож так, його син все ще ухиляється від чіткої відповіді».

1 ... 152 153 154 ... 221
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пригоди в оргазмотроні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пригоди в оргазмотроні"