Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

           На кораблі в цей час почали прокидатися системи, гул корабля був приємний, на новому кораблі немає жодних звуків, окрім тих, які я сам видаю, наче й не на кораблі перебуваєш, а тут одразу розумієш, що опинився на космічному кораблі.

           Як же я скучив за цим за минулий час. Перевіривши в медичному відсіку найманця, я переконався, що з ним усе гаразд. От і чудово, відпущу його на Родреноні, і нехай робить що хоче, шкоди він мені завдати не зможе через ментальні закладки, а вбивати його тепер мені було якось навіть не з руки.

        Поруч із медичною капсулою, в якій перебував найманець, я встановив свою стазис-капсулу джоре. Другу я вирішив залишити на новому кораблі, вона все ж належить Кендрі, і, якщо вона колись захоче зі мною зв'язатися, я їй обов'язково її передам.

        Добравшись на місток, я одразу зайняв місце капітана й активував старт корабля. За секунду каміння, під яким лежав корвет, полетіло на всі боки від щита, що активувався, а я почав підйом корабля.

         Розрахувавши маршрут гіперстрибка, мені довелося затриматися до моменту самого здійснення гіперстрибка і тільки після цього я зміг прийняти нормальний душ у своїй каюті. 

        Так, був і такий мінус на новому кораблі, у ньому не було нормального душу, у ньому був блок санітарного оброблення, у якому в підлозі було заглиблення, являючи собою туалет. А для очищення тіла використовували наніти, які покривали повністю тіло і зжирали все зайве. 

         Я начебто і був чистим після такої чистки, але чистим себе не відчував, так що гаряча вода в душі була справжньою насолодою. До того моменту як я привів себе до ладу, корабель відправив мені повідомлення про швидкий вихід з гіпера.

        Проходження контролю, як почесного громадянина Родренона, тривало всього півгодини в космосі, і після цього я одразу попрямував до свого космодрому.  Одразу після посадки мене швидко оформила прикордонна служба, і я зміг вступити на поверхню планети, яку я вважав своєю домівкою. 

          - Фіск, - почув я дівочий вигук, повернувшись у його бік, я побачив Маарі в університетській формі.- Ти нарешті повернувся, - крикнула вона та побігла мені назустріч, усмішка сама собою вилізла на вуста, і вже я побіг до неї назустріч. 

          - Привіт,- вимовив я і міцно поцілував дівчину.  - Як же я за вами скучив.

           - І за вуханькою? - єхидно запитала Маарі, усміхаючись.

           - І за нею, не починай тільки,- попросив я її.

           - Уже й пожартувати не можна,- промовила Маарі, знову поцілувавши мене. - Ходімо, я ще вчора відчула, що ти повернешся, вдома все готово для твоєї зустрічі.

           - Відчула? - запитав я в неї зі здивуванням. Але швидко згадав, що ми створювали з неї псіона, а тому став сканувати її, - Хм, ясновидиця, - одразу стало зрозумілим, що спеціалізація Маарі була саме такою, - І як далеко ти можеш бачити?

          - Чітко тільки на пару секунд уперед. А у вигляді передчуття я ось навіть за добу змогла відчути тебе,- відповіла Маарі, не відпускаючи мене. Від неї било такими сильними почуттями, що мені навіть якось не по собі стало.

            - Ходімо, мені є що вам розповісти,- підняв я на руки Маарі, прямуючи в бік її спідера. Краєм ока я помітив, як найманець, якого я випустив, проходив прикордонний контроль, і в нього він буде повноцінний, а не такий, як у мене. - Я дивлюся, ти вступила.

             - Так, причому змогла на бюджетне місце, а їх усього було п'ять, а охочих більше сотні. - відповіла Маарі.

             - Молодець,- відповів я.

             - І це все? - запитала вона, натякаючи, що хоче чогось іншого.

             - А ось це вже вдома,- усміхнувся я.

Дорога до дому часу багато не зайняла, і вже за п'ятнадцять хвилин я зайшов у дім, де мене й зустріли всі близькі мені розумні. Арніель, Галісії, Рірррр, Девос і навіть мер Рокесті зі своєю секретаркою прибули для зустрічі мене.

        За кілька годин святкування, залишивши інших продовжувати свято, я разом з Маарі та Арніель покинули їх. Обидві дівчини чекали від мене виконання певних обов'язків, яких вони не отримували цілих два місяці. А я проти цього й не був проти. Уже коли з мене зривали в чотири руки комбінезон, зі мною зв'язався Гільшак, який чомусь був на Родреноні, але я, не слухаючи його слів, просто сказав, що до ранку буду недоступний, окрім як для розв'язання питань життя і смерті.  Більше, на щастя, ніхто не турбував нас до самого ранку.