Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

наказала стежити. І коли вона прочитала зведення розвідки, очі

полізли на лоба.

* * *

Авасарала спостерігала, як Боббі дивиться на екран. Вигляд

ви снажений і водночас занепокоєний. Очі не стільки червоні, скільки сухі. Як незмазані підшипники. Якби Авасаралі

знадобився приклад, щоби продемонструвати різницю між

сонним і втомленим, вона взяла б піхотинку.

— Значить, він вибрався, — сказала Боббі.

— Він, його ручний ботанік і весь клятий екіпаж, —

підтвердила Авасарала. — Тож тепер у нас є один бік історії про

те, чим вони займалися на Ганімеді та що саме настільки

захопило ваших і наших, що вони почали стріляти одне

в одного.

Боббі підняла на неї очі.

— Ви думаєте, це правда?

— Що таке правда? Я думаю, у Голдена багатий досвід

патякати те, що він знає або думає, що знає, по всьому світу

людському. Правда чи ні, він у неї вірить.

— А як щодо протомолекули? Тобто, він щойно розповів усім, що по Ганімеду розгулює протомолекула.

— Так, розповів.

— І на це повинні якось відреагувати, правда?

Авасарала перемкнула на зведення розвідки, а тоді — на

канали з бунтами на Ганімеді. Худі, налякані люди, виснажені

трагедією та війною, підживлені панікою. Було помітно, що

силові служби, вишикувані проти них, стримувалися. Вони не

головорізи, охочі до надмірної сили. Вони — рядові солдати, які

намагаються вберегти слабких і напівмертвих від шкоди самим

собі та іншим, балансуючи між необхідною жорстокістю

і неефективністю.

— Наразі п’ятдесят жертв, — сказала Авасарала. — Принаймні

така оцінка. Там зараз така жопа, що вони все одно померли б

від хвороб і голоду. Але натомість померли від цього.

— Я була в тому ресторані.

Авасарала нахмурила лоба, намагаючись прочитати в цьому

метафору до чогось. Боббі показала на екран.

— Той, навпроти якого вони помирають. Я там їла, щойно

прибула до місця дислокації. Там були смачні ковбаски.

— Шкода, — кивнула Авасарала.

Але піхотинка тільки похитала головою.

— Отже, шило вилізло з мішка.

— Може, — сказала Авасарала. — Може, ні.

— Джеймс Голден щойно розповів усій системі, що на Ганімеді

є протомолекула. В якій реальності це «може, ні»?

Авасарала відкрила стрічку популярних новин, відзначила

деякі і вибрала одну з тими експертами, яких шукала. Дані

кілька секунд підвантажувалися, поки вона підняла палець, закликаючи до терпіння.

— ...абсолютна безвідповідальність, — вів далі чоловік із

важкими очима, вдягнутий у білий халат і шапку куфі.

Від презирства в його голосі холонула кров. Репортерка стояла

перед ним. Їй було зо двадцять років. Коротке, пряме волосся

і темний костюм свідчили, що вона — серйозна журналістка.

— То ви кажете, що насправді молекула тут ні до чого?

— Саме так. На відео, яке транслює Джеймс Голден і його

екіпажик, нема і натяку на протомолекулу. Це мереживо є

результатом плавлення епоксидів. То звична реакція.

— Отже, нема причин панікувати.

— Еліс, — процідив експерт, спрямовуючи свою зверхність на

репортерку. — За кілька днів Ерос перетворився на живий

атракціон жахів. Відтоді ж як на Ганімеді почалися воєнні дії, там не виявлено жодних ознак активного зараження. Жодних.

— Але з ним є науковець. Доктор Праксідайк Менґ, ботанік, чия донька...

— Мені незнайомий цей чоловічок, але, бавлячись зі

жменькою соєвих бобів, він має таке саме право називатись

експертом із протомолекули, як і нейрохірургом. Мені, звісно, дуже шкода його зник лої доньки, але ні. Якби протомолекула

була на Ганімеді, ми б уже давно дізналися про це. Для паніки

буквально нема приводу.

— Він може годинами продовжувати в тому ж дусі, —

Авасарала вимкнула екран. — І в нас таких десятки. Марс

робитиме те саме. Буде насичувати новинні канали

спростуваннями.