Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

- Здивуй, - Лєра відірвалася від навчання.

- Клуб записаний на нашу Мирославу, - випалив Коля. - Вона власниця, але керує всім цим її рідний брат Марк. Він теж вважається господарем, хоч і ніде не фігурував.

Лєра встала, не в змозі повірити в їхню спорідненість. Обидва вдавали, що не знайомі, а на справді...

- Ти не знала, що в нього сестра є? - поцікавився Влад.

- Звісно, ні. Він не знайомив мене зі своєю родиною, не розповідав про сестру. Я нічого не знала, у них навіть прізвища різні. Хоча в його паспорт я не заглядала, то вже потім зрозуміла, що він свого справжнього прізвища ніде не показував.

- Тепер зрозуміло, що за своя людина у нього в гуртожитку, - задумався Коля, згадуючи слова Марка в день їхньої останньої зустрічі. Об'єднавшись, вони могли гори звернути. - Треба перед Денисом вибачитися, незручно вийшло. Ми ж його найбільше підозрювали, - висловившись, він звернувся до Влада: - Що батько казав?

- Завтра хочуть клуб накрити. Твій батя мені так і сказав: якщо я впевнений, що за наказом Марка штовхали дурь відвідувачам, то я маю будь-якими шляхами його закрити.

- Як ти це зробиш? - не розумів Коля. - Місцеві бариги раніше за нас дізналися про це і розбіглися. У нас на них нічого немає.

- Буде, - Влад засукав рукава, немов готуючись до бою. - У цьому мені допоможе мій улюблений сусід. Якщо в нього є доступ до камер відеоспостереження, зокрема до більярдної, - краєм ока побачив, як сіпнулася Аня. - То впевнений, він здатний на багато чого.

- Ти збираєшся підставити Марка? - злякалася Лєра.

- Ага. У разі, якщо він сам себе не видасть.

Короткий стукіт у двері змусив їх замовкнути. Загрузнувши в навчанні, вони випадково забули про обіцянки Кості, але ж він дотримав слова і провів Мирона в гуртожиток, щоправда, без попередження. Всі як один витріщалися на гостя, тепер уже не знаючи, в чому він може бути корисний. Все що треба, вони дізналися.

- О, які люди! - виголосив Влад.

Він встав з-за столу і попрямував до Мирона, хотів потиснути руку, але той ухилився.

- Так, - втрутився Коля. - Добре, що прийшов, ми хотіли поговорити з тобою, - він посадив Мирона за стіл і зробив крок назад. - До нас дійшла інформація, що за наказом вашого Марка ти й ще дехто з ваших штовхали наркоту в клубі. Безкарно...

- А казав, що не знаєш його, - встряв Влад, розгулюючи кімнатою. Обійшов його кілька разів, немов хороводи водить. - Він був так потрібен, коли ми Лєру шукали, а ти з ним під одним дахом працюєш.

- Ми з ним ніколи не бачилися, зв'язок підтримували телефоном, - неохоче кинув Мирон. - Ім'я мені ні про що не говорить.

- Марк у нас виявляється сцикло, - посміхнувся Влад. - Постійно ховається.

- Щоб такі, як ти, все не зіпсували!

- Вже. Поки ти тут стирчиш, перевіряють наш клуб, радій, що тебе там немає. Костян змилувався, а то пов'язали б усіх.

- І тебе як співучасника, - нагадав Мирон, покрутивши телефон у руці. - Скільки знав і мовчав. Ще відео спливло, як твій колега в мене траву бере.

- Це його проблеми, - відмахнувся Влад. - Тепер розповідай, як знайти Марка.

Мирон засміявся, чим викликав ще більше здивування. Відповідати не поспішав: пройшовся кімнатою, прибрав пасмо волосся з обличчя й затягнув гульку. Робив це так старанно і швидко - за багато років встиг натренуватися. Здавалося, він забув про присутність інших, але, побачивши незадоволений погляд Влада, вирішив відповісти.

- Це для вас він Марк, для мене - довідник із важливою інформацією. Тож я не знаю.

Влад нервово цокнув.

- Знову гониш. У тебе був його номер, ти дзвонив йому, але доводив протилежне. Тільки не врахував, що той номер уже давно належав не йому, - не закінчивши думку, він раптом завмер. Не могло ж це бути збігом. Ось саме, він знав, що номер належить не Марку.

- Я не на вашому боці, тому не зобов’язаний допомагати, - нагадав Мирон. - Якщо нічого важливого, пропоную закінчити розмову.

Він рушив до дверей, а Влад схопив його за шкірку і втиснув у шафу.

- Але з твоєю допомогою ми зробимо це швидше. Поліція не справляється, й одним своїм дзвінком ти доб'єшся набагато більше.

Він вихопив у Мирона з рук айфон і направив до обличчя. Телефон увімкнувся, і з задоволеною посмішкою Влад відійшов. Мирон хотів накинутися на кривдника, але не встиг - Коля налетів на нього ззаду й утримував, поки обшукують телефон.

Влад зазирнув у телефонну книгу й галерею, але не побачив нічого з того, що так намагався знайти. Можна подумати, що це несправжній телефон. Про всяк випадок він зайшов у повідомлення і завис. Очам не вірив.

- Так це був ти?!

- Я, - Мирон вирвався і відібрав телефон.

Владу він більше не потрібен. Усе що хотів, дізнався. І навіть більше.

Інші присутні не розуміли, що відбувається, але не поспішали втручатися. Бесіда між цими двома текла своєю чергою: як би сильно вони не зневажали один одного, завжди могли домовитися.