Читати книгу - "Українець і Москвин: дві протилежності"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Це добре знав В. Лєнін і тому, як тільки приїхав з–за кордону до Пєтроґраду в 1917 році, негайно послав своїх організаторів власне до Донбасу (і Харкова), а не в інші області України. І справді, першу в Україні московську (точніше, жидівсько–московську) большевицьку організацію створено саме в Донбасі. Першу і найбільш українофобську; більш українофобську, ніж така сама московсько–жидівська в Харкові. В 1918 році харківська щось мимрила про українську мову чи Україну, але донбаська категорично і рішуче стала на Валуєвському «нє било, нєт і бить нє может нікакой Украіни». Це — в замаскованій, хитрішій формі москвини здійснюють у Донбасі понині. Українські недобиті ще селяни, рятуючись від московського терору і голоду, по 1933 році масово втікали до Донбасу. Назбиралося їх такий великий відсоток, що стали більшістю населення Донбасу. Москвини затривожилися і «прінялі мери» (вжили заходів). Нині в Донбасі не знайдете книжки, журналу, часопису українською мовою, а натомість повно їх московською.
Подбали москвини також і про промисловий український «сєпаратізм». Як за буржуазного, так і за пролетарського імперіяльного московського уряду українська промисловість виробляє «півфабрикати» і харчові продукти. Та аналогічно до 1880 року економічні причини примусили і пролетарський московський уряд побудувати в Україні дещо з легкої промисловости (машинобудівельної). Але і в цьому вони «прінялі мєри» — зв’язали українську легку промисловість з московською так, щоб українська не могла давати цілком викінчених машин без московської. Фігурально кажучи, Україна виробляє трактори, але колеса до них виробляє Московщина (з українського заліза). Звичайно, скинувши московську окупацію, Україна побудує виробню коліс, але на це треба буде часу, а в міжчасі українська виробня тракторів стане, закриється. На такому принципі побудована вся легка промисловість України нині. Отже, москвини планують такий критичний міжчас перебудови української промисловости у вільній Україні вжити, щоб знову накинути Україні своє ярмо, можливо, в дещо зміненій формі.
Загрозливою пригадкою нам є той факт, що ані за буржуазної, ані за пролетарської московської імперії в Україні не було і тепер нема ні одної — хоч би малої — фабрики ЗБРОЇ. В майстернях для направи зброї і арсеналах в Україні і за царів чорних, і за царів червоних (може, в майбутньому і рожевих) працювали виключно москвини, хіба що трохи (для декорації) вірних «маларосав». У 1917–1918 роках у столиці України українці не могли дістати зброї з київського арсеналу, бо він був обсаджений виключно москвинами, які не лише не давали зброї українцям, але навіть зробили спробу захопити зсередини владу в Києві саме тоді, коли московська армія облягала Київ. Грізна пригадка нам і тепер.
Зрештою, і самі москвини не криються з метою їхньої економічної (і політичної, яку шиють білими нитками) політики в Україні. Напр., ще в 1890 році офіційний часопис «Масковскіє Вєдамасті» писав: «Ми, москвини, і наша Московщина створили велику Російську імперію. На нас, москвинах, вона стоїть і буде стояти, якщо уряд дасть першість Московщині і москвинам у всьому і всюди; якщо піддержуватиме розбудову індустрії лише в Московщині і не дозволятиме розбудувати її на «окраїнах» (с. т. землях, заселених немосквинами. — П. Ш.). Чи треба ще наших коментарів до цього. Сказано ясніше ясного.
Це саме підтвердив міністр СССР В. Молотов у 1935 році. Американський кореспондент запитав його: чому уряд СССР не будує фабрик там, де лежать сирівці для них, а будує в Московщині і привозить для них сирівці з України. Чей же це є економічний абсурд. В. Молотов відповів (прабалталса): «Так! Це є економічний абсурд, але не є політичний абсурд, бо ми ще не знаємо, чи вдержимо Україну в своїх руках» («The Economist». XI.1935).
Вдержати Україну в своїх руках. Вдержати! Вдержати! Всі засоби до того оправдані, святі. Це є непохитна догма ВСІХ москвинів, ВСІХ часів — від першого дня нашої поразки в Переяславі донині. Один з найголовніших засобів — це переселити на Україну якомога більше москвинів, передати їм якомога більше вирішальних позицій у всіх царинах життя України: в адміністрації, економіці, релігії, науці, освіті, культурі, літературі, пресі, мистецтві — в абсолютно у всіх, без жодного винятку, царинах українського життя.
Відразу ж по Переяславі 1654 р. москвини, не гаючись, почали обсаджувати чимраз більше українські міста своїми залогами. По полтавській нашій катастрофі вони подесятерили свої залоги в Україні. Спираючись на них, москвини з кожним роком щораз більше захоплювали управу наших міст, нашу торгівлю і промисел. Старшини і солдати тих залог не поверталися до своєї Московщини, а залишалися жити в наших містах, бо московська влада давала їм цивільні посади, безплатно землю під будову домів, кредит на будову їх, звільняла від міських податків, мовляв, чужинці не повинні платити місцеві податки (але українці в Московщині платили). В архіві Києва переховуються списки осіб, яким роздано (задармо) землю під будову. На одному з них з 1805 року є 150 імен; з них 14 імен німецьких, 35 — українських, решта 101 — московські.
В українських містах ще за праісторичних часів (скитських, сарматських) жило багато чужинців: торгівців, ремісників тощо.
Так само було і за Київської імперії, за Литовсько–Руської держави і за Гетьманщини. Були представники всіх націй: греки, татари, турки, араби, волохи, німці, англійці, голландці, французи, італійці, жиди та інші. Лише не було представників одної нації — московської. Але вже «в 1832 році в Україні 45% промисловців і 57% торгівців були москвинами» (В. Слабченко). А в 1914 році на вищих та середніх адміністративних постах в Україні було 90% москвинів; на нижчих (без сільських) дещо менше.
Такий скорий зріст числа москвинів в Україні не є дивним, бо московські фінансові і промислові трести охоче давали (бо уряд гарантував) великі кредити тим своїм москвинам, які відкривали свої підприємства в Україні. Десятки тисяч їх розмножилися в Україні в цей спосіб. Жодних кредитів не діставав українець. Коли ж українці своїми силами зорганізували кредит (банки), то московські трести з допомогою свого уряду нищили їх у зародку. Так, напр., знищили Київський та Харківський українські банки, про що ми
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українець і Москвин: дві протилежності», після закриття браузера.