Читати книгу - "Українець і Москвин: дві протилежності"

Ми вже говорили, що московський царський уряд у XVIII–XIX ст. привозив з Московщини і оселював в Україні своїх кацапів десятками тисяч. Точнісінько це робить і московський пролетарський уряд, привозячи своїх 10–тисячників, 40–тисячників з Московщини в Україну. Різниця лише та (прогрес), що царський уряд давав тим зайдам нашу землю і казав їм обробляти її самим, власними силами. Пролетарський же московський уряд дає своїм привезеним з Московщини 40–тисячникам українську землю разом з українськими рабами, що обробляють ту землю, а зайда–кацап має лише «блаґатворна вліять»… наганом на дурних хахлів. Не помилимося дуже, коли скажемо, що за останні 40 років оселилося в Україні добрих 6–8 мільйонів москвинів. Ну, а українці — народ щирий. Щоб віддячити старшому братові, вони добровільно виїздять на північ до Московщини і навіть ще дальше… поза нашу планету, в небесні простори. 15 мільйонів «виїхало», а врахувавши і ненароджені діти, то добрих 30 мільйонів.

Московський історик В. Ключєвскій пише: «Бюджет імперії з 20 мільйонів рублів у 1709 році підскочив за 15 років на 70 мільйонів рублів у 1724 році. За 50 років після 1709 р. (по Полтаві. — П. Ш.) податки в Україні зросли на 40%. У Московщині тоді платили податку 49 коп. від двору, а в Україні платили 1 руб. 21 коп. від двору» («Курс рускай історіі»). Уже тоді Московський уряд оподатковував українців на 250% тяжче, ніж москвинів.

Цю самісіньку політику ведуть москвини і тепер в СССР. Весь СССР поділено на 12 «зон» (обширів) шодо висоти оплати за працю. Україну записано до першої «зони», с. т. до найдешевшої, а Московщину до 12–ої, с. т. до найдорожчої. Наприклад, чорнороб на будові дістає на день: у Московщині 16 руб. 56 коп., а в Україні 9 руб. 16 коп. Для фахівців ця різниця виростає до 200% (Н. Трофімов. «Оплата труда в МТС»). Різниця в оплатах праці колгоспника далеко більша. В Україні колгоспник одержує за один «трудодень» 1,2 кг збіжжя, а в Московщині — 5,3 кг, с. т. на 440% більше. А до того ж треба взяти на увагу, що український багатющий чорнозем дає в кілька разів більше прибутків (пшениця, цукровий буряк, кукурудза, бавовна, олійні рослини), ніж бідна московська земля (жито, овес, картопля). Отже, врахувавши цю різницю в прибутковості землі української і московської, бачимо, що за випродуковані рільничі продукти на суму 1000 рублів уряд СССР платить московському колгоспникові 160 рублів, а українському — 7 рублів, с. т. Москвин одержує на 2570% більше!

Чому ж москвини мали б скидати свій теперішній уряд (комунуністичну партію), коли він платить їм у 200, навіть у 2000 разів більше, як «інародцам» (немосквинам). А до того ще дає кільком мільйонам москвинів легкий хліб галапасів — підганяйлів колоніяльних рабів — немосквинів? Москвин не є такий дурний, щоб не розуміти цього.

До такого ґеніяльно–цинічного плану не додумалася дворянсько–буржуазна Московщина. Хоч вона і відбирала останню кожушину чи корову за несплачення податку, проте за 200 років її панування в Україні не померла з голоду не те що людина, але навіть ані одна коняка чи собака. За московської ж пролетарської влади за 20 років вигинуло трьома наворотами з голоду–холоду понад 15 мільйонів українців (але ані один москвин не вмер з голоду–холоду).

П’ятнадцять мільйонів людей! Та це ж УСЕ населення такої великої держави, як, наприклад, Канада! Скільки–то було б у цілому світі крику: скільки–то було би попливло до Канади з усього світу кораблів з допомогою, якщо б у Канаді сталася одна сота того жаху, що в Україні в 1933 році! А про жахливий голод в Україні в 1933 році ані один уряд в світі не сказав ані словечка. Правда, москвини вжили всіх засобів, щоб світ не дізнався про той голод. Вони заборонили чужоземним кореспондентам вступ до України; не пошкодували великих грошей, щоб підкупити тих коресподентів і світову пресу загалом. Проте, голод був такий жахливо великий, що його годі було закрити. Знайшлася в Европі і чесна преса, яка оприлюднила фотографії жахливих голодових сцен та інші документи про голод. Українська еміграція та галичани, які завдяки своїм офіційним постам у Польщі мали можливість дістатися до Ліги Націй, вимагали від неї допомоги Україні. Але Ліґа Націй (Генеральний Секретаріят) не хотів помагати, викручуючись формальністю, мовляв, сам уряд УССР не просить про допомогу й офіційно запевняє, що голоду нема, отже, Ліґа Націй не має формальних підстав втручатись у внутрішні справи СССР. Все ж Український Комітет Допомоги Голодним (пані Мілена Рудницька) переконала Міжнародний Червоний Хрест, щоб він запропонував урядові СССР допомогти голодним в Україні. МЧХ запропонував, але уряд СССР відповів, що Україна не потребує допомоги, бо ніякого голоду там нема.

Ліґа Націй складалася з представників майже всіх держав світу. Домінуючу роль в ній грали Франція та Англія. Америка (ЗСА) не була членом Ліґи, але мала там свого обсерватора, на якого голос дуже вважали члени Ліґи. Уряди Франції, Англії, Америки (ЗСА) та інших християнських держав мали купи фотографій голоду і відомостей про той голод від своїх амбасадорів, консулів, аґентів. Але всі ті документи про голод в Україні вони ховали до секретних шаф і не публікували. Чому? Бо саме тоді прийшов до влади в Німеччині А. Гітлер, який цілком відкрито почав готувати Німеччину до війни. Перелякані європейці та американці, пригадавши старий союз з Московською імперією 1914 року, почали складати плани нового союзу з нею проти Німеччини і з поспіхом залицятися до москвинів. Отже, сваритися з москвинами із–за якихось не знаних їм українців псував би ті залицяння. Розпучливих благань української еміґрації й українців з Галичини (і Буковини) про допомогу Україні НЕ ХОТІЛИ ЧУТИ.

Не хотіли чути і «культурне» та «християнське» суспільство Західної Европи й Америки. Ані Церква (Католицька і Протестантська), ані численні благодійні орґанізації, ані визначні особи не піднесли голосу протесту проти людожерів XX ст. — москвинів. Два–три голоси (Ф. Нансен, архиепископ Відня) протесту потонули в океані байдужости.

Такого ганебного, антигуманного, антихристиянського, егоїстично–підлого ставлення Европи й Америки не записала історія за всі минулі століття. Цього ставлення в 1933 році ніколи не забуде Україна. Ніколи! Прийде час, коли ті «гуманісти» і «християни» будуть намовляти українців по–християнськи поводитися з москвинами, бути гуманними до них. Тоді пригадають українці тим облудам і фарисеям про їхній гуманізм в 1933 році (і багато чого також за пізніших років). Так само заперечували москвини голод в Україні в 1921 році і так само не