Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

Ніч була жахливою. Я погано спав, весь час крутився. У моменти, коли мені все ж таки вдавалося заснути, снилася якась маячня. Голова боліла, а тіло ломило, не даючи мені спокою. Кидало в жар або навпаки ставало холодно і всього трясло. 

Коли я прокинувся, то почувався трохи краще. Голова все ще боліла, але тіло ломити перестало. А ще я був весь мокрий, мабуть, уночі добряче пропотів. Хотілося помитися і переодягнутися, а ще попити й в туалет. З ванною доведеться почекати, а ось попити можна у ванній кімнаті, заодно сходити в туалет. Після цього я переодягнувся у сухий, повсякденний одяг. 

Тим часом хлопці потихеньку прокидалися та починали займатися звичними ранковими справами. Застеляючи ліжко, Аїн впіймав мій погляд та доторкнувся до свого вуха. 

- Як ти себе почуваєш? - пронеслося в мене в голові його стурбоване запитання. 

- Вже набагато краще. 

- Ти дуже погано спав, я чув як ти весь час крутився. 

- Вибач, мабуть, це я так боровся з переохолодженням. Якби не кристал, який пришвидшує моє магічне відновлення, то я, мабуть, зараз би лежав у лікарні із застудою. Зараз мені дійсно набагато краще. 

- Я радий. 

Аїн посміхнувся мені та закінчивши з ліжком, побіг вмиватися. 

Далі мене знову захопили звичні справи. Я намагався поринути в них з головою, щоб не думати про батька, та не згадувати яку дурницю скоїв вчора. Мені це вдавалося. Тільки перед уроком з Тайлором стало трохи ніяково. Вчора я злився на хлопця, а сьогодні було соромно перед ним. Як би він на мене не сердився, як би недолюблював, та ревнував до Діраса, але все ж таки допоміг. Ще й Тісу попросив піти, перш ніж почав ставити незручні запитання. Але все пройшло як завжди, нам обом вдалося поводитися так, наче нічого не сталося. Тільки перед початком тренування, Тайлор надовго затримав на мені погляд, напевно оцінюючи, наскільки я вже встиг відновитися.   

Так минув ще один день, без особливих подій та хвилювань. На цей раз мені навіть вдалося відкинути всі зайві думки, та добре попрацювати на додатковому занятті з Міріон. 

Засинаючи, я подумав, що я ніби той листочок, який потрапив у річку, та спокійно пливе собі течією, змирившись зі своєю долею. Наступний день я планував провести так само. Якщо не сіпатись, не піддаватися емоціям, то менше шансів скоїти якусь дурницю та потрапити у халепу. 

- Саріде, прокинься! 

- Що? - нічого не розуміючи, я сів на ліжку, сонно мружачи очі. 

- Це я, Тайлор, - хлопець із запаленим ручним ліхтарем, стояв біля мого ліжка. - Мені потрібна твоя допомога. 

Я, із великим зусиллям, сфокусував погляд на хлопцеві. 

- Що трапилося? 

- Щось відбувається із захистом у підвалі, треба піти перевірити. Ще й Сема десь нема, замість нього під ковдрою скручена одежа та покривало. Щось тут не чисто.

- Що? Чому ти просиш саме мене? В мене ще й магічної сили мало.

- Сар, прокинься вже, нарешті, та припини прикидатися дурнем, - Тайлор зі злості зціпив зуби. - Бо ти тут єдиний маг, окрім мене звісно, в кого не заблокована магія. Та в разі чого, ти одразу будеш знати що відбувається і зможеш побігти до хлопців та зняти їхні браслети, щоб вони могли захистити себе та замок. І не хвилюйся, я відчуваю, що ти вже майже повністю відновився. 

- Так може зараз з когось зняти браслети? - я оглянув кімнату та одразу прокинувся, злякавшись того, що не всі хлопці можуть зараз спати, а лише прикидаються і чують нашу розмову. 

- Не бійся, - Тайлор побачив, як я здригнувся, і з посмішкою заспокоїв мене. - Я їх приспав ненадовго, не хочу завчасно підіймати паніку. Навіть ваш пес спить, - він махнув в бік виходу з кімнати і я тільки зараз побачив, як Рей тихо сопе біля порогу.

- Тому обійдемося тільки твоєю допомогою, - продовжив Тайлор. -  До речі, хлопці повинні проспати достатньо довго, щоб ти повернувся непомітно, але на всяк випадок повертайся через туалет, щоб не було зайвих запитань. Ходімо. Нема часу на балачки.

Я швидко взувся, та вийшов у коридор слідом за Тайлором. По дорозі, все ж таки вирішив уточнити деякі питання. 

- А чому ти думаєш, що проблеми саме в підвалі? Може хтось із зовні намагається прорватися? Ти перевіряв? Може варто підняти охорону. 

- Я не думаю, я знаю. Хтось потурбував саме той захист, який ставив я. Це, так би мовити, захист для самого захисту. Якщо хтось захоче зламати його зсередини. 

- Я думав, що людина із лихими намірами не може потрапити до замку. 

- Так, але можна зайти хорошим, а вже згодом передумати. Саме це я враховував, коли робив цей щит. Відсутність Сема навіює дуже нехороші думки. 

- Ти думаєш, що цей тихий хлопчина може щось зробити? Він же власної тіні боїться. 

- Не хочу поспішати з висновками, але в тихому вирі, якраз, найбільша гидота водиться. 

За розмовою ми пройшли кілька поверхів, але ближче до підвалу балачки самі собою стихли. Ми вдвох були дуже зосереджені, ступали тихо, прислухаючись та уважно вдивляючись уперед, зупиняючись перед кожним поворотом, щоб обережно перевірити що за ним.

Коли до кімнати, де Дірас забирав у нас силу, залишився лише один сходовий проліт, ми почули як унизу відчинилися двері. Ми вдвох завмерли на верхній сходинці, очікуючи хто ж звідти вийде. Тайлор напружився, я почав відчувати його магічну силу, він готувався атакувати противника. Мені було некомфортно поруч із ним, його сила була для мене чужа. Але діватися нікуди, я теж підготувався до нападу, розбудивши у собі вогонь. 

Двері відчинилися, тримаючи в одній руці факел, а в другій якийсь згорток, з підвалу вийшов Орсем. Він завмер на останній сходинці, здивовано дивлячись на нас. Ми знали, що Сем десь ходить, приховавши свою відсутність згорнутим покривалом, але ми теж ніяк не очікували побачити його тут. 

- Сем? - Тайлор перший прийшов до тями. - Ти що тут робиш? Ти один? 

- Я? Я просто… - Сем розгубився, та не знав що відповісти. При цьому він почав підійматися до нас. - Я один… я просто хотів подивитися. Сам…