Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

- А чому вночі? Не міг запитати? - Тайлор трохи розслабився, почувши хоч якесь виправдання. - Що ти там робив? Я відчув, що хтось порушив захист. 

Сем піднявся по сходах, ми трохи відійшли, даючи йому можливість зайти у коридор. 

- Захист?.. - зовсім розгубився Сем і, здається, навіть почервонів. - Нічого, я просто… 

Після цих слів, Орсем раптом перехопив свій факел, запалив їм той згорток, що тримав в руці та кинув вниз по сходах. 

- Що ти?..

Але Тайлор не встиг поставити своє питання, неочікувано Сем розмахнувся, та з усієї сили вдарив тим же факелом Тайлора, а сам втік. Потім стався вибух за ним ще один, набагато сильніший, від якого здригнувся весь замок. 

Все відбувалося дуже швидко, але я бачив і відчував події так, наче якийсь могутній чарівник уповільнив час. Я побачив спалах, а за ним і полум'я яке стрімко підіймалося до нас з підвалу. Мабуть, в мене спрацював якийсь древній інстинкт самозбереження, але я миттю перетворився на дракона. Прикрився крилами, разом закриваючи собою Тайлора. Я відчував як над нами зі страшним ревом, пронеслося полум'я, але нам воно не зашкодило. Повалив дим, посипалися дрібні камінці зі стелі та стін. Треба було вибиратися, бо скоро нам просто не буде чим дихати. А потім вже розбиратися що до чого. Сподіваюсь, хлопці, Тіса, та маленький перевертні в безпеці.

Тайлор лежав біля мене, скрутившись, та міцно затуливши вуха руками. Він був при тямі, але у сильному шоку.

- Тайлор, - покликав я його. - Тайлор! - ще раз, але тепер проникаючи магією звуку у самі його вуха. 

Хлопець здригнувся, перевів погляд на мене. 

- Треба тікати на вулицю! - так само, за допомогою магії, сказав я йому. 

Тайлор з великим зусиллям змусив себе прийти до тями. Ми плазом, почали рухатися в сторону виходу. Добре, що ми були на першому поверсі. Все було затягнуте димом, нічого не видно, важко було дихати. Ми почали кашляти. Я гарно відчував напрямок, лише завдяки цьому ми змогли вибратися на вулицю. На замок було страшно дивитися. З першого по третій поверх було вибито всі вікна, з них валив густий чорний дим. 

Тайлор нарешті остаточно прийшов до тями, згадав що він маг, а ще відповідальний за безпеку замку. Зі сторони воріт до нас підбігли вартові, зі зброєю напоготові. І чомусь дивилися на мене. 

- Це свій, - важко дихаючи, швидко повідомив Тайлор, заспокоюючи варту. 

Я і забув, що я зараз у вигляді дракона. 

- Що сталося? - запитав один із вартових. 

- Вибух. У кімнаті, де зосереджено заклинання захисту. - Тайлор закашлявся, потім продовжив: - Замок у небезпеці. Підіймайте всіх, кого можна. А ще допоможіть мені врятувати працівників замку. 

Дехто зі слуг, вже зміг вибратися сам. Ми бачили жінок та чоловіків, які стояли трохи осторонь. Дехто встиг вийти, поки ми розмовляли з вартою. Один із вартових побіг до сторожки, підіймати тривогу, решта залишилася біля нас, чекаючи вказівок. Ще декілька осіб, впізнавши Тайлора, та побачивши що дракон, який невідомо звідки взявся, не нападає, а мирно стоїть поруч, підійшли ближче, теж бажаючи допомогти. 

- Сар, - Тайлор звернувся до мене, - лети в замок через балкон, підіймай хлопців, знімай з них браслети. Забирай Тісу та дітей. Та спускайтесь сюди. На жаль, думаю, що тут скоро буде ще гарячіше. 

Не гаючи часу, я відбіг в бік, трохи налякавши людей, що стояли осторонь, відштовхнувся від землі та розправив крила. Я теж кашляв, надихавшись диму, але на свіжому повітрі с кожною хвилиною ставало все легше і легше. Швидко відшукавши балкон, що був на нашому поверсі між спальнею та їдальнею, я приземлився на нього і ввійшов в коридор. 

Тихо зойкнувши від страху, мене зустріла Тіса. Мабуть, щось почувши, вона якраз вийшла із нашої спальні. 

- Не бійся, це я, Сарід, - швидко створив я потрібні слова, разом з тим мене огорнуло червоне сяйво і я знову став людиною.